12.7. Планування поліпшення умов праці та охорони здоров’я
12.7. Планування поліпшення умов праці та охорони здоров’я
Основними заходами щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я, що їх планують сільськогосподарські підприємства, є:
вивільнення працівників, які зайняті ручною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці;
удосконалення режиму роботи працівників;
поліпшення санітарно-побутових умов праці;
запобігання виробничому травматизмові, зниження захворюваності та поліпшення медичного обслуговування.
У сільському господарстві ручною працею нині зайнято майже 3/4 працівників і чисельність їх зменшується повільно. До працівників ручної праці, чисельність яких планують скорочувати, належать ті, що виконують роботу вручну, за допомогою механізмів та без них. Наприклад, якщо до функцій доярки належить не тільки механізоване доїння, але й ручна годівля корів, прибирання приміщення, то це аж ніяк не означає, що праця цієї категорії працівників механізована.
Планування заходів щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я необхідно здійснювати на основі даних про атестацію робочих місць та оцінки санітарно-побутових умов праці. Основними напрямами скорочення чисельності працівників, зайнятих ручною, важкою фізичною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці є механізація всіх виробничих процесів та освоєння прогресивних технологій.
Економічна криза внесла суттєві корективи в цей закономірний процес. Так, якщо в 1990 р. на 1 га цукрових буряків у господарствах суспільного сектору України витрачалось 179 людино-годин, то в 1998 — 2001 рр. — 260. Пояснити це тим, що більшість господарств України в останні роки через дефіцит обігових коштів відмовилось від застосування гербіцидів під час вирощування цукрових буряків і застосовують ручну працю в боротьбі з бур’янами. Розрахунки показують, що вартість обробітку посівів в обох варіантах приблизно однакова, але господарство в разі застосування другого варіанта одержує певний економічний ефект:
якщо площа цукрових буряків 300 га, то щорічно 70 тис. грн ідуть не іноземному виробникові гербіцидів, а на збільшення оплати праці своїх працівників;
їхні заробітки також зростають за рахунок одержання за пільговими цінами цукру і зерна;
цей варіант сприяє розв’язанню проблеми зайнятості сільських жителів.
Важливим резервом поліпшення умов праці є вдосконалення режиму роботи працівників за рахунок:
переведення працівників на позмінну роботу. Це особливо ефективно під час організації праці механізаторів у напружені періоди робіт (догляду за посівами, збирання врожаю);
організації дворазового доїння корів замість традиційного триразового. У СВК-агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району вже близько 30 років прийнятий такий однозмінний режим роботи операторів машинного доїння: перше доїння з 6.00 до 9.00, а друге — з 17.00 до 20.00. Удень на фермі залишаються тільки чергові працівники для догляду за новонародженими телятами, годівлі худоби. Продуктивність 1000 корів у середньому за останні п’ять років при цьому становить 5346 кг на одну корову на рік.
Цей режим роботи значно ефективніший порівняно з режимом за триразового доїння й однозмінної роботи працівників молочної ферми (перше доїння з 5.00 до 7.30, друге — з 12.00 до 14.00 і третє — з 18.00 до 20.30), коли працівники молочної ферми цілий день зайняті на виробництві.
Планування поліпшення санітарно-побутових умов праці означає передусім поліпшення умов праці на робочих місцях: забезпечення оптимальної температури й освітлення, зменшення чи усунення джерел підвищеної запорошеності, вологості, загазованості повітря, шуму й вібрації, створення безпечних умов праці, забезпечення працівників відповідним спецвзуттям, спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту. Більшість цих заходів здійснюють, виконуючи плани впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, удосконалення організації праці та планів капітальних вкладень.
Зокрема поліпшення умов праці трактористів-машиністів, водіїв автомобілів пов’язане з придбанням технічних засобів, що відповідають сучасним вимогам обладнання робочих місць, створення в ремонтних майстернях, гаражах, на машинних дворах необхідних умов для технічного обслуговування й ремонту машин, механізмів, відповідного водопостачання, освітлення, опалення, підтримання необхідного температурного режиму в ремонтних майстернях, гаражах, а також створення відповідних побутових приміщень: їдалень, душових, гардеробних, кімнат відпочинку тощо.
У планах соціального розвитку підприємства передбачають заходи щодо створення необхідних санітарно-побутових умов на фермах, у сховищах, дотримання встановлених вимог стосовно чистоти й вологості повітря, його хімічної і бактеріологічної забрудненості, освітлення й температури в робочих приміщеннях. На жаль, у частині господарств цих вимог не знають не лише працівники полів і ферм, а й спеціалісти. Це стало наслідком того, що тривалий час основну увагу приділяли створенню умов, які відповідають зоотехнічним нормам утримання худоби, а будівельних норм і правил щодо створення відповідних побутових умов на виробничих об’єктах не завжди дотримувались.
Однак досвід багатьох господарств свідчить, що створення належних санітарно-побутових умов на виробництві є важливою передумовою формування стабільних трудових колективів і високоефективного господарювання. Наприклад, у приватному підприємстві «Радівське» Калинівського району Вінницької області споруджено їдальню, що обслуговує працівників господарства за пільговими цінами, виробничі колективи мають необхідні побутові об’єкти, до всіх тваринницьких приміщень побудовано під’їзні шляхи з твердим покриттям, виробничі об’єкти забезпечені теплопостачанням, гарячим водопостачанням, виробничі процеси механізовані. Як наслідок, у господарстві стабільні трудові колективи, робочу силу зі сторони не залучають, урожайність зернових за останні п’ять років становить понад 50 ц/га, підприємство є стабільно прибутковим.
Запобігання виробничому травматизмові, зниження захворюваності та поліпшення медичного обслуговування — важливі заходи з охорони здоров’я працівників підприємства. Детальні плани щодо забезпечення безпечної роботи в господарстві розробляє інженер з техніки безпеки чи інший працівник, що відповідає за цю ділянку роботи. При цьому визначають обов’язки посадових осіб, відповідальних за охорону праці, систему навчання кадрів безпечним методам праці, порядок пропагування питань охорони праці, стимулювання за кращі досягнення та відповідальності за порушення техніки безпеки.
На підприємствах, що функціонують в умовах радіоактивного забруднення, основні заходи щодо поліпшення умов праці та охорони здоров’я мають бути спрямовані на зменшення сумісної дії радіації та інших шкідливих факторів. У першу чергу це стосується повної інформованості працівників щодо радіоактивної ситуації на робочому місці, дотримання необхідних санітарно-гігієнічних вимог, організаційно-технічних заходів, спрямованих на зменшення дії шкідливих виробничих факторів на робочих
місцях, навчання персоналу безпечним методам роботи, лікувально-профілактичних заходів.