16.1. Державні і міжнародні органи регулювання зовнішньо-економічної діяльності

16.1. Державні і міжнародні органи регулювання зовнішньо-економічної діяльності

Регулювання підприємницької зовнішньо-економічної діяльності діяльності практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади — Верховна Рада України, Кабінет Мінісгрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

До компетенції Верховної Ради України належить таке: прийняття, зміна і скасування законів стосовно зовнішньоекономічної діяльності; затвердження основних напрямків зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження і зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ратифікація міжнародних договорів України; затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютного виторгу між державою та місцевими органами влади, ставок і умов оподаткування, митних тарифів, зборів і процедур щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню і квотуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України має такі повноваження: • здійснює конкретні заходи в галузі зовнішньоекономічної політики України відповідно до чинного законодавства; координує діяльність міністерств, державних комітетів і відомств щодо регулювання і здійснення зовнішньоекономічної діяльності; узгоджує роботу торговельних представництв України за кордоном; приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством України; проводить переговори та підписує міжурядові договори (угоди) з питань зовнішньоекономічної та спільної підприємницької діяльності, забезпечує їх виконання всіма органами, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, валютного плану, а також реєстрацію міжнародних спільних підприємств; здійснює заходи, спрямовані на раціональне використання Державного валютного фонду України.

Національний банк України: забезпечує збереження і належне використання золото-валютного резерву України та інших державних цінностей, що використовуються у міжнародній підприємницькій діяльності; представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, між банками та іншими фінансово-кредитними установами, а також укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України стосовно грошових одиниць інших країн; - здійснює облік і розрахунки по виданих та отриманих кредитах, операції з централізованими валютними ресурсами, що надаються йому Державним валютним фондом України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики у процесі виходу суб'єктів господарювання на зовнішній ринок, координацію їхньої діяльності у сфері міжнародного бізнесу; контролює виконання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законів та міжнародних договорів України; здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів спільного підприємництва.

Процеси інтернаціоналізації підприємств і країн відбуваються за регулюючої участі певних міжнародних союзів, співтовариств, а також конкретних міжнародних організацій. У сукупності вони здатні допомагати сфері міжнародного бізнесу вирішувати його актуальні, насамперед фінансові та інші економічні проблеми.

Основною метою регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання є: забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності; створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в сисіему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн; здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема; надання рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиюк усіх видів підприємництва незалежно від форми власності; заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.