Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14. Організація контролю якості на підприємстві

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції.

Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів вимагає застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

 
 
 

 


 


Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

1)     Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам.

2)     Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

3)     Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня і враховуючи пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки.

4)     По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання продукції в певних умовах її споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення деякі види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи:

Перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (табл. 1).

Друга – загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.

 

Таблиця 1

Одиничні показники якості продукції

Групи показників

Окремі показники груп

Перелік

Суттєва характеристика

Призначення

Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)

1.       Продуктивність

2.       Потужність

3.       Міцність

4.       Вміст корисних речовин

5.       Калорійність

Надійності, довговічності і безпеки

Відокремлюють ступінь забезпечення довго тривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини

1.       Можливий термін використання

2.       Технічний ресурс

3.       Термін безаварійної роботи

4.       Граничний термін зберігання

Екологічні

Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини та довкілля

1.       Токсичність виробів

2.       Вміст шкідливих речовин

3.       Обсяг шкідливих викидів у довкілля в одиницю часу

Економічні

Відображають ступінь економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем

1.       Ціна одиниці виробу

2.       Прибуток з одиниці виробу

3.       Рівень експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів

Ергономічні

Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)

1.       Ступінь легкості керування робочими органами

2.       Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників

3.       Величина наявного шуму вібрації

Естетичні

Визначають естетичні властивості виробу

1.       Виразність і оригінальність форми

2.       Кольорове оформлення

3.       Ступінь естетичності тари (упаковки)

Патентно-правові

Відображають ступінь використання винаходів при проектуванні

1.       Коефіцієнт патентного захисту

2.       Коефіцієнт патентної чистоти

 

Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість знарядь праці характеризується також рядом загальних показників: надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентну частоту.

1)     Під надійною розуміють властивість вибору виконувати свої функції при збереженні експлуатаційних показників у встановлених межах протягом певного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

2)     Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатність у певних умовах експлуатації. Їх оцінюють двома головними показниками:

а) строком служби – календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану

б) технічним ресурсом – можливим напрацюванням у годинах.

3) Ремонтопридатність техніки характеризує її спроможність до швидкого виявлення й усунення несправностей.

4) Продуктивність – можливість виробляти продукцію за одиницю часу.

5) Показник патентної чистоти виробу відображає використання при його розробці запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці відносяться:

а) коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність;

б) питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля.

Якість предметів праці оцінюють за допомогою переважно показників технологічності їх обробки і переробки. Більшість з них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їх конкретного призначення.

Зокрема, якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання придатності для споживання тощо, а одягу та взуття – міцність, зовнішній вигляд, колористика, силует тощо.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості всієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників.

Основними з них є:

1)     частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

2)     коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

3)     частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

4)     частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

5)     частка виробничого браку;

6)     відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом  нових виробів застосовують ряд методів:

об’єктивний та органолептичний – використовують для визначення абсолютного рівня якості;

диференційований та комплексний – для відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об’єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань, контрольних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників:

засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів;

предметів праці – вміст матеріалу у руді, міцність фарбування тканини;

споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи з визначеного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) надають певну кількість балів (наприклад, відповідно 5, 4, 3, і 0).

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних показників з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов).

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості можу бути інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомості усіх розрахункових показників.

Ефективність і шляхи поліпшення якості продукції

Певна кількість продукції кращої якості (вищого техніч­ного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість виробів гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню „її” виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці.

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господа­рювання свідчить, що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Всіляке ж зменшення витрат праці означає зростання його продуктивності.

Якість продукції формується, як відомо під вагомим впливом сучасних досягнень розвитку науки і техніки. Проте тут існує і зворотний зв’язок. Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє неабиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків НТП.

3oкрема, підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, робототехнічних комплексів тощо.

Рівень якості засобів виробництва і предметів споживан­ня безпосередньо впливає на структуру виробництва, функціональний розподіл потужностей машинобудівних підпри­ємств. Підвищення технічного рівня засобів праці і якості предметів праці дозволяє використовувати більше інвестиційних і матеріальних ресурсів для випуску споживчих товарів, а поліпшення якості продукції підприємств видобувних га­лузей створює додаткові фінансові можливості для масштабнішого державного інвестування і швидшого розвитку відпо­відних галузей обробної індустрії. Технічний рівень машин і устаткування у певній мірі визначає структуру виробничих потужностей, використовуваних для виготовлення нових зна­рядь праці та запасних частин до них.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачення інвестиційних ресурсів. У зв’язку з цим достатньо навести такий приклад. Технологічні заходи щодо підвищення якості металу шляхом його тер­мічної обробки і покриття пластмасами вимагають майже втричі менше інвестицій, ніж на створення потужностей для адекватного додаткового обсягу його виробництва.

Зрештою, високоякісна продукція повніше і де­шевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, розвиток зовнішньоекономічного прибутку і фінансового становища (див. схему).

Неухильне зростання ефективності виробництва на кож­ному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання всіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об’єднати у три взаємо­зв’язані групи: технічні, організаційні, соціально-економічні.

Серед технічних шляхів (заходів) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдоскона­ленню проектування, техніко-технологічної бази підприєм­ства. Це зумовлюється тим, що належне підґрунтя технічного рівня і якості виробів формується у процесі їх проектування.

Саме у циклі проектування здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості у відповідності з вимогами ринку свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмов технічних пристроїв спричинюється дефектами, допущеними при проектуванні виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних шляхів цілеспрямованого під­вищення якості продукції, й конкурентоспроможності на світовому і національному ринках небезпідставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фікса­ції і забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандар­ти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів щодо технічного рівня та інших якісних характеристик виро­бів, тенденції розвитку науки і техніки.

 


 

 

 

Багатоспрямований вплив підвищення якості продукції

на виробництво та імідж підприємства

 

 


Ринкові умови господарювання передбачають активне і широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на усіх підприємствах. До таких чинників відносяться:

1) запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним,

2) удосконалення методів технічного контролю і розви­ток масового самоконтролю на усіх стадіях виготовлення продукції,                      

3) розширення прямих господарських зв’язків між вироб­никами і споживачами продукції,

4) вивчення і запровадження позитивного досвіду, нако­пиченого зарубіжними і вітчизняними підприємствами у га­лузі проектування і виготовлення високоякісних виробів.

До соціально-економічних шляхів належать:

1)  узгоджена система прогнозування і планування якості продукції;

2)  встановлення для виробників і споживачів цін на окре­мі види товарів;

3)  мотивація праці усіх категорій працівників підпри­ємства;

4)  проведення правильної кадрової політики;

5)  створення належних умов праці та життєдіяльності.