13.1. Міжнародні акти про економічні, соціальній культурні права людини

 заказ дипломної роботи

Міжнародна організація праці (МОП) була створена і діє з ме­тою встановлення й збереження суспільної злагоди, захисту прав людини, розвитку принципів трипартизму, соціального прогресу в усьому світі. За роки своєї діяльності вона накопичила унікаль­ний досвід і провела величезну роботу з урегулювання соціально-трудових проблем і конфліктів на основі розвитку переговорного процесу, тристоронніх переговорів і угод.

Значення вдосконалення соціально-трудових відносин в Укра­їні, приведення їх у відповідність до міжнародних вимог, що фор­муються на основі прогресивного досвіду високорозвинених країн, особливо актуалізується в наш час у зв'язку з процесами глобалі­зації та ринкової трансформації національної економіки. Тому важливою сферою знань у галузі економіки праці й соціально-трудо­вих відносин є вивчення досвіду діяльності МОП.

При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб з'ясувати цілі, завдання, структуру, пріоритетні на­прями діяльності Міжнародної організації праці; зрозуміти сут­ність і значення міжнародних актів про економічні, соціальні й культурні права людини, зокрема основоположних конвенцій і рекомендацій МОП; розглянути організацію діяльності МОП, ос­новні напрями інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану світовим співтовариством.

1. МІЖНАРОДНІ АКТИ ПРО ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ Й КУЛЬТУРНІ ПРАВА ЛЮДИНИ

Головний внесок нормативних актів Організації Об'єднаних Націй (ООН) у міжнародно-правовому регулюванні соціально-тру­дових відносин полягає в проголошенні основних прав людини, які мають бути закріплені в законодавстві кожної цивілізованої країни. Ці права є загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Серед проголошених ООН основних прав лю­дини — комплекс трудових прав, які переважно закріплені у За­гальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про еко­номічні, соціальні та культурні права.

Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною Асам­блеєю ООН 10 грудня 1948 р. у вигляді резолюції, тобто вона не має обов'язкового характеру, а є здебільшого програмним політич­ним документом. Але його авторитет та моральна сила у світі є знач­ними.

Загальна декларація прав людини містить пакет основних не­від'ємних трудових прав людини: право на працю, на вільне обран­ня роботи; на захист від безробіття; на справедливі та сприятливі умови праці; на рівну оплату за однакову працю без будь-якої дис­кримінації; на справедливу та задовільну винагороду, що забезпе­чує достойне існування самої людини та її сім'ї і доповнюється іншими засобами соціального забезпечення; на створення проф-

спілок та вступ до них для захисту своїх інтересів; на відпочинок та дозвілля; на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану щорічну відпустку.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні пра­ва людини було схвалено Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1966 р. За юридичною природою цей документ є багатостороннім міжнародним договором, ратифікованим більшістю країн — членів ООН, в тому числі й Україною. Ратифікований Україною цей до­кумент був 12 грудня 1973 р., набув чинності 3 січня 1976 р.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні пра­ва людини значну увагу приділяє проголошенню та закріпленню, поряд з іншими, основних трудових прав, зокрема.

•         Право на працю.

•         Право на справедливі та сприятливі умови праці, включаю­
чи справедливу заробітну плату без дискримінації.

•         Задовільні умови існування працівників та їх сімей.

•         Безпечні та здорові умови праці.

•         Однакові для всіх можливості просування по службі виключ­
но на основі трудового стажу та рівня кваліфікації.

•         Право на відпочинок.

•         Право на профспілкову організацію.

•         Право на страйк.

Трудові права в Пакті сформульовані ширше, ніж в Декларації, і окрім цього тут встановлюються конкретні зобов'язання держав, що ратифікували Пакт, щодо практичного впровадження його по­ложень.

Зокрема, що стосується права на працю, то в Пакті воно вклю­чає право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, чи на яку вільно пого­джується. Для забезпечення цього права державами має бути здій­снено ряд програм професійно-технічної підготовки та навчання, визначено шляхи і методи економічного, соціального і культурно­го розвитку, повної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні й економічні свободи людини.

Окрім зазначених вище основних прав у сфері соціально-тру­дових відносин Пакт проголошує ряд інших прав: право на соціаль­не забезпечення, включаючи соціальне страхування; охорона та до­помога сім'ї, матерям протягом розумного строку до і після пологів, усім дітям і підліткам; право на достатній життєвий рівень, на свободу від голоду; право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я; право на освіту; право на участь у культурно­му житті; право на користування результатами технічного прогре­су та їх практичного застосування; право людини на захист мораль­них і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з будь-яки­ми науковими, культурними, художніми працями, автором яких вона є.