12.1. Поняття та особливості міжнародного кредиту

Міжнародний кредит як рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, надається державами, банками, а також іншими юридичними особами одних держав уряду, банкам та іншим юридичним особам інших країн на умовах терміновості і платності.

Зв’язок міжнародного кредиту з процесом відтворення проявляється в його принципах:
   – поверненість – якщо отримані кошти не повертаються, то має місце беззворотна передача грошового капіталу, тобто фінансування;
   – терміновість, яка забезпечує повернення кредиту в певний строк;
   – платність, яка відображає дії закону вартості та диференційованих умов кредиту;
   – забезпеченість, яка проявляється в гарантії його погашення;
   – цільовий характер – визначення конкретних об’єктів позики, застосування передусім з метою стимулювання експорту.

Принципи міжнародного кредиту виявляють його зв’язок з економічними законами та використовуються для досягнення поточних та стратегічних завдань економічної політики держави. Важливу роль відіграють валютно-фінансові умови кредиту. Вони включають в себе такі поняття як валюта позики та валюта платежу, сума, строк, умови погашення, вартість, заходи страхування ризиків. Вартість кредиту виражається у відсотках річних шляхом ділення всіх витрат по кредиту (договірних та прихованих) на суму, що фактично використовується протягом року. Відсоткова ставка складається з двох складових: базової ставки, в якості якої частіше всього використовується ЛІБОР (ставка по короткостроковим кредитам, що надаються лондонськими банками) і надбавки, що називається маржею і є предметом договору між позичальником і кредитором. Маржа може коливатися від 0,1 до 2 % річних і залежати від ступеня ризикованості кредитної операції для банку.

Поруч з фіксованими застосовуються плаваючі відсоткові ставки, які переглядаються через певний інтервал з врахуванням ринкових коливань. Періодично відбуваються різкі коливання відсоткових ставок як наслідок нестабільності економіки, інфляції, валютної кризи, “війни відсоткових ставок” між країнами.

Суб’єктами міжнародного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства та інші юридичні особи, окремі громадяни. Кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.

Таким чином, міжнародний кредит характеризується наступними особливостями:
– в якості кредиторів та позичальників виступають приватні юридичні особи (банки, компанії), державні установи та організації, міжнародні валютно-кредитні організації;
– позикові кошти використовуються в країні позичальника як капітал, який приносить відсотки;
– джерелом позикового відсотку є праця зайнятих в системі суспільного виробництва в країні-позичальнику. І він в тісній взаємодії з внутрішнім кредитом приймає участь в зміні форм вартості, в кругообігу капіталу на всіх його стадіях.