13.5. Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів
13.5. Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів
Поняття позабіржового ринку
Позабіржовим (over-the-counter market) називається ринок цінних паперів, який організовують фінансові інституції. Його відмітна риса — відсутність постійного організованого місця для укладання угод (trading floor). На позабіржовий ринок цінних паперів виходять корпорації, чиї акції й облігації не котируються на фондових біржах з тих або інших причин.
Історично позабіржовий ринок виник як «вуличний ринок». Сьогодні учасникам ринку немає потреби зустрічатися на вулиці. Сучасні позабіржові угоди з цінних паперів укладаються через комп’ютерні системи. Розвиток комп’ютерної технології й електронних комунікацій сприяє розширенню позабіржового ринку, обсяг угод, що укладаються, збільшується.
На позабіржовому ринку в США обертається понад 15 тис. цінних паперів, проте більшість із них — акції місцевих банків і дрібних фірм. Обсяг продажу становить 20 % обігу акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.
У США позабіржовий ринок, як і біржовий, є організованим ринком. Корпорація, що бажає продавати на ньому свої цінні папери, повинна звернутися до брокера — члена Національної Асоціації дилерів з питань цінних паперів — НАCД (National Association of Securities Dealers — NASD), що регулює і контролює вступ на позабіржовий ринок. Брокер відкриває корпорації брокерський рахунок, що дає їй можливість продавати цінні папери як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку.
Для продажу цінних паперів корпорація повинна звернутися до організаторів торгівлі, які працюють із певними видами цінних паперів. Вони постійно проводять котирування ціни продавця і покупця, як правило, здійснюють угоди за свій рахунок. У США їх називають «створювачами ринку» (market maker), у Великобританії — ліцензованими дилерами. Це фірми, що не є членами
біржі, але одержали ліцензію на торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку. Вони можуть також отримати ліцензію на торгівлю цінними паперами на фондовому ринку. В англійській літературі відзначається активність ліцензованих дилерів, що здійснюють розміщення урядових приватизаційних цінних паперів.
Методи розміщення цінних паперів
на позабіржовому ринку
У Великобританії компанії, що бажають продати свої акції на позабіржовому ринку, повинні надати проспект емісії і фінансової звітності. Близько 80 % акцій корпорацій купують інвестиційні компанії. Дилери можуть купити в корпорації варант — пільгове право на підписку ще не випущених акцій на суму, що становить 5 % випущених акцій. Таке право може бути отримане протягом 10 років за ціною на день купівлі варанта. Звичайно варанти одержують інвестиційні інститути, що вкладають свої кошти в ризиковий капітал (venture capital).
Брокери і ліцензовані дилери, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на позабіржовому ринку в США, використовують Автоматичну систему котирувань Національної асоціації дилерів з питань цінних паперів (НАСДАК), створену в 1971 р. Брокер одержує інформацію про курс цінного папера шляхом підключення свого комп’ютера до мережі НАСДАК, що дає можливість корпорації завершити угоду на продаж своїх цінних паперів протягом 2—3 хвилин. У терміналі комп’ютера брокера накопичується інформація про ціни, що дає йому змогу вибрати «кращу ціну» (the best price).
Вартість проданих акцій у системі НАСДАК зросла з 1991 до 2000 р. із 1 трлн до 19,8 трлн дол., тобто майже в 20 разів, а кількість проданих акцій — більше ніж у 10 разів. Зростала і кількість учасників цього ринку. У 2001 р. стався «обвал» на всіх світових біржах, у тому числі і на НАСДАК, торгівля акціями впала до 10,9 трлн дол., у 2002 р. — до 7,3 трлн дол.
У Лондоні на основі моделі НАСДАК створена система «Автоматизовані котирування фондової біржі» (АКФБ — Stock Exchange Automated Quotation — SEAQ), у Канаді в 1986 р. була впроваджена в дію «Автоматична торговельна система канадського позабіржового ринку» (The Canadian Over-the-Counter Automated Trading System — COATS). Подібні системи функціонують і в інших країнах.
Захист інтересів інвесторів на позабіржовому ринку
У Великобританії позабіржовий ринок почав розвиватися з 1972 р. Він має ряд переваг.
По-перше, витрати торгівлі для емітента й інвестора нижчі, ніж на фондовій біржі.
По-друге, інвестори одержують податкові пільги, якщо купують акції компаній, що перебувають в обігу на позабіржовому ринку. Таких пільг немає в разі купівлі акцій на фондовій біржі.
По-третє, установлення очікуваної мінімальної ринкової вартості цінних паперів, які допускаються до котирування (наприклад, у Великобританії більше 700 тис. ф. ст. для котирування акцій і 200 тис. ф. ст. — для облігацій).
По-четверте, публічне розміщення 25 % акцій не пізніше допуску до котирування (у деяких країнах ЄС).
По-п’яте, контроль і обов’язкова публікація звіту про лістинг (listing particulars), що містить інформацію про емітента, його цінні папери. У випадку, якщо цінні папери вже випущені, емітент надає відповідні документи, на підставі яких проводиться публічне розміщення цінних паперів (наприклад у Великобританії).
По-шосте, обов’язкова мінімальна прибутковість корпорації-емітента.
По-сьоме, обов’язкова згода емітента на «постійно діюче зобов’язання» (continuing obligations), тобто постійне періодичне надання публічної інформації: річні і піврічні звіти, очікувана оцінка прибутку за рік, умови розрахунків за угодами з цінними паперами (settlement) та інші відомості.
Основні зусилля спрямовані на захист інтересів інвестора, тобто забезпечення умов продажу емітованих цінних паперів.