12.3.3. Соціально-трудові процеси на підприємствах

Ринкові реформи, зміна форм власності підприємств викликає нові явища у сфері трудових відносин. Основні проблеми, пов'я­зані з соціально-трудовою сферою підприємств, проявляються перш за все у характері трудових відносин і особливості соціально­го клімату в трудових колективах. Найбільша напруга спостері­гається в колективах у той час, коли відбувається найбільше падін­ня реальної заробітної плати, значні затримки з її виплатою, про­стої, масові звільнення.

Всі ці проблеми залишаються нагальними, хоча останнім ча­сом у цій сфері спостерігаються певні, хоча й незначні, позитивні зрушення. Продовжується тенденція підвищення ефективності ви­користання робочої сили на виробництві, зростання відпрацьова­ного робочого часу та зменшення його втрат. У 2004 р. працівника­ми було відпрацьовано 86,2 % фонду робочого часу проти 83,8 % у 2002 р.

Роль профспілкових комітетів на підприємствах значно знизи­лась, і на цьому етапі вони практично не виконують одну з най­важливіших своїх функцій захисту прав трудящих. Новостворю­вані підприємства часто відмовляються від утворення профспілко­вих організацій, що знижує ефективність роботи з заключення кол­договорів і їх виконання. Ґрунтовна підготовка, затвердження і контроль виконання колективних договорів, надання їм великого значення сприяють позитивним змінам у соціально-трудових про­цесах на підприємстві, встановленню доброго психологічного клімату в колективі тощо.

Спеціалісти вважають, що на сучасному етапі потенційні мож­ливості колективних договорів виконуються лише на 30 % . Така ситуація пов'язана з багатьма обставинами, зокрема у багатьох тру­дових колективах залишається формальне ставлення до колектив­них договорів. У свою чергу це пов'язано з тим, що не відбулись кардинальні зміни у психології працівників щодо їх участі в управ­лінні виробництвом, рядові акціонери не в змозі впливати на прий­няття управлінських рішень.

Становлення системи соціального партнерства проходить в до­сить складних умовах, які ми розглянули в главі 9. Таке положен­ня у соціально-трудовій сфері викликає незадоволення людей, спричинює виникнення конфліктів, страйків. Тобто система дого­вірних відносин між роботодавцями та найманими працівниками не стала повною мірою ефективним механізмом регулювання тру­дових відносин.

Отже, стан справ у соціально-трудовій сфері на підприємствах вказує на те, що реальний поворот реформ до соціальної зорієнтованості йде вкрай повільно, невизначено, суперечливо. Виникає необхідність розробити нові підходи вирішення ряду проблем, а та­кож механізмів реалізації соціальних заходів, перш за все у сфері оплати та охорони праці, ефективної зайнятості.

Моніторинг соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах та інших організаціях дає змогу вивчити на рівні окре­мих підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності підприємств, зміни обсягів виробництва і  кількості робочих місць, і їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію й умови праці, трудові відносини.

В цьому напрямку моніторингу соціально-трудової сфери слід досліджувати роль підприємства у вирішенні проблем соціально­го захисту і підвищення рівня життя працюючих, необхідно вивча­ти співвідношення динаміки чисельності зайнятих на підприєм­ствах із динамікою обсягів виробництва, особливості змін у масш­табах, характері й напрямках прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок із результатами праці; причини масо­вих невиплат заробітної плати, аналізувати диференціацію у заро­бітній платі між окремими підприємствами, галузями, категорі­ями працівників та ін.; здійснювати аналіз трудових відносин, ви­конання трудових договорів, ролі профспілок у діяльності колек­тивів та ін.