15.2. Сутність та види зайнятості і безробіття населення
15.2. Сутність та види зайнятості і безробіття населення
Зайнятість — це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов'язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", прийнятого Верховною Радою України у 1991 р., зайнятими вважаються особи, які працюють за наймом; самостійно; обрані; призначені або затверджені на платну посаду в органах державного управління; проходять строкову службу в Збройних силах України; отримують професійну підготовку чи перепідготовку з відривом від виробництва; учні та студенти денних форм навчання; направлені на виконання громадських платних робіт; зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими й людьми похилого віку; громадяни інших країн, які задіяні в економіці України.
Розрізняють такі основні види зайнятості, повну, раціональну та ефективну. Виділяють також повну, неповну, часткову, первинну зайнятість та інші.
Повна зайнятість — це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільне корисною працею, на основі якої відбувається індивідуальне (у межах сім''ї) і колективне (за участю підприємств, фірм, компаній, держави) перетворення робочої сили й задоволення всієї сукупності потреб.
Раціональна зайнятість ураховує доцільність перерозподілу та використання трудових ресурсів. Вона не завжди буває ефективною, тому що здійснюється з метою поліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих регіонів.
Ефективна зайнятість здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу перетворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності. Вона зорієнтована на скорочення обсягів ручної, непрестижної та важкої праці.
Одним з ключових завдань макроекономічної політики є досягнення високого рівня зайнятості. Мета досягнення високого рівня зайнятості важлива з точки зору як позитивної так і нормативної економічної теорії.
З точки зору позитивної економічної теорії додаткова кількість робочих місць означає створення більшої кількості суспільного продукту і значно вищий рівень задоволення матеріальних потреб. Економічна система, яка не повністю використовує пропоновані на ринку трудові ресурси, не досягає межі своїх виробничих можливостей. Величина суспільного продукту недоодержаного внаслідок безробіття, інколи може досягати великих сум.
З точки зору нормативної економічної теорії ці суми нествореного суспільного продукту мають вторинне значення порівняно з витратами безробіття в нормативному розумінні, тобто з витратами, які враховують збитки, нанесені життєвим інтересам людей в системі суспільних цінностей (психологічне потрясіння, розірвання шлюбів і розпад сімей, зростання злочинності і захворювання, величина яких зростає в періоди підвищення рівня безробіття).
"Безробітний" або "непрацюючий" - сюди попадають особи, які займаються веденням домашнього господарства і доглядом за дітьми, а також працюючі діти до 16 років, незалежно від того, чи одержують вони зарплату, що не в повній мірі виправдано.
"Безробітний" або "нездатний знайти роботу" - сюди не попадають особи, які не прикладаюьь ніяких зусиль в пошуках роботи .
Таким чином, безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу.
Безробітними - визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які по незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність належної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і способи приступити до праці.
Загально прийнято виділяти:
Поточна (добровільна, фрикційна) форма безробіття - це форма трудового резерву (запасу), яка є нормою для процесу суспільного відтворення і не протирічить принципу повної зайнятості.
Зайнятість населення - це діяльність громадян, пов"язана із задоволенням особистих і суспільних потреб.
Застійна (хронічна) - тривалість 12 місяців і більше, що переходить в застійну, для якої характерна крайня нерегулярність зайнятості частини громадян, падіння їх життєвого рівня, застійне безробіття супроводжується руйнуванням навиків до праці, а нерідко - розпадом соціально-психологічних основ особи.
Структурна форма безробіття виникає переважно на базі науково-технічних зрушень в результаті яких робоча сила за своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками перестає відповідати вимогам економіки і не може використовуватися. Окремим прикладом такої ситуації є конверсія військової економіки, перепрофілювання підприємств на випуск громадянської продукції і обумовлені цим зміни в структурі кадрів.
Скрита форма безробіття - існує тоді, коли кількість робітників на виробничих дільницях перевищує об"єктивно необхідну. Класичною сферою скритого безробіття є сільське господарство.
Сезонна форма безробіття - обумовлена сезонними коливаннями в обсязі виробництва певних галузей: деякі види будівельних, сільськогосподарських робіт промислів і т.д. забезпечують зайнятість тільки протягом певних сезонів.
В країнах з ринковою економікою існують спеціальні системи страхування по безробіттю, тобто захисту робітників від фінансових втрат, викликаних безробіттям.
Допомога по безробіттю - є засобом захисту і представляє собою грошову суму, яка періодично виплачується державою особам, які визнані безробітними в установленому законом порядку.
Необхідно відмітити, що масштаби безробіття як такі - не найтриваліша проблема. Серйозною проблемою є тривале безробіття. Як показує досвід, саме з нею був пов"язаний ріст масштабів безробіття в європейських країнах з розвинутою ринковою економікою. Дійсно, якщо в США щомісячно втрачають роботу 2% загальної кількості робітників, то у Франції і Німеччині цей показник складає в середньому протягом 25 місяця, тоді як європейські - рік і більше. В значній мірі це є причиною того, що рівень безробіття в США складає 5,5%, а в Європі - 9% від загального числа зайнятих. В Бельгії, Італії та Ірландії кількість осіб, які довгий час (> 12 м-ців) не мають роботи складає 2/3 загального числа безробітних. А в Америці, Швеції і Канаді цей показник дорівнює лише 6-7% .
Масштаби тривалого безробіття залежать від двох найважливіших причин: від ефективності функціонування служб зайнятості і системи перепідготовки робітників; від відносної величини допомоги по безробіттю (порівняно з середньою зарплатою, пенсіями).
Тому основною метою ефективної політики на ринку праці формування гнучкої, розгалуженої системи перепідготовки і допомоги безробітним, створення стимулів для безробітних в пошуку нових робочих місць.