Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.2. Визначення ставлення менеджера до ризику

Менеджери аграрних підприємств повинні усвідомлювати, як вони ставляться до ризику. Адже від того, як саме менеджери сприймуть ризик, залежатиме і те, як вони діятимуть. Так, занадто обережні по натурі менеджери можуть взагалі уникати ризикових ситуацій, і їм не вдасться використати всі сприятливі для бізнесу можливості. І навпаки, менеджери, які надто схильні до ризику, можуть не побачити або недооцінити небезпеки, зумовленої тими чи іншими їх діями, і в результаті зазнати значних втрат. Інколи, лише знаючи ставлення менеджера до ризику, можна зрозуміти, чому він діяв так чи інакше у певних конкретних ситуаціях, коли потрібно було приймати рішення.

Принагідно також зазначимо, що менеджери повинні навчитися визначати, вимірювати і контролювати ризик. Такі знання їм необхідні для того, щоб зменшити втрати, пов’язані з наслідками тієї чи іншої несприятливої події. Ефективний менеджмент ризику може допомогти збільшити шанси на те, щоб відбулися певні сприятливі для бізнесу події, уникнути збитків від небажаних подій та скористатися сприятливими для бізнесу можливостям. Ці питання детально будуть розглядатися в наступних розділах. Тут же увага буде зосереджена на визначенні ставлення менеджера до ризику. Важливо вирізняти менеджерів, не схильних до ризику, схильних до ризику і тих, хто займає проміжне місце між цими крайніми індивідами. На прикладах, які ми будемо розглядати, є можливість переконатися, як ставлення менеджера до ризику впливає на ті чи інші його дії.

Припустімо, що в одному з адміністративних районів поряд розміщені два сільськогосподарських підприємства, які вирощують зернові колосові культури приблизно на однаковій площі. У місцевості, де розташовані ці підприємства, під час жнив стоїть в основному ясна і суха погода, яка є сприятливою для збирання врожаю зернових. Проте в окремі роки погода буває надто дощовою. Багаторічні спостереження дають змогу зробити висновок, що ймовірність сприятливої погоди в сезон збирання врожаю висока, а ймовірність несприятливої погоди — низька.

Для своєчасного збирання врожаю у сприятливу погоду кожному підприємству достатньо мати по шість зернових комбайнів середньої потужності. Проте підприємство №2 вирішило придбати два додаткових комбайни, щоб можна було встигнути своєчасно зібрати зернові і за несприятливих погодних умов. Щоб визначити, менеджери якого підприємства схильні, а якого не схильні ризикувати, побудуємо схему для прийняття рішення.

Оцінюючи дії менеджерів вказаних підприємств, можна зробити висновок, що менеджери першого з них схильні до ризику, в той час як менеджери другого — навпаки, не схильні ризикувати.

Тепер наведемо дещо складніший приклад, орієнтований на необхідність урахування ринкової кон’юнктури. Скажімо, підприємство спеціалізується на вирощуванні високопородних телиць. На початку року, в січні, за оцінкою зоотехнічної служби виявлено 200 телиць, які відповідають прийнятим бонітетним критеріям, а тому можуть бути запропоновані для продажу як високопородні.

СХЕМА ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
ПРО ЗБИРАННЯ ЗЕРНОВИХ КОЛОСОВИХ

 

 

 

Дія

Ймовірність

Подія

Підприємство №1 придбало 6 комбайнів

Підприємство №2 придбало 8 комбайнів

Висока

На період жнив погода сприятлива

Рішення мати лише 6 комбайнів було правильне. Урожай зібрано без додаткових витрат на
придбання техніки

Рішення придбати додатково два комбайни було неправильним. Підприємство зазнало додаткових витрат на придбання двох комбайнів

Низька

На період жнив погода несприятлива, дощова

Рішення не купувати додаткових комбайнів було неправильним. Частина врожаю під час збирання втрачена

Рішення придбати два додаткових комбайни було правильним. Врожай зібрано без втрат

 

Перед менеджерами постає питання: продати їх зараз при меншій живій вазі чи залишити для подальшого вирощування і продати весною більшою живою вагою. Проблему, яку ми повинні розв’язати, аналогічно іншим проблемам, що виникають при прийнятті рішень, можна розкласти, як нам уже відомо, на чотири складові: можливі дії, можливі події, наслідок кожної дії і ймовірність того, що подія відбудеться.

У нашому прикладі можливі такі дві дії:

— продати телиць на початку року в січні;

— вирощувати телиць до більшої живої маси і продати їх весною.

Можливі також дві події, які менеджер, що приймає рішення, не може контролювати, але які впливатимуть на результат (віддачу) від прийнятого рішення:

— весною ринкова ціна за одиницю живої маси високопородних телиць буде високою порівняно з тією, що склалася на початку року;

— весною ринкова ціна на вказаний вид продукції буде низькою.

Результат за такої ситуації залежатиме від того, як буде складатися комбінація дій і подій. Можливі такі чотири комбінації:

1. Якщо менеджери вирішили не продавати зараз племінну худобу і ринкова ціна на неї весною буде високою, то підприємство матиме прибуток.

2. Якщо менеджери вирішили не продавати зараз племінну худобу і ринкова ціна на неї весною буде низькою, то підприємство зазнає збитків.

3. Якщо племінних телиць підприємство вирішило продати тепер, тобто на початку року, а ринкова ціна на них весною буде високою, то воно не скористається можливістю отримати додатковий прибуток.

4. Якщо племінних телиць вирішено продати на початку року, а ринкова ціна весною буде низькою, то підприємство уникне збитків.

Уявімо тепер, що є ще одне підприємство з аналогічним виробничим напрямом, перед яким постає аналогічна проблема щодо продажу племінних телиць. Щоб розрізняти ці підприємства, одне з них назвемо підприємство А, інше — Б. Скажімо, менеджер підприємства А вирішив продати телиць на початку року в січні. Він зовсім не схильний до ризику. Його дуже турбують можливі збитки, якою б не була їх імовірність. Менеджер підприємства Б прийняв рішення продати телиць весною, бо у випадку найсприятливішої для підприємства події (складуться високі ціни) це дасть найкращий результат.

Якщо перед менеджером підприємства А постає будь-який ризик, він діє так, аби взагалі його уникнути, тобто не приймає рішень, пов’язаних з ризиком. Менеджеру Б подобається ризикувати. Якими б малими не були шанси на успіх, можливість отримати високий прибуток для нього варта того, щоб ризикнути. Саме тому він вирішив далі вирощувати телиць і продати їх весною, сподіваючись на високу ціну, а отже, і на найкращий результат. Як бачимо, менеджер підприємства Б схильний ризикувати. Він готовий взяти на себе будь-який ризик, пов’язаний з виробничою діяльністю.

Зрозуміло, що приклади з підприємством А і Б ілюструють крайні випадки ставлення менеджерів до ризику. Очевидно, що ставлення до ризику більшості менеджерів знаходиться між двома крайніми позиціями. Вони намагатимуться залучити і розглянути більше інформації з тим, щоб прийняти якомога обгрунтованіше рішення.

На основі викладеного побудуємо схему для прийняття рішення. В ній сформульовані питання, відповідь на які дає змогу оцінити прийняті рішення менеджерами, ставлення яких до ризику є протилежним.

Правильність відповідей на поставлені питання залежатиме від того, які події відбудуться. Якщо весною ціна на живу масу племінної худобу буде високою, то рішення менеджера підприємства Б залишити телиць для подальшого вирощування і продажу весною було правильним, оскільки це дасть змогу одержати додатковий прибуток. За такої цінової ситуації рішення менеджера підприємства А восени продати телиць було неправильним, тому що внаслідок такого рішення буде втрачена сприятлива можливість заробити.

Зрозуміло, що оцінка рішень менеджерів цих підприємств буде протилежною, якщо весною ціна на племінну худобу буде низькою. Тобто рішення підприємства Б залишити телиць для продажу весною буде неправильним, оскільки в результаті такої дії воно зазнає збитків. В той же час рішення підприємства А продати телиць на початку року було правильним. І це зрозуміло, адже внаслідок такого рішення воно уникає збитків.

СХЕМА ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
ЩОДО ПРОДАЖУ ПЛЕМІННИХ ТЕЛИЦЬ

 

 

Дія

Подія

Підприємство А уникає ризику (продає телиць на початку року)

Підприємство Б ризикує (продає телиць пізніше — весною)

Висока ціна весною на племінних телиць

Підприємство втратило чи не втратило можливість заробити?

Правильно чи помилково
діяв менеджер?

Підприємство отримує добрий прибуток чи зазнає збитків?

Правильно чи помилково
діяв менеджер?

Низька ціна на племінних телиць

Підприємство уникло збитків чи ні?

Правильно чи помилково
діяв менеджер?

Підприємство одержить прибуток чи зазнає збитків?

Правильно чи помилково
діяв менеджер?

У наведеній схемі для прийняття рішення не брався до уваги такий елемент ризику, як імовірність події. Існують різні методи оцінки відносних величин імовірності подій. Деякі з них будуть розглянуті пізніше. А поки що величину ймовірності події покажемо за допомогою графіка, який має контури кривої нормального розподілу (рис. 12.1). Заштриховані на графіку ділянки показують високу (більша площа заштрихована) та низьку (менша площа заштрихована) ймовірність настання тієї чи іншої події (в нашому прикладі високої чи низької ціни).

Дані про ціни можна отримати з прогнозів ринкової ситуації. Припустімо, що згідно з таким прогнозом існує висока ймовірність того, що весною ціни на племінну худобу будуть високими. Тепер до схеми для прийняття рішення про продаж племінних телиць додамо дані про ймовірність події. Оскільки менеджери підприємств А і Б мають протилежне і однозначне ставлення до ризику, то вони вирішили не звертати увагу на ринкові прогнози і вибрали відомі нам рішення незалежно від імовірності події щодо рівня ціни на племінну худобу весною. Отже, інформація, яку вони отримали з прогнозів ринку, не вплинула на їх рішення.

Менеджери інших двох підприємств — В і Г — по-іншому ставляться до ризику. Так, менеджер підприємства В більш схильний не ризикувати, ніж ризикувати (помірно несхильний до ризику) і тому він вирішив продати телиць на початку року. Менеджер підприємства Г більш схильний ризикувати, ніж не ризикувати (помірно схильний до ризику). Враховуючи прогноз про можливість того, що на ринку весною складуться високі ціни на племінну худобу, він вирішив взяти на себе ризик і далі вирощувати телиць для продажу їх весною. Для нього шанс одержати високий прибуток, продавши телиць весною, переважає ризик, пов’язаний з таким рішенням. Для менеджера підприємства В можливість одержати високий прибуток не переважила його несхильність до ризику, в той час як менеджер підприємства Г готовий ризикувати (див.рис. 12.1).

 

Ймовірність

Подія

Дія

 

 

Підприємство В уникає ризику (продає на початку року)

Підприємство Г ризикує (продає весною)

Висока

Висока ціна
весною

Підприємство втратило сприятливу можливість заробити (менеджер діяв неправильно)

Підприємство отримує добрий прибуток
(менеджер прийняв правильне рішення)

Низька

Низька ціна
весною

Підприємство уникло збитків
(менеджер діяв правильно)

Підприємство зазнало збитків
(менеджер прийняв неправильне рішення)

 

Рис. 12.1. Схема для прийняття рішення щодо продажу племінних телиць
за високої ймовірності підвищення ціни весною

Тепер простежимо, які рішення приймуть менеджери підприємств у наступному році, коли прогноз ринкової ситуації буде іншим. Якщо, наприклад, він покаже, що ймовірність високих цін на племінну худобу стає ще більшою, це означає також, що ймовірність низьких цін стає ще меншою. Враховуючи це, менеджер підприємства В також може далі вирощувати, а не продавати телиць на початку року.

Узагальнюючи викладене, можна зробити важливий висновок: рішення, яке приймає менеджер, може бути неправильним з двох причин: перша — рішення приймається із сподіванням на сприятливу подію, однак сталася несприятлива подія; друга — менеджер прийняв рішення без орієнтації на сприятливу подію, що може статися в майбутньому. Однак сприятлива подія все-таки відбулася. В цьому випадку сприятлива можливість у бізнесі втрачена. Отже, менеджер помилився.

Стало також очевидним, що коли рішення приймає не схильний до ризику менеджер, він приділяє більше уваги можливим наслідкам несприятливої події. Коли ж рішення приймає схильний до ризику менеджер, він насамперед намагається не втратити сприятливих можливостей.

Завдання менеджменту ризику — звести до мінімуму можливість прийняття неправильних рішень. Важливу роль у цьому відіграє контролювання ризику.