Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14.3. Показники оцінки фінансового стану підприємства

14.3. Показники оцінки фінансового стану підприємства

 

Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов’язань.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Тому об’єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.

Особливе значення має об’єктивна фінансова оцінка підприємства для його власників, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи та пасиви (зобов’язання та власний капітал), які ним контролюються.

Активи підприємства (ліва сторона балансу) – це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ – необоротні активи, інші– поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.

Пасиви (права сторона балансу) – це джерела утворення активів, тобто кошти власні та позикові. У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобов’язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов’язання.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про фінансово-майновий стан підприємства відображає формування та використання фондів, рух основних засобів, оборотних активів, матеріальних збитків, об’єктів соціальної сфери та позабалансових активів і пасивів.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження та видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Примітки до фінансових звітів – сукупність показників і пояс-нень, яка забезпечує деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів.

Пояснювальна записка – сукупність показників і пояснень основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи підприємства. Для засновників, акціонерів, інвесторів великий інтерес має інформація про динаміку порівняно з минулим і майбутніми періодами виробничого й соціального розвитку, рентабельності окремих видів виробничої діяльності та фінансових вкладень, характеристика чинників, включаючи курс іноземних валют, а також джерел постачання та ринків збуту, які позитивно чи негативно вплинули на діяльність підприємства, показники технічної озброєності та ефективності капітальних вкладень, кількість акцій, випущених, оплачених, неоплачених чи оплачених частково, номінальна та балансова вартість акцій, кількість акцій, що перебувають у власності самого підприємства, про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів дебіторської заборгованості (із зазначенням переліку і суми заборгованості найбільших дебіторів) та кредиторської заборгованості в розрізі строків її утворення, за якими дебіторами і чому створено резерв сумнівних боргів, про обсяги реалізації за видами діяльності, бартерними контрактами і географічними зонами збуту продукції (робіт, послуг), про видані й отримані застави (забезпечення) зобов’язань та платежів, про всі значні події, що відбулися після закінчення звітного періоду, які мали або можуть мати суттєвий вплив на діяльність підприємства в майбутньому та оцінку фінансового стану.

Найбільш загальну оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за можливістю продажу майна і перетворення його в грошові кошти. Майно підприємства за рівнем ліквідності, а зобов’язання за терміновістю оплати можна поділити на 4 групи

 

Для визначення рівня ліквідності підприємства слід порівняти активи, які можна реалізувати до певного строку, із зобов’язаннями, які до цього строку повинні бути оплачені.

Активи мають властивість перетворюватись в гроші, а зобов’язання погашатись і зникати в міру їх оплати. Підприємство слід вважати абсолютно ліквідним, якщо між окремими видами активів і зобов’язань мають місце наступні співвідношення:

Для оцінки фінансового стану підприємства за його балансом вивчають наступні показники.

1. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначають за балансом як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (сума рядків 220–240, тут і далі інформація за статтями балансу) до короткострокових (поточних) зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує, наскільки короткострокові (поточні) зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідним майном. Нормативне значення цього показника 0,2–0,25. Цей показник має важливе значення для постачальників і банків, які кредитують підприємство.

2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідності) визначають за балансом як частку від ділення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості (суми рядків 150–250) до короткострокових зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву).

Він показує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути погашені за рахунок грошових коштів, а також дебіторською заборгованістю. Нормативне значення цього показника 0,5–0,7, а за визначенням окремих економістів – не менше 0,7–0,8.

3. Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності) визначають за балансом як відношення вартості оборотних активів (рядок 260–усього за розділом ІІ активу) до короткострокових зобов’язань (рядок 620 – усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками підприємства може погашатись за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів. Нормативне значення цього показника 1,0–2,0, а за визначенням окремих економістів – не менше 2,0–2,5. Найнижча межа забезпечує покриття оборотними активами короткострокових зобов’язань підприємства. Значне перевищення оборотних активів розміру короткострокових зобов’язань також не бажане і свідчить про неефективне використання підприємством свого майна.

4. Коефіцієнт власності (автономії) визначають відношенням власного капіталу (власного майна) (рядок 380) до загальної суми майна підприємства (рядок 280). Цей показник свідчить про питому вагу коштів власного капіталу у активах і має важливе значення для інвесторів та кредиторів. Нормативне значення цього показника більше 0,7, а за визначенням окремих економістів – не менше 0,5.

5. Коефіцієнт залучених коштів (залученого капіталу) визначається відношенням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) до загальної вартості майна (рядок 280). Він характеризує структуру майна підприємства в частині залученого майна і може бути визначений вирахуванням із одиниці коефіцієнта власності. Нормативне значення цього показника не більше 0,3.

6. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів визначають діленням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) на власні (рядок 380). Він показує, скільки залучених коштів припадає на 1 грн. власних. Нормативне значення цього показника менше 0,7, а за визначенням окремих спеціалістів – не більше 1,0.

7. Коефіцієнт мобільності (маневреності) власних коштів визначають як частку від ділення власних оборотних активів (розрахункова величина, рядок 260 – рядок 620) до загальної величини власних коштів (власного капіталу) (рядок 380). Нормативне значення цього показника 0,2–0,5. Верхня межа показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.

8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними активами визначають як відношення власних оборотних активів (рядок 260 – рядок 620) до загальної суми оборотних активів (рядок 260).

Нормативне значення цього показника не менше 0,1. При меншому значенні цього показника структура балансу визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.

9. Показники прибутку.

Прибуток – це та частина чистої виручки та інших доходів, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та іншими видами звичайної та надзвичайної діяльності.

Чиста виручка – це валова виручка (надходження) підприємства за мінусом ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з доходу.

Підприємство одержує прибуток після того, як готова продукція (товар, робота, послуга) буде реалізована, а її вартість набере форми виручки (гроші, товар за бартером, зобов’язання перед підприємством). Водночас прибуток – це частина доданої вартості, створеної на підприємстві.

де П – прибуток, створений в процесі господарської діяльності підприємства; ЧВ – чиста виручка; ПС – повна собівартість – сукупність усіх витрат, необхідних для формування чистої виручки; ДВ – додана вартість – різниця між чистою виручкою та витратами, створеними на підприємстві іншими суб’єктами господарювання (вартість використаних придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, послуг та сума зносу (нарахованої амортизації) необоротних активів); ОП – оплата праці; ОПП – обов’язкові платежі підприємства за використання трудових ресурсів (нарахування на оплату праці); СР – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за прямими і цеховими витратами; АВ – адміністративні витрати підприємства за період формування чистої виручки; ВЗ – витрати на збут продукції (товарів, робіт, послуг) за період формування чистої виручки.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Розрізняють такі види прибутку:

валовий прибуток – визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), визначеною за прямими і цеховими витратами.

прибуток від реалізації окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) – визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і балансовою їх собівартістю визначеною за прямими і цеховими витратами;

прибуток від операційної діяльності – визначається як різниця між сумою чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів (чиста виручка від реалізації виробничих запасів) і повною собівартістю продукції (робіт, послуг, товарів, виробничих запасів), від реалізації якої одержано чисту виручку;

прибуток від фінансових операцій (інвестицій) – визначається як різниця між доходами і витратами від здійснених фінансових операцій (інвестицій);

прибуток від звичайної діяльності включає прибуток від операційної діяльності та прибуток від фінансових операцій (інвестицій);

надзвичайний прибуток – це різниця між надзвичайними доходами (надходження на покриття витрат) і надзвичайними витратами (вартість втрачених активів);

балансовий прибуток включає прибуток від звичайної діяльності та прибуток від надзвичайних операцій. Отримання балансового прибутку пов’язане з усіма напрямками діяльності підприємства;

чистий прибуток – це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні суб’єкта господарювання після нарахування податку на прибуток з метою оподаткування та інших платежів до бюджету за рахунок прибутку;

прибуток з метою оподаткування визначається за податковою декларацією як різниця між валовим доходом та сумою валових витрат і амортизації з урахуванням вартості залишків запасів (плюс приріст, мінус убуток).

10. Показники рентабельності.

Абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господа-рської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господа-рювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

де Р – рентабельність, %; П – прибуток; В – витрати.

Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарській діяльності у розмірі 1 гривні.

Різні варіанти визначення прибутку і витрат зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Оцінку рентабельності господарської діяльності підприємства доцільно здійснювати за наступними показниками:

рентабельність (прибутковість) використання активів визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму середньорічної вартості активів;

рентабельність (прибутковість) власного капіталу (власних коштів) визначають як частку від ділення прибутку на суму середньорічної вартості власного капіталу;

рентабельність (прибутковість) статутного капіталу (капіталу власників) визначають як частку від ділення балансового прибутку на середньорічній розмір статутного капіталу. Цей показник характеризує ефективність (прибутковість) витрат засновників (учасників) при формуванні майна на підприємстві за статутним капіталом;

рентабельність (прибутковість) операційної діяльності визначають як частку від ділення прибутку від операційної діяльності на повну собівартість проданих оборотних активів (продукції, товарів, робіт, послуг, запасів) підприємства;

рентабельність (прибутковість) проданої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку на:

а) повну собівартість продукції (товарів, робіт, послуг);

б) суму чистої виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг);

рентабельність (прибутковість) окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від продажу цієї продукції (товарів, робіт, послуг), на:

а) повну собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг);

б) суму чистої виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг);

рентабельність (прибутковість) фінансових операцій (інвестицій) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від фінансових операцій, на суму фінансових витрат;

рентабельність звичайної діяльності визначають як відношення прибутку, одержаного від звичайної діяльності, на суму витрат при здійсненні господарських операцій звичайної діяльності;

рентабельність господарської діяльності визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму всіх витрат, які пов’язані з формуванням балансового прибутку.

Основними факторами підвищення рентабельності можуть бути ріст виручки за рахунок цін і обсягів реалізації, оптимізація вартості активів, зниження собівартості тощо.

11. Показники прибутковості активів власників підприємства:

прибутковість внесків до статутного капіталу (придбаних акцій) визначають як частку від ділення виплат власникам на суму статутного капіталу;

прибутковість власного капіталу (майна, що є власністю засновників) визначають як частку від ділення виплат власникам на суму власного капіталу.

12. Балансова вартість внесків до статутного капіталу, в розрахунку на 1 гривню, визначається як частка від ділення власного капіталу на суму статутного капіталу. Зростання цього показника в динаміці – позитивна тенденція.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується за умови його ефективної господарської діяльності. Тому оцінка фінансового стану повинна здійснюватись не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують надійність підприємства як партнера у господарському відношенні з постачальниками, покупцями, найманими працівниками, власниками, державою та іншими особами.

Оцінку економічної привабливості підприємства для партнерів, що завжди мають можливість вибору між багатьма суб’єктами господарювання, спроможними задовольнити один і той же економічний інтерес, ми пропонуємо здійснювати за наступною схемою розрахунків Оцінити фінансовий стан підприємства за кожним показником можна таким чином:

Достатньо позитивно – фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.

Достатньо негативно – фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.

Недостатньо позитивно – фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.

Недостатньо негативно – фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.

Оцінка підприємства за фінансовою звітністю, наведеною в додатку “Є” може бути здійснена за наступними показниками

Таким чином, у ході оцінки фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі.

Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей оцінки та визначається її завданням в кожному конкретному випадку. Показниками доброго фінансового стану підприємства можуть бути стійка платоспроможність, позитивні тенденції у виробництві та продажу продукції (робіт, послуг, товарів), ефективне використання ресурсів, наявність власних оборотних активів, прибуткове господарювання тощо.