13.3. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку України

 Активна участь України у сучасних процесах, що відбуваються у світі, зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої призвели односторонній її розвиток в межах СРСР, деформовані зовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини та національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.

Для ефективної інтеграції України в сучасні світогосподарські зв’язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови (рис. 13.3).

Основні політико-правові передумови інтеграції: політична визначеність України; забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки; виконання міжнародних зобов’язань; пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах; формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Економічні передумови інтеграції: економічне та інституційне забезпечення суверенітету; розроблення та реалізація обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин за пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення; оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності; розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості та ін.

  До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать: формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти; відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народу України.

Формування інфраструктурних передумов пов’язане з розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних); розвитком сучасних інформаційно-комунікаційних систем і включенням їх до міжнародних систем прикордонного співробітництва.

Для України, яка розташована у географічному центрі Європи міжнародна інтеграційна модель поки що не має чіткої  визначеності. Тому  проблема прикордонного співробітництва має особливий інтерес. Його посилюють численні господарські зв’язки українських виробників, споживачів та кооперантів, які утворся на кордонах з іншими колишніми республіками  СРСР.

 Сферами  прикордонного співробітництва є прямі виробничі зв’язки в рамках кооперування та спеціалізації, спільне використання  природних (енергетичних, водних та інших) ресурсів, обмін науково – технічним, організаційно –адміністративним досвідом, без валютний товарообмін, маневрування трудовими ресурсами (наприклад, при збиранні врожаю), широка взаємодія в агропромислових галузях, у процесі будівництва і використання  інфраструктури виробництва та ін..

У контексті декларованого геоекономічного вибору України - інтеграції до ЄС – характерним віддзеркаленням тієї ролі, яку відіграють прикордонні зв’язки, стали положення Указу Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98. В цьому документі разом з констатацією інших напрямів інтеграції до ЄС на період до 2007 року відзначається важливість  розвитку механізмів регіональної інтеграції, прямих контактів між окремими регіонами нашої країни та прилеглих країн Центральна – Східного регіону Європи.

Крім географічних, геополітичних факторів, наявності відповідної інфраструктури та виробничих передумов для розвитку прикордонного співробітництва  мають значення фактори суб’єктивного порядку – інституційні інструменти нормативного та організаційного, передусім правового характеру. Так, однією з головних причин, яка гальмує розвиток прикордонного співробітництва з участю України, а також інших трансформаційних країн ,є недосконалість законодавства.

Фактор «прикордованності» поки ще мало позначився на динаміці експортно – імпортних операцій тих областей України, які межують з колишніми республіками СРСР – Росією, Білоруссю та Молдовою.

Протягом 90-х років відбувалася значна переорієнтація експортних поставок прикордонних відносно Росії Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської та Донецької областей до західних країн, а також до країн Азіатсько – Тихоокеанського регіону.

Важливий аспект прикордонного співробітництва пов'язан з розвитком транспортної мережі.  Для України актуальним є завдання інтеграції прикордонних транспортних переходів до загальнонаціональної транспортної мережі, а також до загальноєвропейських, навіть трансматерикових  транспортних коридорів.

З метою динамізації процесу прикордонного співробітн6ицтва з участю України необхідно вжити слідуючи заході:

установити спрощений транскордонний режим руху товарів та послуг у межах прикордонних зон, які вироблені та споживаються у цих зонах;

забезпечити більш ліберальний режим пересування громадян прикордонних зон, що спростить не тільки гуманітарні контакти, а й трудову сезонну, тимчасову міграцію, умови наймання на прилеглих територіях сусідньої держави;

установити взаємну пільгову систему щодо окремих видів міжнародної економічної діяльності на прикордонних територіях;

розробити законодавчу, нормативну базу прикордонного співробітництва на базі методологічних критеріїв Євросоюзу;

спростити регулюючі, документальні процедури для юридичних та фізичних осіб, які здійснюють транскордонні контакти та операції;

розробити механізми спільного використання природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на прикордонних територіях;

створити реєстри видів та суб’єктів підприємницької діяльності на прикордонних територіях, сприяти поширенню відповідної ділової інформації;

фінансування та стимулювання розвитку транспортної інфраструктури на прикордонних територіях, підключення до відповідних європейських трансконтинентальних транспортних коридорів;

підтримати формування спрощеного механізму надання банківських кредитів, страхувальних послуг тощо.

Особливий інтерес для України становить розвиток взаємовідносин з країнами Європейського Союзу. Це було передбачено ще Угодою про партнерство та співробітництво від 16 червня 1994 року, яка стала основою для двостороннього співробітництва  України.

На частку ЄС припадає понад 18% зовнішньоторговельного обороту товарами та послугами України. Але, хоча ЄС і посідає друге після СНД місце в переліку основних торговельних партнерів України, наявні здобутки у співробітництві  з Співтовариством все ж незначні.

Крім лібералізації і взаємного наближення торговельних та інвестиційних режимів України та блоку ЄС, предметом особливої уваги для нашої країни можуть бути  численні галузеві напрями співробітництва, особливо ті, які пов’язані з високотехнологічним виробництвом, запровадженням передових досягнень  науки і техніки. Серед   науково - технічних пріоритетів найбільш важливими у сфері співробітництва з ЄС вважаються наступні: розвиток  мікроелектроніки та робототехніки; взаємодія в галузі біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії; розвиток оптроніки та лазерної техніки; розроблення нових матеріалів та прогресивних технологій обробки матеріалів; створення та запровадження в практику нових засобів комунікації та зв’язку; спільні дії, спрямовані на поліпшення енергозаощадження, перехід на використання нових та поновлюваних джерел енергії.

Важливим напрямком співробітництва з європейськими структурами для України є кредитно – фінансова взаємодія у банківський сфері, а основний партнер – Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), рада директорів якого в 1997 році затвердила стратегію дій стосовно України. Метою стратегії стало сприяння розвитку фінансової сфери, зокрема комерційного експортного кредиту, а також кредитування малого та середнього бізнесу, аграрного виробництва, взагалі приватизованого сектору  економіки.

Таким чином, коли йдеться про відносини Україна – ЄС, слід враховувати, що мета широкої інтеграції в європейський господарський простір не є реальною на найближчі роки. Необхідним є підготовча робота , і передусім у середині самої України щодо зближення з євроструктурами, що є стратегічним геоекономічним напрямом для України. Одним з прикладів того, як Україна може забезпечувати для себе певні тактичні переваги в міжнародному співробітництві, є визнання з боку ЄС України державою  з ринковою економікою, що дає змогу додатково поліпшувати для неї умови економічного співробітництва на континенті.