13.2. Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці.

дипломні роботи на заказ

Міжнародна організація праці (Іпіегпаііопаі ЬаЬоиг Ог§апі-заііоп) — одна з найстарших і найбільших міжнародних органі­зацій. Вона створена у 1919 р. у складі Ліги Націй за ініціативою і активною участю західної соціал-демократії для сприяння соціаль­ному прогресу, встановлення і підтримання соціальної злагоди. З 1946 р. МОП діє як спеціалізована установа Організації Об'єдна­них Націй.

У преамбулі Конституції МОП (квітень 1919р.) відображено ос­новні чотири мотиви створення МОП: гуманістичний мотив по­лягає в неприйнятності існування експлуатації, соціальної неспра­ведливості, важких умов праці та життя робітників; внутрішньо­політичний мотив — без поліпшення умов життя і праці боротьба працівників за свої права може набрати революційних форм, що порушить мир і гармонію у світі; економічний мотив — соціальні реформи впливають на конкурентоспроможність національних економік, що обумовлює можливості поліпшення становища тру­дящих у їх країнах; зовнішньополітичний мотив — "Загального і тривалого миру можна досягти тільки на основі соціальної спра­ведливості"1.

МОП нині налічує більше 180 країн-членів, сприяє дотриман­ню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних стандартів праці, технічне співробітництво. МОП здійснює наукові дослідження і поширює інформацію, готує кад­ри для створення умов забезпечення потреб якомога більшої кількості людей світу у харчуванні, житлі, здоров'ї, освіті, куль­турі, гідній праці.

Головні цілі МОП відповідно до її статуту можна визначити так: захист інтересів та прав трудящих шляхом регламентації робочо­го часу; боротьба з безробіттям; встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю; захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробництві; регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення тощо.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі основні завдання:

•         Розробка міжнародної політики та програм вирішення со­
ціально-трудових проблем.

•         Створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді
конвенцій та рекомендацій задля здійснення цієї політики.

•         Технічне співробітництво — допомога країнам-учасницям у
вирішенні соціально-трудових проблем.

•         Захист прав людини та боротьба з бідністю за покращання
життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення.

•         Розробка програм покращання умов праці та виробничого се­
редовища, техніки безпеки та гігієни праці, охорона та відновлен­
ня довкілля.

•         Розробка заходів щодо захисту найвразливіших груп праців­
ників (жінок, молоді, людей похилого віку, працівників-емігран-
тів)тощо.

Зазначені вище завдання були й залишаються головними у ді­яльності МОП, а також є одночасно і методами її роботи, зокрема щодо розробки міжнародних трудових норм.

МОП має досить складну та розгалужену структуру (рис .1).

Рис..1. Структура Міжнародної організації праці

 Міжнародна конференція праці (МКП), або Генеральна конфе­ренція, є вищим органом МОП, робота котрого визначається спе­ціальним Регламентом. МКП збирається щорічно в Женеві зазви­чай на початку червня. Кожна держава на Конференції представле­на двома делегатами від уряду та по одному від трудящих та підприємців з правом вирішального голосу. До складу делегацій також входять радники, у великих делегаціях у кількості 40—50 чоловік. Всі делегати користуються рівними правами та голосують відповід­но до своїх переконань та незалежно один від одного. Різні точки зору не завдають перешкод прийняттю рішень, оскільки ті прийма­ються переважно значною більшістю голосів або консенсусом.

МКП визначає загальний напрямок діяльності МОП, тут обго­ворюються соціальні проблеми у сфері праці, розробляються та за­тверджуються міжнародні норми праці у вигляді конвенцій та рекомендацій, приймаються резолюції щодо окремих питань діяль­ності МОП, заслуховується звіт про діяльність Організації за ми­нулий рік та затверджуються бюджет і програма на наступні два роки, раз на три роки обирається адміністративна рада. Робота ви­щого органу МОП складається із щоденних пленарних засідань та паралельної роботи різноманітних комітетів.

Галузеві комітети створені поза Конференцією для обговорен­ня на міжнародному рівні соціально-трудових проблем окремих

найважливіших галузей економіки. Комітети є постійними орга­нами, однак збираються на засідання нерегулярно, не частіше ніж раз на декілька років.

Регіональні конференції скликаються для підтримання постій­ного зв'язку МОП із різним районами світу та вивчення соціально-економічних змін, які там відбуваються. Конференції скликаються за необхідністю та можливістю для обговорення питань, важливих для конкретного регіону. Рішення конференцій спрямовуються у МОП, урядам, об'єднанням трудящих та підприємців країн окре­мого регіону.

Адміністративна рада є виконавчим органом МОП, який спря­мовує її роботу в період між конференціями, впроваджує її рішен­ня, визначає порядок денний конференції та інших нарад, спря­мовує діяльність МБП та різноманітних комітетів тощо. Адмініст­ративна рада має тристоронній склад: 28 представників урядів, 14 трудящих та 14 підприємців. Адміністративна рада збирається три рази на рік. На кожній її сесії на розгляд виноситься близько двадцяти питань.

Міжнародне бюро праці (МБП) — це постійний секретаріат та одночасно дослідний центр із соціальних питань і світовий довід­ково-інформаційний центр МОП, штаб-квартира якого знаходить­ся в Женеві (Швейцарія). До головних функцій МБП відносять: здійснення різноманітних обстежень у сфері соціально-трудових відносин за дорученням Адміністративної ради та Генеральних кон­ференцій, контроль за дотриманням ратифікованих конвенцій, підготовка матеріалів для генеральних конференцій, видання та поширення публікацій з питань праці. Очолює МБП Генеральний директор, який призначається Адміністративною радою раз на 5 років. Організаційно МБП складається із ряду департаментів та має декілька бюро і представників у різних країнах. МБП було створе­но два науково-навчальних заклади з підвищення кваліфікації: Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень у Женеві та Міжнародний навчальний центр у Турині (Італія).

Важливу роль в розвитку МОП зіграло прийняття в 1944 р. Між­народною конференцією праці у Філадельфії Декларації про ді­яльність МОП. Вона отримала назву Філадельфійської декларації та власне разом зі статутом визначила основні цілі та завдання Організації, які залишаються актуальними та нагальними і доте­пер. Ця Декларація, окресливши магістральні шляхи не лише

діяльності МОП, а й світової соціальної політики загалом на другу половину XX ст., і нині залишається керівним документом в ро­боті Організації.

Декларація відкривається підтвердженням фундаментальних принципів МОП та проголошує, що "праця не є товаром", "свобода слова та свобода об'єднання є необхідними умовами постійного про­гресу" та що "злидні будь-де є загрозою для загального добробу­ту". Далі обґрунтовується положення, що стійкий мир може бути встановлено лише на основі соціальної справедливості, тобто впер­ше завданням міжнародної організації було в такому широкому ро­зумінні проголошено принцип рівності.

Філадельфійська декларація МОП також закликала уряди за­провадити гарантовану мінімальну заробітну плату, досягти повної зайнятості, сприяти реалізації програм соціального забезпечення, покращанню умов праці та життєвого рівня населення, забезпечен­ню можливостей навчання й просування на вищі посади праців­ників, забезпеченню рівних можливостей отримання загальної та професійної освіти.

Завершується Декларація твердженням, що викладені в ній принципи "повністю можуть бути застосовані всіма народами", а їх поширення на все ще "залежні народи... є завданням всього ци­вілізованого світу". Ця заява сприяла тому, що перед отриманням незалежності країнами "третього світу" Декларацію назвали "хар­тією залежних народів".

Визначені Декларацією цілі та завдання є головними у діяль­ності МОП протягом усього періоду, однак сучасні умови визнача­ють необхідність виявлення пріоритетів її діяльності. До головних з них можна віднести такі: підтримка процесу демократизації для сприяння розвитку трипартизму, діалогу між партнерами в кож­ній державі; продовження боротьби з бідністю, передусім через збільшення зайнятості, в тому числі шляхом перепідготовки робо­чої сили; захист трудових та громадянських прав трудящих у всіх його формах