14.1. Характеристика та методика формування показників господарської діяльності

14.1. Характеристика та методика формування показників господарської діяльності

Кожний, хто бере участь у господарській діяльності, одержує доход в обмін на ті ресурси, які він вкладає. Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефективність їх використання, визначається системою економічних показників. Для обробки показників господарської діяльності використовуються абсолютні та відносні величини.

Абсолютні величини відображають розміри показника іменованими числами в натуральних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні виражають розміри показників за певними складовими одиницями (структурними підрозділами, працівниками, календарними періодами тощо).

Сумарні характеризують загальну величину показника в цілому, по господарюючому суб’єкту, за звітний період тощо.

За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини: натуральні – т, км, га; умовно-натуральні – умовні банки, умовне паливо; трудові – людино-година, людино-день; комплексні – т-км; вартісні – грн., коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виражається як кількісне співвідношення між окремими (одноіменними або різнойменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу, або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.

Розрізняють кілька видів відносних величин, які характеризують господарську діяльність:

а) виконання показників бізнес-плану – характеризує рівень виконання показників, які підприємство передбачало виконати. Припустимо, що виручка підприємства в 1999 році становила 702 тис. грн. За бізнес-планом вона мала становити 650 тис. грн. Процент виконання плану визначаємо так: 702 / 650 ´ 100 = 108,0 %. Отже, план виконано на 108,0 %, тобто перевиконано на 8,0 %;

б) планового завдання – характеризують відношення величини показника, визначеного в бізнес-плані, до величини, досягнутої фактично. Якщо, наприклад, на підприємстві передбачається виготовити в 1999 році 820 верстатів, а фактично було виготовлено в 1998 році – 750 верстатів, то завдання становитиме: 820/750 ´ 100 = 109,3 %.Це означає, що в 1999 році передбачається виготовити верстатів в 1,093 раза або на 9,3 % більше, ніж у 1998 році;

в) динаміки – характеризують зміну фактичного розміру показника за певні періоди;

г) структури – характеризують частку (питому вагу) складових частин показника. Обчислюють їх відношенням частки до розміру показника в цілому. Відносні величини структури виражаються у відсотках або частках одиниці. Зміни в структурі складових частин показника називають структурними зрушеннями;

д) координації – визначають скільки одиниць певної частини розміру показника припадає на іншу його частину, прийняту для порівняння (кількість працівників апарату управління на 100 робітників);

ж) порівняння – характеризують співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних суб’єктів господарської діяльності (відношення чисельності працівників одного підприємства до чисельності працівників іншого підприємства);

з) інтенсивності – характеризують ступінь розвитку показника і виражаються іменованими числами (продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність, собівартість тощо).

Абсолютні та відносні величини, які характеризують суб’єкт господарювання, можуть бути інтервальні, моментні та середні.

Показники, розміри яких характеризують господарську діяльність за певний період (день, місяць, квартал, рік), називаються інтервальними. Прикладом таких показників можуть бути дані про продаж продукції підприємством (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Обсяги реалізації продукції ВАТ “Промінь” в 1999 р.

(тис. грн.)

Ці показники характеризують їх розмір за відповідний період часу (квартал). Підсумувавши рівні цих показників, можна визначити загальний розмір реалізації за рік.

Показники, розміри яких характеризують господарську діяльність на певний момент часу, називаються моментними. Так, показники, які характеризують наявність майна і трудових ресурсів, завжди стосуються певного моменту часу, наприклад, 1 січня.

Особливістю моментних показників є те, що підсумовування послідовних їх рівнів не дає реальних показників. Так, якщо на початок року (першого кварталу) на підприємстві було 27 верстатів, а на початок другого кварталу – 29, то сума цих чисел не матиме ніякого змісту.

Коливання розмірів показників в процесі господарської діяльності зумовлює потребу у використанні середніх величин. Середня величина – це абстрактна, узагальнююча величина, що характеризує рівень певної сукупності показників. В залежності від характеру показників застосовують, переважно, середню арифметичну (просту, зважену) та середню гармонічну величину.

Середню арифметичну просту величину обчислюють додаванням окремих величин і діленням суми на число величин:

де Сп – середня величина; а1, а2, а3, аn-1, аn – розмір показника за певною їх сукупністю; n – кількість показників у сукупності.

Нею користуються при обчисленні середніх величин з сукупності інтервальних показників, які в ній зустрічаються однаково часто.

Для моментних показників середня величина визначається за формулою середньої хронологічної величини, яка має такий вигляд:

Як бачимо, розрахунок середньої хронологічної величини з моментних показників зводиться до того, що всі їх рівні складаємо (причому перший і останній у половинних розмірах) і знайдену суму ділимо на кількість показників без одного. Цю формулу застосовують лише тоді, коли проміжки між датами, на які є дані, однакові.

Середній рівень моментних показників з нерівними проміжками між да-тами обчислюють за формулою середньої арифметичної зваженої величини.

Середню арифметичну зважену застосовують тоді, коли різні за розміром показники у сукупності зустрічаються неоднаково часто:

де к1, к2, к3, кn  – кількість показників у певній сукупності однорідній за характером інформації.

Щоб показати, як обчислюють середню арифметичну зважену величину, наведемо такий приклад (табл. 14.2).

Таблиця 14.2

Розрахунок середньої ціни продажу фарби

Середню ціну продажу фарби за цими даними в першому кварталі визначають так:

Cр = (565´4,06 + 1280´4,12 +312´4,59)/(565 + 1280 + 312) = 4.17 грн.

Середня гармонічна величина – застосовується в тих випадках, коли відомі розміри показника, а відомостей про кількість одиниць, якими він характеризується немає.

Техніку обчислення середньої гармонічної величини розглянемо на такому прикладі (табл.14.3).

Таблиця 14.3

Розрахунок середньої ціни продажу фарби

За даними табл.14.3 середня ціна продажу 1 кг фарби становитиме:

де В1,В2,В3 – виручка за відповідні дні (загальна інформація, яка характеризує розмір показника і відомості про кількість його одиниць); а1, а2, а3 – розмір показника.

Са = (2293,90 + 5273,60 + 1432,08)/(2293,90/4,06 + 5273,60/4,12 + 1432,08/4,59) = 4,17 грн.

Важливою умовою оцінки господарської діяльності є комплексне використання абсолютних та відносних величин за інтервальними, моментними і середніми розмірами.