Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

15.2. Планування податків на підприємстві

15.2. Планування податків на підприємстві

Після здійснення фінансового планування на підприємстві доцільно провести відповідно до законодавства планування по наступних основних податках, зборах, платежах і внесках до бюджету і державних цільових фондів:

1. Податок на прибуток підприємства забезпечує близько 5,5% доходів бюджету. Платниками податку на прибуток є: суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, міжнародні організації, що провадять підприємницьку діяльність на території України; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які мають самостійний розрахунковий рахунок; нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва в межах України.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платників податку та на суму амортизаційних відрахувань. Ставка податку на прибуток становить 30 %, але ця базова ставка може коригуватися залежно від виду діяльності платника податку. Наприклад, прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів і т. ін. оподатковується за збільшеною, а прибуток підприємства АПК – за зменшеною ставкою.

Планування податку на прибуток:

Ппл = Поп х Со,

Поп = ВДпл – (ВВпл + УМпр – ПМпр) – Ампл,

ВДпл = ЗДпл – ПДВ – А,

ВВпл = ВРпл + ЗПпл + ОППпл,

де Ппл – податок на прибуток в плановому періоді,

     Поп – прибуток з метою оподаткування,

     Со – ставка оподаткування,

     ВДпл – валовий дохід в плановому періоді,

     ВВпл – валові витрати в плановому періоді,

    УМпр – прогнозний убуток майна,

    ПМпр – прогнозний приріст майна,

    АМпл – планові амортизаційні відрахування,

    ЗДпл –загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг у плановому році,

    ПДВ – податок на додану вартість,

    А – акциз,

    ВРпл – вартість придбаних товарів, виробничих запасів, робіт, послуг у плановому періоді,

    ЗПпл – нарахована оплата праці у плановому періоді,

    ОППпл – обов’язкові платежі підприємства, пов’язані з оплатою праці в плановому періоді.

Методика оподаткування прибутку відображена на рис. 15.1.

Плановий прибуток з метою оподаткування можливо визначити, виходячи із прибутку за фінансовим планом підприємства:

Поп = Пфп + До – Дн + Вн – Во,

Поп = Дф + До – Дн – Вф – Вн + Во,

де Поп – плановий прибуток з метою оподаткування;

     Пфп – прибуток, що планується господарським суб’єктом за фінансовим планом підприємця;

     До – господарські операції (різниця в оцінці) про доходи суб’єкта господарювання, які не формують прибуток, але підлягають оподаткуванню;

     Дн – господарські операції (різниця в оцінці) про доходи суб’єкта господарювання, які формуватимуть прибуток, але не підлягають оподаткуванню;

Рис. 15.1. Методика оподаткування прибутку

 

     Вн – господарські операції (різниця в оцінці) про витрати суб’єкта господарювання, які зменшують прибуток, але не зменшують прибуток для оподаткування;

     Во – господарські операції (різниця в оцінці) про витрати суб’єкта господарювання, які не зменшуватимуть прибуток, але зменшуватимуть прибуток для оподаткування;

     Дф і Вф – відповідно доходи і витрати суб’єкта господарювання за фінансовим планом.

2. Податок на додану вартість (ПДВ) забезпечує близько 35% доходів бюджету. ПДВ – це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митного оформлення. Платниками податку на додану вартість є підприємства, міжнародні організації, які розташовані на території України, громадяни України, а також іноземні громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Об’єктом оподаткування є обороти: з реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, перероблених чи придбаних. Податок на додану вартість включається в ціну товарів за ставкою у встановленому розмірі до оподатковуваного обороту, який не включає ПДВ,

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в плановому періоді, визначається за формулою:

ПДВп = ДВ х Со,

ПДВп = ПЗп – ПКп,

ПЗп = ЧДп х 20 % : 100 %,

ПКп = ВПп х 20 % : 100 %,

де ПДВп – сума ПДВ до сплати в бюджет в плановому періоді;

     Со – ставка оподаткування, %;

     ДВ – додана вартість;

     ПЗп – сума податкових зобов’язань в плановому періоді;

     ПКп – сума податкового кредиту в плановому періоді;

     ЧДп – плановий чистий дохід підприємства з операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість;

     ВПп – вартість придбаних ресурсів за ціною постачальників з господарських операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в плановому періоді.

œ Приклад. Підприємство в грудні  2002 року при продажі товарів (готової продукції, робіт, послуг) планує одержати чистий дохід в сумі 50 000 грн. і придбати ресурси для господарської діяльності за цінами постачальників (без ПДВ) на суму 25 000 грн. Сума ПДВ, що планується до сплати в бюджет, складає:

(50000 х 20 / 100) – (25000 х 20 / 100) =

= 10000 – 5000 = 5000 грн.

ПДВ сплачуться на всіх етапах руху товарів, виробничих запасів, готової продукції, робіт, послуг, але об’єктом оподаткування виступає не валовий дохід, а додана вартість.

Додану вартість підприємства в плановому періоді, як об’єкт оподаткування, можливо визначити за наступним розрахунком:

ДВо = ФОПп + ВСЗп + ЧПп + ДПЗ – ДПК,

ДВоп = ДВс + ДПЗ – ДПК,

ДВс = ФОПп + ВСЗп + ЧПп,

де ДВоп – додана вартість підприємства, як об’єкт оподаткування;

     ФОПп – фонд оплати праці в плановому періоді;

     ВСЗп – відрахування на соціальні заходи;

     ЧПп – плановий чистий прибуток;

     ДПЗ – додаткові господарські операції підприємства, які за діючим законодавством формують податкове зобов’язання, але не створюють доданої вартості;

     ДПК – додаткові господарські операції підприємства, які за діючим законодавством формують податковий кредит, але не створюють доданої вартості;

     ДВс – створена додана вартість на підприємстві.

3. Акцизний збір (АЗ) – це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включаються в ціну цих товарів (послуг), забезпечують близько 9% доходів бюджету. Перелік підакцизних товарів і розмірів ставок акцизного збору затверджується Кабінетом Міністрів. До підакцизних товарів належать: ювелірні вироби, алкогольні напої, тютюнові вироби, оргтехніка, автомобілі, бензин тощо. Платниками акцизного збору є суб’єкти або замовники підакцизних товарів, а також ті, хто імпортує підакцизні товари; громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять або пересилають товари на митну територію України.

Акцизний збір, крім надходжень до бюджету, дає змогу:

а) обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних та тютюнових виробів;

б) залучити до оподаткування кошти заможніших верств населення при придбанні ними предметів розкоші;

в) захистити вітчизняних виробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами;

г) збільшити податкові надходження за рахунок доходів високорентабельних суб’єктів господарювання;

д) регулювати споживчий ринок.

Акцизний збір вилучається один раз при реалізації, як правило, виробником підакцизного товару. Суму акцизного збору в плановому періоді можна обчислити за формулою:

Ап = Боп х Со,

де Ап – акцизний збір в плановому періоді;

    Боп – база оподаткування акцизним збором в плановому періоді;

     Со – ставка оподаткування.

В залежності від об’єкта оподаткування сума акцизного збору з підакцизних товарів визначається за наступними розрахунками:

ü нарахування акцизного збору в разі ввезення товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України

Якщо ставку акцизного збору встановлено у відсотках до митної вартості товару, то сума акцизного збору обчислюється за формулами:

а) з товарів, що підлягають обкладенню ввізним митом:

Са = (В + М) х А/100 %,

б) з товарів, що не підлягають обкладенню ввізним митом:

Са = В х А/100 %,

де Са - сума акцизного збору;

     В - митна вартість;

     М - сума ввізного мита;

     А - ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

Са = Н х А,

де Са - сума акцизного збору;

     Н - кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;

     А - ставка акцизного збору.

ü акцизний збір з алкогольних напоїв за ставками з 1 л 100 % спирту

АЗ = КП х ЄП х (М / 100) х Со,

де КП – кількість пляшок;

     ЄП – ємкість пляшки,

     М – місткість спирту, %.

ü  акцизний збір за ставками у % до обороту:

АЗ = В х Со (%) / 100,

де В – виручка;

    Со – ставка оподаткування у відсотках до обороту.

ü акцизний збір з одиниці товару, грн.:

АЗ = КТ х Со (грн.),

де КТ – кількість товару;

     Со – ставка оподаткування в гривнях.

ü акцизний збір за одиницю товару за ставками в євро:

АЗ=КТ х Со (євро) х КЄ,

де КТ – кількість товару;

     Со – ставка оподаткування в євро;

     КЄ – курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

4. Єдиний податок суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб встановлюється в розмірі 6% обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). З 01.01.2000 р. юридична особа може включити в єдиний податок також суми ПДВ – і сплачувати 10% доходу плюс акцизний збір.

Об’єктом оподаткування є виручка суб’єкта господарювання. Величину єдиного податку в плановому періоді можна розраховувати за формулою:

ЄПп = Дп х Со,

де ЄПп – єдиний податок в плановому періоді;

     Дп – дохід (виручка) в плановому періоді;

     Со – ставка оподаткування.

Ставку оподаткування платник податку обирає самостійно:

6 % – у випадку сплати платником податку на додану вартість;

10 % – у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Визначення суми єдиного податку суб’єктом малого підприємництва здійснюється за наступним розрахунком.

5. Комунальний податок.

Об’єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників суб’єкта господарювання. Величина комунального податку в плановому періоді обчислюється за формулою:

КПп = ССЧп х НМ х Со,

де ССЧп – середньоспискова чисельність працівників по плану;

     НМ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

     Со – ставка оподаткування.

6. Фіксований сільськогосподарський податок

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

ФСП = [ВЗ (Р,С,П) х 0,5 + ВЗ (БН) х 0,3] / 100,

де ВЗ (Р,С,П) і ВЗ (БН) – відповідно вартість земельних ділянок, ріллі, сіножатей та пасовищ і багаторічних насаджень.

7. Плата за землю

Згідно із Законом “Про плату за землю” ставки земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку та використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, встановлені у відсоткових від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03. Таким чином, для визначення розміру земельного податку необхідно знати площу сільськогосподарських угідь, їх грошову оцінку та ставку податку.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди:

плата за землі сільськогосподарського призначення

ПЗ = [ВЗ (Р,С,П) х 0,1 + ВЗ (БН) х 0,03] / 100,

де ВЗ (Р,С,П) і ВЗ (БН) – відповідно вартість земельних ділянок, ріллі, сіножатей та пасовищ і багаторічних насаджень.

плата за землі населених пунктів

ПЗН = П х СП х Км х Кф,

де П – площа земельної ділянки, кв. м.;

    СП – ставка податку (коп. за 1 кв. м.) відповідно до групи населених пунктів;

    Км – коефіцієнт для збільшення ставок податку в містах;

    Кф – коефіцієнт щодо коригування ставок податку, виходячи з функціонального використання земельної ділянки.

плата за землі промисловості

ПЗП = ВЗ х СП,

де ВЗ – вартість земельної ділянки;

    СП – ставка податку (5 % від ВЗ) [36].

8. Платежі підприємств-монополістів у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці

Об’єктом платежів є сума перевищення фактичної величини фонду оплати праці підприємства (витрат на оплату праці), його розрахункової величини.

Крім того, існує цілий ряд інших податків, зборів та платежів, які підприємство повинно сплачувати до бюджету, тому підприємство може проводити планування і по цих податках відповідно до визначених законодавством норм.