Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

12.2.3. Прогнозуванню потреби народного господарства у промисловій продукції

12.2.3. Прогнозуванню потреби народного господарства у промисловій продукції

Прогнозування потреби народного господарства у промисловій продукції і населення в товарах народного споживання є основою макроекономічного регулювання промислового виробництва.

З методологічної точки зору у структурі потреб народного господарства у промисловій продукції слід вирізняти потребу в продукції сировинних галузей і потребу в продукції сировинних галузей і потребу в продукції обробних галузей.

Прогноз ринку сировини і техніко-економічне обгрунтування заходів щодо забезпечення нею народного господарства стають обов'язковим елементом макрорегулювання. Для прогнозу перспективної потреби розробляють перспективні показники питомих витрат найважливіших видів сировини, палива й енергії на виробництво одиниці продукції.

Прогнозування потреби в продукції обробних і переробних галузей промисловості розпочинають з визначення кола галузей споживачів і структури їх потреб. Потреби поділяють на виробничі і невиробничі. По кожному напряму виділяють групи галузей і виробництв, у розрізі яких ведуть усі необхідні розрахунки.

Основним при цьому є нормативний метод. Прогнозування потреби за цим методом включає розроблення номенклатури продукції, розроблення показників, які б давали точну кількісну характеристику специфічним виробничим зв'язкам галузі-постачальника з галузями-споживачами, розрахунок обсягів потреби у розрізі агрегованих груп.

За нормативного методу прогноз виробничого споживання по кожній галузі здійснюють на основі оцінки укрупнених групових нормативів витрат одного виду продукції на виробництво іншого.

Прогноз невиробничих потреб за окремими цільовими групами отримують на основі: використання норм споживання і даних споживчих бюджетів; вивчення тенденцій зміни структури споживання, викликаних прогресом техніки і культури; економетричних досліджень еластичності попиту на товари і залежності споживання від зміни доходів і цін; зіставлення з рівнем душового споживання у розвинутих зарубіжних країнах.

Державна потреба на промислову продукцію включає насамперед потреби: на оборону, утримання державного апарату, охорону здоров"я, освіту і т.ін. Для задоволення цих державних потреб можна було б обмежитися держконтрактом, тобто, виходячи з наявних у бюджеті коштів. Однак держава зобов”язана також виконувати міждержавні угоди, а також поставляти продукцію за постачання енергоносіїв. Через це державна потреба забезпечується не лише через державний контракт, а й через державне замовлення.

Потребу держави у промисловій продукції виробничо-технічного призначення і товарах народного споживання, яка покладена в основу формування державних замовлень  і державних контрактів,  обчислюють у  відповідній послідовності встановлення переліку цільового призначення видів промислової продукції, яка необхідна: для галузей-споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету; для формування державних ресурсів і запасів; для експортно-імпортних операцій за міжурядовими угодами; для визначення стимулювання шляхом надання економічних та інших пільг. За даними переліками визначають необхідні обсяги виробництва промислової продукції і виявляють можливості промисловості забезпечити це виробництво.

Потребу держави у промисловій продукції визначають окремо для засобів виробництва (знарядь праці і предметів праці) і товарів народного споживання).

Потребу у знаряддях праці визначають, виходячи з необхідності комплектації об"єктів, які будуються, модернізації діючого виробництва і необхідності заміни зношеного застарілого устаткування.

Потребу в предметах праці на макрорівні визначають методом укрупнених народногосподарських коефіцієнтів у вигляді галузевих норм, що характеризують загальний обсяг витрат на одиницю продукції кожної галузі, але з урахуванням потреб всіх суміжних з нею галузей, що постачають сировину матеріали, паливо і електроенергію.

Потребу в товарах народного споживання визначають за фактично сформованими рівнями споживання і раціональними (або мінімальними) нормами споживання на душу населення (сім'ю) і чисельністю населення (сімей) у розрахунковому періоді. Головною статтею потреби в предметах споживання є ринковий фонд.

Потребу громадських організацій, закладів охорони здоров"я, освіти, культури і мистецтва в продовольчих товарах, а також у форменному та спеціальному одязі, взутті визначають залежно від чисельності відповідного контингенту робітників.

Загальна потреба держави у засобах виробництва і предметах споживання зіставляється з ресурсами за допомогою матеріальних запасів сировини, палива, електроенергії, а також продовольчих і непродовольчих товарів. Першочерговій збалансованості підлягають види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою.

З метою гарантованого задоволення потреб суспільства для його життєдіяльності й безпеки: економічної незалежності, обороноздатності, вирішення завдань соціального забезпечення, постачання продуктів харчування та інших вводяться державні контракти. Вони можуть надаватися підприємствам безпосередньо або на конкурсній основі. Останнє означає, що державний контракт буде надано тому підприємству, яке забезпечить найкращі умови його виконання з погляду якості, термінів і ціни. Зацікавленість підприємств у державних контрактах пов'язана зі стабільністю їх матеріально-технічного забезпечення й фінансування.

Потребу держави у засобах виробництва і предметах споживання, яка реалізуватиметься через механізм державних контрактів, обгрунтовують з точки зору можливостей державного бюджету здйснити їх фінансове забезпечення.