13.4. Економічне становище західноукраїнських земель

Після першої світової війни значна частина західноукраї­нських земель була анексована Польщею і Румунією. Закар­паття увійшло до складу Чехословаччини. Майже 7 млн. ук­раїнців, в основному колишніх підданих Австро-Угорської імперії, були позбавлені права на самовизначення. Основна маса українських земель відійшла до складу Польщі, під владою якої опинилися понад 5 млн. українців, які становили найчис-леннішу національну меншість. У промисловому відношенні західноукраїнські землі були слаборозвинутими. Понад 80% населення займалося сільським господарством.

Польща, Румунія, Чехословаччина, до яких входили захід­ноукраїнські землі, в економічному розвитку значно поступа­лися США, Німеччині, Франції. Ситуація погіршувалась ще й тим, що в економіці країн, до складу яких увійшли західноук­раїнські землі, панував іноземний капітал. Так, 44,4% вироб­ництва у деревообробній промисловості і 88,5% у нафтовій контролювали іноземні банки.

Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировин­ним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку про­мисловості в центральних районах, польський уряд свідомо галь­мував промислове будівництво на західноукраїнських землях. У 1938 р. Західна Україна виробляла 7-10% промислової

продукції Польщі, при цьому її населення і територія станови­ли чверть території Польщі.

Західноукраїнська промисловість у післявоєнний період відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. З цього вміло скористалися заправили західноукраїнського й амери­канського монополістичного капіталу і прибрали основні по­зиції в економіці до своїх рук. У промисловості Західної Ук­раїни змінилося тільки те, що місце австро-німецького капіта­лу зайняв французький, англійський, американський. Частко­во посилив свої позиції й польський капітал.

У 1929 р. економічне піднесення змінилося нечуваною кри­зою. Зайнятість у фабрично-заводській промисловості змен­шилася на 40-50%. Занепало дрібне виробництво. Хоча пізніше й настало деяке піднесення, однак до 1939 р. ні фабрично-за­водська промисловість, ні дрібне ремісництво вже не переви­щили рівня 1928 р. Середньорічна кількість робітників, зайня­тих у середніх і великих підприємствах переробної промисло­вості Західної України, в 1938 р. становила близько 50-55 тис. чол. У гірничодобувній промисловості й на лісорозробках чи­сельність робітників зросла, але це не змінило загальної кар­тини економічного застою західноукраїнських земель.

Нафтова і озокеритна промисловість Прикарпаття в 20-30-х роках була доведена іноземним капіталом до занепаду. Видобуток нафти знижувався з кожним роком. В порівнянні з 1912-1913 рр. він зменшився в 3-4 рази і становив 370,8 тис. пудів у 1938 р. Озокеритні шахти наприкінці 30-х років припинили роботу.

Деякі зрушення на краще відбулися у калійній промисло­вості. Поряд з Калуськими копальнями, у 20-30-х роках відкри­ваються копальні у Стебнику і Голині. Проте розвиток калій­ної промисловості обмежувався невеликим обсягом внутріш­нього польського ринку і труднощами експорту. Відстале сільське господарство Західної України й Польщі не застосо­вувало належним чином мінеральних добрив, а їх експорт не відповідав інтересам міжнародних хімічних монополій.

У післявоєнний період, незважаючи на повільний розвиток економіки краю, зросла чисельність українських підприємців. У конкурентній боротьбі з польськими, румунськими та чеськими підприємцями вони зміцнювали свої позиції в промисловості і торгівлі, розширювали вплив на банківсько-кредитну систему. В кілька разів збільшилися капітали в таких національних об'єднан­нях, як "Народна торгівля", "Маслосоюз", "Центросоюз",

"Центробанк", "Карпатія", "Дністер" та ін. Дедалі більше українців ставало власниками фабрик, заводів, житлових будинків.

Занепад промисловості негативно відбився на становищі трудящих. У 1931 р. налічувалось 730,3 тис. найманих робіт­ників. Величезний резерв робочої сили давав підприємцям можливість знижувати заробітну плату до мінімуму. У Західній Україні вона становила 30-50% заробітку робітників промис­лових центрів Польщі й не забезпечувала прожиткового мініму­му. В умовах економічної кризи безробіття стало хронічним явищем. У 1936 р. лише у Львові не мало роботи понад ЗО тис. чоловік. Фабриканти і заводчики широко використовували працю жінок і підлітків, оскільки платили їм значно менше, ніж робітникам — чоловікам.

Становище у сільському господарстві ускладнювалось ко­лонізаторською політикою Польщі, Чехословаччини і Румунії. З поміщицьких і церковних земель були створені спеціальні фонди для польських, румунських і чеських колоністів. Про­тягом 20-х років лише польський уряд виділив на західноук­раїнських землях понад 600 тис. га для майже 77 тис. ко­лоністів. Це були військові й цивільні поселенці, їх інтереси захищали "Центральна спілка військових поселенців" та "Спілка поселенців". Аналогічну політику проводили румунсь­кий і чеський уряди. На Буковині було виділено 5 тис. га для румунських, а на Закарпатті - 19 тис. га для чеських колоністів.

Усе це ще більше загострювало проблему аграрного перена­селення, безземелля і малоземелля західноукраїнського селян­ства. Важким тягарем на його плечі лягли податки, побори та різні напівфеодальні повинності, особливо по ремонту та будів­ництву шляхів. Високими були ціни на промислові товари і надмірно низькими — на сільськогосподарські, що вкрай підри­вало економіку сільських господарств. Безперервно зростала їх заборгованість. Тисячі розорених селян, роками не маючи по­стійного заробітку, залишали рідний край і емігрували за кор­дон. За даними офіційної польської статистики з чотирьох воє­водств Західної України в 1925-1939 роках емігрувало понад 373 тис. чоловік, переважно працездатного сільського населення.

Певну роль у господарстві західноукраїнських земель відіграла кооперація, яка зародилась у другій половині XIX ст. як один із засобів боротьби за національне визволення. У міжвоєнний час кооперативи об'єднували переважно сільських споживачів і торговельні організації, регулювали ціни на сільськогосподарські продукти та готові вироби.

Занепокоєні зростанням кооперативного руху, польські урядовці систематично перешкоджали його дальшому розвит­ку. Вони звинувачували українців у нібито неправильному складанні зведень, порушенні правил будівництва або гігієни тощо. Та попри всі труднощі кооперативний рух прискорював суспільну мобілізацію і національну інтеграцію серед захід­них українців.

Таким чином, період між двома світовими війнами харак­теризувався неоднозначними процесами розвитку світового господарства. Це був час економічного зростання і кризи роз­винутих країн. Подолання кризових явищ відбулось за раху­нок активного втручання держави в економічне життя су­спільства.

В цей час в Радянській державі на зміну товарно-грошо­вим, ринковим відносинам прийшла жорстока система цент­ралізації, яка виразилась в абсолютизації ролі держави в гос­подарському житті, ліквідації свободи і самостійності товаро­виробника. Незважаючи на значні зрушення в економічному розвитку країни, командно-адміністративна система спричи­нила значне розорення господарського життя. Це виразилось, зокрема, в голодоморі 1932-1933 років.

Питання для повторення

1. В чому полягали основні риси розвитку господарства провідних країн світу на початку 20-х років?

2. Охарактеризуйте економічний розвиток Франції в 20-х роках.

3. Дайте аналіз господарського життя Англії і США в 20-х ро­ках.

4. Господарство Німеччини в повоєнне десятиліття.

5. Проаналізуйте становище провідних країн світу в період еко­номічно' кризи 1929-1933 рр.

6. Ь чому полягала сутність кейнсіанської концепції економіки, направленої на стабілізацію?

7. Проаналізуйте політику нацистів в Німеччині в період кризи 1929-1933 рр.

8. Проаналізуйте становище в Україні початку 20-х років.

9. З проведення яких заходів розпочалася реалізація нової еко­номічної політики?

10. Визначте основні напрямки, пов'язані з реалізацією еконо­мічної політики.

11. Вкажіть факти, які засвідчили відхід від ринкових відносин і становлення командно-адміністративної системи.

12. В чому проявились зрушення в розвитку промисловості краї­ни в 30-х роках?

13. Проаналізуйте зміни в аграрному секторі країни кінця 20-х -в 30-х роках.

14. Охарактеризуйте економічне становище західноукраїнських земель в період між двома світовими війнами.