14.1. Основні етапи розвитку сучасних теорій ринку капіталів

14.1. Основні етапи розвитку сучасних теорій ринку капіталів

Викладаючи проблеми формування капіталу корпорації і його структур, ми підкреслили значення фінансового ринку як основи економічного зростання корпорації. Розвиток сучасних фінансових теорій відбувається переважно у сфері фінансового ринку, а також у сферах формування капіталу корпорації, його капіталізації й управління інвестиційним портфелем. Фундаментальна фінансова наука шукає підходи до основних проблем управління капіталом корпорації в цілому й управління акціонерним капіталом зокрема.

Необхідно зазначити, що основні концепції сучасного фінансового ринку розроблені в США, а їх значимість підтверджується присудженням авторам досліджень Нобелівських премій з економіки.

Однією з перших фундаментальних праць із проблем фінансового ринку було дослідження Джеймса Тобіна (Йєльский університет), відзначене Нобелівською премією з економіки в 1981 р. У своїй праці він довів, що стан фінансового ринку впливає на основні макропоказники. Попит і пропонування фінансових фон­дів, які в кінцевому підсумку визначають ціну капіталу, впливають на зайнятість, виробництво, вартість активів і у зв’язку з цим формують управлінські рішення корпорацій.

Свій внесок у фундаментальну фінансову науку зробили Гаррі Марковіц (Нью-Йоркський університет), Уільям Шарп (Стенфор­дський університет) і Мертон Міллер (Чиказький університет). Вони дослідили проблему ризику і ціни капіталу, що має прагматичне значення для управління інвестиційними потоками (див. докладніше розд. 6). Дослідження американських учених були відзначені Нобелівською премією з економіки в 1990 р.

Слід зазначити, що надалі предмет фінансових теорій звужується і їх характер стає більш прагматичним. Першою значною роботою такого роду можна вважати дослідження Франко Модільяні (Массачусетський університет), котрий створив модель «життєвого циклу», що пояснює закономірність створення особистих заощаджень. Відповідно до цієї моделі причиною і мотивацією створення особистих нагромаджень є бажання індивідуума підтримати певний грошовий стандарт протягом усього свого життя. Сутність даної моделі зводиться до формули: «молоді заощаджують, старі витрачають». У 1985 р. Фр. Модільяні одержав Нобелівську премію за розробку проблеми заощаджень, що має прагматичне значення для розвитку фінансового ринку і створення національних пенсійних програм.

У 1997 р. Нобелівськими лауреатами в галузі економіки стали американські вчені Роберт Мертон і Мирон Шоулз за створення математичної формули для визначення вартості опціонів та інших похідних цінних паперів. Ці дослідження були вкрай необхідні для ринку похідних цінних паперів, який бурхливо розвивався.

Появу і розвиток теорії інформації активізувало дослідження проблеми асиметричної інформації. Сутність проблеми проста: одна людина володіє інформацією, а інша — не володіє. Однак способи вирішення цієї проблеми досить складні. У ситуації фінансового ринку ця складність полягає в такому. Фінансовий менеджер корпорації має у своєму розпорядженні обсяг інформації про переваги і недоліки цінних паперів корпорації, що є в обігу на ринку капіталів. Те саме можна сказати і про вироблені товари і послуги. Інвестори і споживачі з різних причин повної інформації одержати не можуть. Асиметрія у володінні інформацією завдає шкоди як емітентові цінних паперів, так і інвесторам.

У 1996 р. Джеймс Миррліс і Уільям Вікрей одержали Нобелівську премію за фундаментальний внесок в економічну теорію мотивів. Ідеться про теорію прийняття рішень з управління фінансами корпорацій в умовах асиметричної інформації.

Цей актуальний напрям досліджень був продовжений Джорджем Акерлофом, Міхаелем Спенсом і Джозефом Стигліцем, які одержали в 2001 р. Нобелівську премію за дослідження фінансових ринків в умовах асиметричної інформації. Дослідники звернули увагу на феномен погіршання вибору напряму інвестицій, тобто на ситуацію, яка показує, що в умовах інформаційної асиметрії інвестор вкладає свої заощадження далеко не кращим чином. Учені запропонували економічним агентам розширити інформацію про емітовані цінні папери, а інвесторам поліпшити вибір лотів і навчитися користуватися інформацією більш обіз­наних агентів. Були досліджені також сутність і наслідки асиметричної інформації для розвитку інших ринків — зокрема фінансового, кредитного, ринку праці.

Під впливом посилення нестійкості на фінансових ринках розвивається напрям, що досліджує психологію фінансового ринку й ірраціональну поведінку інвестора. У 2002 р. Даніель Канеман (Принстонський університет) і Вернон Сміт (Університет Джорджа Мэйсона) одержали Нобелівську премію за дослідження ірраціональності прийнятих економічних рішень (див. докладніше підрозд. 14.4).

Слід також відзначити дослідження, що в багатьох проблемах перетинаються з концепціями фінансового ринку. Так, у 1994 р. Нобелівську премію одержали Джон Харсані (Університет у м. Берклі), Джон Неш (Принстонський університет) і німецький теоретик з університету м. Бонна Рейнхард Зелтон за розроблення проблем рівноваги в неколективних іграх.

У 1999 р. Нобелівською премією була відзначена робота Роберта Манделла за дослідження грошової і фіскальної політики за різних режимів валютних курсів і аналіз оптимальних валютних зон.

Пересікання прагматичних проблем «життєвого Світу» індивідуумів із власне фінансовою проблематикою ставить перед фун­даментальною фінансовою наукою питання, вирішення яких ще попереду. Фінансовий світ чекає нових відкриттів.