З 1991 p розпочався новий період в історії українського народу, який піднявся на розбудову незалежної , держави. В світовому співробітництві з'явилась нова самостійна країна. Сталося це через кілька днів після провалу комуністичного путчу в Москві (19 серпня 1991 p.). Поразка радянського централізму, крах комуністичного тоталітарного режиму відкрили шлях націям колишнього СРСР до самовизначення. 24 серпня 1991 р. український республіканський парламент одностайно прийняв Акт проголошення незалежності України: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 p., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України...» Всенародний референдум в Україні 1 грудня 1991 р. 90 відсотками учасників підтримав цей Акт.

Державна незалежність відкрила Україні як великій європейській державі можливість для встановлення прямих взаємовигідних відносин у всіх сферах суспільного життя з іншими державами світу, для її входження в світові соціально-економічні, культурні, освітні, духовні процеси без імперського втручання «старшого брата».

Президент України Л. Д. Кучма у промові на Всесвітній зустрічі на вищому рівні (Копенгаген, її березня 1995 р.) наголосив, що Україна вирішує нині «... завдання подвійного переходу: від тоталітарної системи до демократичної та від зацентралізованої економіки до ринкової. Перед Україною, чия культура і мова зазнали в ті роки нищівного удару, стоїть ще одне життєво важливе завдання: відродити свою національну самобутність, об'єднати суспільство навколо загальнонаціональної ідеї, консолідуватися як нація»