Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14.3. Планування прибутковості підприємства

14.3. Планування прибутковості підприємства

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

валовий;

від операційної діяльності;

від звичайної діяльності до оподаткування;

від звичайної діяльності;

чистий.

Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рис. 14.1).

 Рис. 14.1. Розрахунок валового прибутку (збитку)

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 14.2).

 Рис. 14.2. Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) (рис. 14.3).

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 14.4).

 

Рис. 14.3. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування.

Рис. 14.4. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку (рис. 14.5).

Рис. 14.5. Розрахунок чистого прибутку (збитку).

Фінансовий результат, відображений у балансі, називається балансовим прибутком (збитком).

При плануванні чистого прибутку надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий – це прибуток від звичайної діяльності.

При плануванні прибутку враховуються зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. До зовнішніх відносять зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції та інше).

П(С)БО17 “Податок на прибуток” (додаток М) введено нові терміни: обліковий прибуток (збиток) та податковий прибуток (збиток).

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Існує пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Пасивна стадія планування – це розробка плану з прибутку із урахуванням корективи, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів тощо.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються за такою формулою:

,

де  – операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн.;

      – прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрати на його виробництво і збут .

Вказаний метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція – це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

визначається базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому);

порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;

розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Плановий прибуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції розраховується методом прямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об’єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);

2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.

Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством.

Фінансовий результат підприємства, тобто його прибуток або збиток, залежить від умов прибутковості, головними з яких є:

ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;

обсяг виробництва та реалізації продукції (наданих послуг);

витрати на виробництво продукції (надані послуги).

Аналіз «витрати – обсяг – прибуток» – досить універсальний елемент фінансового планування. Він дозволяє:

а) визначати обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) з точки зору їх беззбитковості;

б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;

в) визначати граничний обсяг виробництва продукції (надання послуг), подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.

Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку – це точка беззбитковості (“поріг рентабельності”), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

Точку беззбитковості визначають слідуючим чином:

,

де ТБ – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

      – величина постійних (фіксованих) витрат, грн.;

      – величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;

      – гуртова ціна продажу, грн.

За даною формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного найменування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературі розглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат між виробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годин роботи устаткування, заробітній платі виробничих робітників тощо.

Таким чином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

1) гуртова ціну продажу товару;

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва і реалізації та їх змінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо);

3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку із зміною обсягу виробництва та реалі­зації продукції (витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування тощо).

Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу і валових витрат (рис. 14.6).

Рис. 14.6. Визначення точки беззбитковості підприємства

Аналогічний механізм може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання запланованої величини прибутку.

Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції. Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (ГД) та граничними витратами (ГВ) дорівнює нулю:

.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів () характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

,

,

де  – загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу);

      – чистий прибуток підприємства за рік;

     СА – середньорічна вартість активів.

Рентабельність власного капіталу () відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

,

де  – власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу () свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

,

де  – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції  характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:

,

де  – загальна рентабельність продукції, %;

      – загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн.;

      ВС – виробнича собівартість продукції, тис. грн.;

      ВА – адміністративні витрати, тис. грн.;

      ВЗ – витрати на збут продукції, тис. грн.

,

де – чиста рентабельність продукції, %;

     – чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулою:

,

де Рі – рентабельність конкретного виду продукції, %;

    Ві – виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;

   ВСі – виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;

   – розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції, тис. грн.;

   – розподілені витрати на збут даного виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:

,

,

де  – загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

     – чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

     – загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.;

    РП – обсяг реалізованої продукції , тис. грн.;

    – чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

,

де  –- загальний прибуток підприємства, грн.;

      – сума сплачених податків, грн.;

      ДПА – сума дивідендів на привілейовані акції, грн.;

      КЗА – кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

,

де РЦА – ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РАк):

де  – дивіденд на одну акцію, грн.

У процесі фінансового планування використовуються фінансові документи, за даними яких розраховуються та аналізуються показники фінансово-господарської діяльності. До таких документів відносяться: “Баланс” (форма 1), “Звіт про фінансові результати” (форма 2), “Звіт про власний капітал” (форма 3), “Звіт про рух грошових коштів” (форма 4) та “Примітки до річної фінансової звітності” (форма 5).

На основі даних вказаної звітності проводиться детальна оцінка фінансового стану підприємства. Розглянемо порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт автономії (незалежності) (Кавт):

,

де ВК – власні кошти підприємства, тис. грн.;

     ВБ – валюта балансу, тис. грн.

Коефіцієнт фінансової стійкості ():

                        ,

де ДВК – джерела власних коштів, тис. грн.;

     ЗМВП – забезпечення майбутніх витрат платежів, тис. грн.

Коефіцієнт мобільності (Кмоб):

,

де ВОК – фактична наявність власних оборотних коштів, тис. грн.

Коефіцієнт заборгованості (Кзаб):

,

де ЗК – залучені кошти, тис. грн.

Коефіцієнт ділової активності (Кд.ак):

,

де РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.

Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (Кеф.рес):

,

де  – прибуток від операційної діяльності, тис. грн.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів ():

,

де  – чистий прибуток, тис. грн.

Коефіцієнт іммобілізації ():

,

де  – залишкова вартість основних засобів, тис. грн.

Коефіцієнт модернізації (Км):

,

де СЗ – сума зносу основних засобів, тис. грн.;

     ОЗпоч. – початкова вартість основних засобів, тис. грн.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ():

,

де КЕ – кошти та їх еквіваленти, тис. грн.;

     ПФІ – поточні фінансові інвестиції, тис. грн.;

     ПЗ – поточні зобов’язання, тис. грн.

Проміжний коефіцієнт ліквідності ():

,

де ДЗ – дебіторська заборгованість за роботи (товари, послуги), тис. грн.;

Загальний коефіцієнт ліквідності ():

,

де ОА – оборотні активи, тис. грн.;

     ВМП – витрати майбутніх періодів, тис. грн.