12.2. Зовнішньоторговельний контракт

У цьому підрозділі стисло розглянемо низку питань щодо укла­дення міжнародних контрактів. Контракт, як і будь-який інший до­говір, може бути у письмовій або усній формі. В Україні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні укладати контракти у письмовій формі.

Контракт купівлі-продажу у сфері міжнародної торгівлі, що зас­тосовується у світовій практиці, як правило, має такі розділи:

•  вступна частина;

•  предмет контракту;

•  кількість;

•  якість;

•  термін і дата поставки;

•  базові умови поставки;

•  ціна і загальна вартість контракту;

•  умови платежів;

•  упаковка і маркування;

•  рекламації;

•  гарантії;

•  штрафні санкції та відшкодування збитків;

•  страхування;

•  форс-мажорні обставини;

•  арбітраж;

•  інші умови.

Велике значення для контрактних аспектів міжнародної торгівлі має Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу то­варів, укладена у Відні у 1980 р. (United Nations Convention on the Contractsfor the International Sale of Goods).

Україна враховує загальносвітову практику, формулюючи вимо­ги до міжнародного контракту. Нині чинне "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, зареєстроване у Міністерстві юс­тиції України 21 вересня 2001 р. № 833/6024 і опубліковане, зокрема, в "Офіційному віснику України", 2001, № 39. Попередня редакція цього положення була затверджена наказом Міністерства зовнішніх зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. № 75. (Згодом МЗЕЗ'торг об'єднали з Міністерством економіки України.)

Чинне положення розроблено відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Воно має застосовуватися українськими суб'єктами підприємницької діяльнос­ті (незалежно від форм власності) та їх іноземними партнерами. У по­ложенні зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів і спрямова­ний на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підприєм­ницької діяльності мають право при складанні тексту контракту використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено зазначеним законом України. Контракт укладається у простій письмовій формі, якщо ін­ше не передбачено міжнародним договором України або законом.

Права й обов'язки сторін контракту визначаються матеріальним і процесуальним правом місця його укладення, якщо сторони не по­годили інше. До умов, які повинні бути передбачені в контракті, як­що його сторони не погодилися про інше щодо викладення умов до­говору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами може вважатися таким, що не укладений, або може бути визнано недій­сним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавс­твом України, належать:

•  назва, номер контракту, дата та місце його укладення;

•  преамбула;

•  предмет контракту;

•  кількість та якість товару;

•  базові умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних
робіт або послуг);

•  ціна і загальна вартість контракту;

•  умови платежів;

•  умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);

•  упаковка і маркування;

•  форс-мажорні обставини;

•  санкції та рекламації;

•  урегулювання спорів у судовому порядку;

•  місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні рекві­
зити сторін.

За домовленістю сторін у контракті можуть визначатися додатко­ві умови. Слід мати на увазі, що кожна з наведених позицій тексту положення містить стислі вимоги і вказівки з відповідних питань. З ними читачеві слід ретельно ознайомитися.

Зупинимося на окремих положеннях зовнішньоекономічного контракту.

Базові умови поставки товарів визначають порядок оплати вит­рат, пов'язаних з транспортуванням товару від експортера до імпор­тера, а також перехід відповідальності за експортовані товари. Базо­ві умови з'явилися з об'єктивних потреб і зумовлені міжнародними

торговельними звичаями. Міжнародна торговельна палата була створена у 1914 р. (у Парижі), об'єднавши ділові кола та окремі фірми багатьох країн. У 1923 р. вона опублікувала збірник відомос­тей про звичаї, базові умови, прийняті у 18 країнах світу. Збірник стосувався 10 базових умов. Ця палата згодом виконала роботу з уніфікації базових умов і в 1936 р. вперше опублікувала документ під назвою "Міжнародні комерційні терміни" (INCOTERMS — International Commercial Terms). Зміни і доповнення вносилися до нього у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р.­

Далеко не у всіх країнах світу "Інкотермс" є обов'язковим для вико­нання документом, але його намагаються дотримуватися, на кшталт того, як розумні люди користуються розумними ж порадами. Указом Президента України від 4 травня 1994 р. № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" "Інко-термс-90" набув статусу нормативного документа. Нині на практиці застосовується сьома редакція документа — "Інкотермс-2000", але акт про його офіційне затвердження в Україні не прийнятий.

Зобов'язання покупця і продавця визначені щодо десяти основ­них питань. Міжнародні комерційні терміни розподіляються за чо­тирма групами (табл. 5).

Радимо читачеві ознайомитися з цим міжнародним документом докладніше. У розділі "Умови платежів" зовнішньоекономічного контракту визначається валюта платежу, спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків та гарантій виконання сторонами платіж­них зобов'язань.

Залежно від обраних сторонами умов платежу у контракті зазна­чаються умови банківського переказу до відвантаження (авансовий платіж) та/або після відвантаження товару або за умови документар­ного акредитива, або інкасо (з гарантією) та умови за гарантією, як­що вона є або коли вона необхідна.

Слід мати на увазі, що основними актами у сфері міжнародних розрахунків є такі:

• Женевські вексельні конвенції від 7 червня 1930 р. (Конвенція що­до вирішення деяких колізій законів про переказні і прості вексе­лі, Конвенція про уніфікований закон з переказних і простих век­селів, Конвенція про гербовий збір щодо простих і переказних векселів);

Таблиця 5

Терміни "Інкотермсу"

•  Женевські чекові конвенції від 19 березня 1931 р. (Конвенція про
уніфікований закон про чеки, Конвенція, спрямовано на вирішен­
ня деяких колізій законів про чеки, Конвенція про гербовий збір
щодо чеків);

•  Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні
прості векселі від 9 грудня 1988 р.;

•  Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів
(публікація Міжнародної торговельної палати 1993 р., № 500);

•  Уніфіковані правила з інкасо (публікація Міжнародної торго­
вельної палати 1995 р., № 522);

•  Банківські гарантії у міжнародній торгівлі (публікація Міжнарод­
ної торговельної палати № 547).

Поняття "валютний ризик" означає небезпеку валютних втрат з огляду на зміну курсу іноземної валюти щодо національної грошо­вої одиниці. Захисні застереження спрямовані на уникнення валют­ного ризику.

У зовнішньоекономічному контракті використовуються такі спо­соби платежу:

•  готівкою;

•  виплата авансу;

•  надання кредиту (його основні форми — фінансовий і товарний);

•  вексель.

Застосовуються такі форми розрахунку за поставлені товари, ви­конані роботи, надані послуги:

•  акредитив (letter of credit), — відкличний і безвідкличний, підтвер­
джений і непідтверджений, переказний (трансферабельний), ре­
вольверний (поновлюваний), покритий і непокритий, документар­
ний і грошовий, резервний;

•  інкасо (collection);

•  банківський переказ (просте доручення комерційного банку своє­
му банку-кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохан­
ня і за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві (бенефі-
ціару));

•    відкритий рахунок (періодичні платежі імпортера експортеру у
процесі поставки товару на умовах його подальшої оплати і зара­
хування заборгованості на рахунок експортера; такі розрахунки
використовуються у разі регулярних поставок).
Насамкінець стисло зупинимося на цінах. Визначення контракт­
ної ціни — істотна умова контракту. Ціна може фіксуватися у валю­
ті країни-експортера, країни-імпортера або третьої країни. Врахову­
ються торговельні звичаї щодо вибору валюти для встановлення ці­
ни на певні товари. На рівень цін істотно впливають світові
ціни. Залежно від способу фіксації ціни можуть бути:

•  твердими (незмінними);

•  з наступною фіксацією (визначають момент фіксації та принципи
визначення рівня ціни);

•  рухомими (можуть переглядатися у майбутньому з урахуванням
динаміки світових цін);

•  змінними (враховуються зміни у витратах виробництва, що ста­
лися протягом терміну контракту).

При визначенні контрактної ціни застосовуються різноманітні знижки, серед яких основними є такі:

•  проста з прейскурантної (довідкової) ціни товару;

•  знижка за придбання товару за готівку;

•  бонусна (за оборот);

•  знижка за кількість або серійність;

•  дилерська;

•  спеціальна (за пробні партії товарів);

•  експортна;

•  сезонна;

•  прихована (у вигляді надання безплатних послуг).

У підрозділі розглянуто лише основні аспекти зовнішньоторго­вельних операцій. Стати фахівцем у цій сфері можна за умови пог­либленого вивчення спеціальної літератури та набуття практичного досвіду.