Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

13.2. Державне регулювання ринку продукції цукробурякового виробництва

13.2. Державне регулювання ринку продукції цукробурякового виробництва

Цукробуряковий комплекс - один з найбільш експортноорієнтованих комплексів України. На виконання завдання підтримання внутрішнього і утримання позицій на зовнішньому ринку працюєли 192 цукрових заводи. Вони довели свої потужності до 570тис.т переробки буряків на добу, що перевищило можливості українського села забезпечити їх сировиною. У сільському господарстві на цукровий концерн працювало до 9тис. бурякосійних і насінницьких господарств.

Донедавна Україна входила в першу десятку країн - найбільших виробників цукрових буряків й цукру і поставляла його за межі держави понад 3,5млн.т, на внутрішній - до 2,5млн.т. У вартості експортних продовольчих товарів частка цукру становила понад 30%. Тому на перспективу цукробурякове виробництво України повинно розвиватись як експортно-орієнтована сфера Місткість зовнішнього ринку цукру України, за нашими розрахунками, може становити як мінімум 3,5-4млн.т.

Багатокомпонентність вихідної продукції цукробурякового виробництва, використання її в багатьох сферах народного господарства зумовлює не тільки конкурентність галузі, а й виробничо-економічну залежність від її ефективного розвитку підприємств і організацій інших галузей, зокрема, харчової промисловості. Крім того, цукор може бути перероблений на продукти технічного використання.

Основними причинами спаду цукробурякового виробництва і зниження економічної ефективності його функціонування є такі: зменшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів виробництва і предметів праці (сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних добрив і хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів, елітного насіння тощо); дуже висока трудомісткість культури, що в умовах зменшення трудо-, фондо- і енергозабезпеченості господарств веде до скорочення посівної площі цукрових буряків і їх валового збору; різке підвищення цін на всі промислові засоби виробництва і предмети праці, що негативно позначилося на рентабельності галузі; неузгодженість розміщення посівів цукрових буряків і цукрових заводів, велике подорожчання перевезень цукросировини з віддалених господарств; зниження родючості грунтів, зменшення їх гумусомісткості, перевищення виносу поживних речовин урожаєм над їх внесенням з органічними і мінеральними добривами; недосконалість економічних і фінансових взаємовідносин між цукровими заводами і бурякосійними господарствами; територіальні і галузеві диспропорції у розвитку цукробурякового комплексу.

Важливою проблемою в цукробуряковому виробництві є боротьба з втратами. Усього в сільськогосподарському виробництві втрачається 12млн.т цукросировини, що є рівнозначним 860 тис.т. або 25% цукру. Оскільки більше половини валового збору цукрових буряків закладається на зберігання, значна частина сировини знижує свої технологічні якості і втрачається. В цілому по Україні ці втрати дорівнюють 4,0-4,5 млн.т або 9,5-10 %. Загальні ж втрати цукрової сировини становлять 10-12 млн.т або 20-22 %, що є рівнозначним 1,6 млн.т цукру.

Для підвищення економічної ефективності цукробурякового виробництва і збільшення випуску цукру необхідно розробити і впровадити комплексну програму цукробурякового виробнцтва в Україні, яка має включати: -структурну перебудову всього цукробурякового комплексу і вдосконалення його функціонально-територіальної структури; оптимізацію розміщення посівів цукросировини і цукрових заводів та формування регіональних цукробурякових комплексів з оптимальним поєднанням у них всіх елементів інфраструктури виробництва; збільшення виробництва і продажу господарствам промислових засобів виробництва і предметів праці (сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних і бактеріальних добрив, пального, мастильних та інших матеріалів); організацію служби агросервісу; удосконалення технології вирощування цукрових буряків, їх транспортування, зберігання і переробки на цукрових заводах; поліпшення фінансово-економічних взаємовідносин між бурякосійними господарствами і цукровими заводами.

Необхідно приступити до структурної перебудови цукробурякового комплексу і оптимізації розміщення посівів буряків і цукрових заводів. Важливо довести до оптимальних потужностей цукрові заводи, виходячи з того, що в Україні вона дорівнює 1,7 тис.т на добу, тоді як у Росії -2,81, Казахстані - 2,98, Білорусії - 2,55, Нідерландах - 12,1, Данії - 9,9, Франції - 8,7, Австрії- 9, Італії -8,6, Бельгії - 7,9, Німеччині - 7, Англії - 6,8, Швеції - 6,5 і в США - 5,2тис.т переробки коренів на добу. Раціоналізація розміщення цукрових підприємств і збільшення їх потужності дасть змогу скоротити строки переробки цукрової сировини, радіуси її перевезення, втрати цукру і підвищити економічну ефективність функціонування цукробурякового комплексу.

Починаючи з 1996 року здійснюється процес державного регулювання економічних відносини в сфері виробництва, заготівлі і переробки цукрових буряків. Зокрема, Постановою КМУ від 24.09.1997р. №1063 затверджено Порядок приймання і переробки цукрових буряків та взаєморозрахунків споживачів і постачальників цукрової сировини, в якому визначено наступне:

взаємовідносини між виробниками цукрової сировини і цукровими заводами регулюються договорами, які укладаються відповідно до законодавства. В цих договорах визначається порядок, обсяги і терміни поставок цукрової сировини, умови її приймання, зберігання та переробки, видачі готової продукції -цукру, меляси та жому, а також порядок взаєморозрахунків між виробниками цукрової сировни і цукровими;

умови приймання (якісні та кількісні показники) цукрової сировини на бурякоприймальних пунктах цукрових заводах визначаються відповідно до державного стандарту 17421-82 "Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлях" та "Технічного регламенту по прийманню і зберіганню цукрових буряків";

витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру за загальною квотою поставки його на внутрішній ринок, відносяться на рахунок цукрових заводів. Витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру понад загальну квоту, розподіляються, виходячи із запропонованого Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру співвідношення цін на цукрові буряки та цукор у межах загальної квоти;

розрахунки з виробником цукрової сировини в межах загальної квоти здійснюються у міру надходження коштів від реалізації цукру на спеціальний рахунок цукрового заводу. В розрахунках за цукрові буряки враховується вартість насіння цукрових буряків, пально-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, гербіцидів, наданих у рахунок авансу виробнику цукрової сировини;

цукрові буряки, що надійшли понад кількість, передбачену для виробництва цукру за загальною квотою поставки иа внутрішній ринок, переробляються на давальницьких умовах. Вироблені з цих буряків цукор меляса і жом є власністю виробника. Цукор реалізується цукровими заводами за межі України за ціною, яка складається під час його продажу за погодженням сторін;

для забезпечення внутрігосподарських потреб у цукрі виробник цукрової сировини залишає собі 25 відсотків цукру, виробленого понад загальну квоту. На цю кількість цукровому заводу зменшується квота цукру, що реалізується на внутрішньому ринку.

Продаж цукру виробнику сировини проводиться з розрахунку 25 кг за кожну тонну цукру в буряках за мінімальною ціною. При цьому загальна квота зменшується на кількість відпущеного цукру. Цей цукор використовується тільки для внутрішнього споживанння. Продаж меляси виробнику цукросировини з розрахунку 10 кг, жому сирого 650 кг за 1тонну буряків, в межах обсягів буряків для виробництва цукру по загальній квоті для поставки на внутрішній ринок. Завод відпускає жом у пункту здачі цукрових буряків. Цукор і меляса відпускається на цукровому заводі. Наватаження жому і меляси за рахунок заводу.

Вищеназваною постановою було затверджено Положення про визначення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки, в якому встановлено такі терміни та методику розрахунків:

мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор - це ціна, нижче якої не дозволяється укладення угод купівлі-продажу цукру, здійснення бартерних та інших операцій з ним на внутрішньому ринку в обсягах, передбачених загальною квотою;

мінімальна закупівельна ціна на цукрові буряки - це нижня межа ціни, що застосовується під час укладення угод купівлі-продажу цукрових буряків для виробництва цукру в межах загальної квоти.

Мінімальні ціни на цукрові буряки визначаються на наступний рік на основі середніх по Україні нормативних витрат на виробництво однієї тонни цукрових буряків в заліковій вазі базисної цукристості 16 відсотків і урожайності 300-350 ц/га на умовах франко-поле та мінімального прибутку.

Для визначення фактичних цін реалізації цукрових буряків у разі відхилення їх цукристості від базисної застосовуються відповідні коефіцієнти перерахунку.

Мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор визначається на основі нормативних витрат середнього за потужністю цукрового заводу на виробництво однієї тонни цукру стандартної якості на умовах франко-станція відправлення та мінімального прибутку.

Мінімальні ціни на цукор та цукрові буряки формуються разом з визначенням обсягів поставок цукру на внутрішній ринок і необхідних для його виробництва цукрових буряків не пізніше 1 серпня поточного року з метою укладення договорів на наступний рік.

Між мінімальними цінами на цукор та цукрові буряки щорічно встановлюється коефіцієнт співвідношення. У разі зміни мінімальної закупівельної ціни на цукрові буряки відповідно змінюється і мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор, яка визначається за формулою:

Цц = Цб/Кх 100% + ПДВ,

де Цц - оптово-відпускна ціна однієї тонни цукру (на умовах франко-станція відправлення);

Цб - закупівельна ціна однієї тонни цукрових буряків (не умовах франко-поле господарства);

К - коефіцієнт постійного співвідношення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки (уточнюється щорічно Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру).

Реалізація цукру за цінами нижче встановленого рівня не допускається.

Вищеназваною постановою КМУ було затверджено Положення про визначення і розміщення квоти на виробництво і поставку цукру та необхідних обсягів цукрових буряків, в якому встановлено наступне:

загальна квота поставки цукру на внутрішній ринок - максимальна кількість цукру, яка має бути поставлена на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року;

місткість внутрішнього ринку цукру - обсяги цукру, що можуть бути реалізовані протягом одного року з урахуванням попиту;

рівень попиту на цукор - обсяги цукру, забезпечені платоспроможністю населення.

Під час визначання загальної квоти на цукор враховуються такі критерії: місткість внутрішнього ринку цукру; роздрібна ціна на цукор та закупівельна ціна на цукрові буряки; виробництво цукру в середньому за останні три роки, імпорт його та цукровмісних продуктів; рівень платоспроможності населення; рівень попиту на цукор.

Основою визначення загальної квоти на цукор є місткість внутрішнього ринку цукру. Загальна квота на цукор визначається Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру. Виробництво цукру в обсягах загальної квоти та необхідної кількості цукрових буряків здійснюється за контрактами, укладеними між цукровими заводами і бурякосіючими господарствами.

Цукор, вироблений понад загальну квоту, підлягає вільній реалізації лише за межами держави.

Обсяги поставок цукру на експорт виробництва визначають з урахуванням необхідних ресурсів для виконання зобов'язань за загальною квотою При цьому використовується такий механізм:

-міжвідомча комісія з питань регулювання ринку цукру визначає фактичне співвідношення між загальною квотою на цукор та його середньорічним виробництвом за попередні три роки і доводить інформацію про показник цього співвідношення і зазначену квоту до Національної асоціації цукровиків;

-національна асоціація цукровиків доводить зазначену інформацію до обласних формувань цукрової промисловості і розміщує квоту на цукор між цими формуваннями, які в свою чергу розподіляють її між цукровими заводами на підставі таких показників: повнота виконання загальної квоти за попередній рік; експорт цукру у попередньому році; потужність заводу; середня відстань перевезення буряків; рівень витрат на виробництво цукру та цукрових буряків; якість цукру; виробництва цукру з 1 гектара; рівень вилучення цукру з цукрових буряків.

Цукрові заводи на конкурсній основі розміщують між бурякосіючими господарствами загальну квоту на цукор для забезпечення поставок цукрових буряків базисної цукристості в перерехуванні на цукор з метою виробництва цієї продукції для потреб внутрішнього ринку.

Цукрові заводи використовують такі показники для бурякосіючих господарств: середня урожайність за останні три роки; середня цукристість за останні три роки.

Господарства, які виконали зобов”язання за доведеною квотою і мають залишок цукрових буряків, можуть отримати квоту в інших господарствах (за домовленістю сторін).