Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

16.2. Відтворення суспільного продукту

Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо в ньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте одним актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно безперервно повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення.

Для того, щоб виробництво повторювалось, необхідно виробле­ний продукт постійно реалізовувати, тобто доводити до споживача й тим самим давати новий поштовх для виробництва. І тут вини­кає найсуттєвіше питання: чи може весь вироблений суспільством продукт бути реалізованим? Якщо може, то продовження суспіль­ного виробництва здійснюється без проблем. За виручені від реалізації продукції кошти купуються нові засоби виробництва, робітникам виплачується заробітна плата, тобто починається новий кругооборот. А якщо продукція реалізується не повністю? Тоді частина капіталу, вкладена у фактори виробництва, не повертаєть­ся (заморожується в готовій продукції). Торговельний підприємець не може розплатитися з промисловим, останній не має змоги виплатити заробітну плату робітникам, закупити нову сировину, повернути кредити банку і т.д. Настає криза неплатежів, яка породжує кризу виробництва.

Коли розглядалося індивідуальне виробництво (на рівні підпри­ємства, фірми), проблема реалізації стояла на другому плані. Головним було з'ясування процесу створення й збільшення вартос­ті. Тому допускалось, що десь є споживачі, які куплять створений індивідуальним підприємцем товар, тобто кругооборот капіталу

може постійно повторюватись. Але коли мова йде про суспільне виробництво, де ми маємо справу з сукупною пропозицією й сукупним попитом, проблема реалізації постає повною мірою. Саме від її вирішення залежить ритмічність суспільного відтворен­ня.

Отже, проблема реалізації полягає в тому, щоб вироблений сус­пільний продукт-(результат річного функціонування національного виробництва) без перешкод міг реалізовуватись і тим створювати умови для подальшого продовження процесу виробництва. І не тільки в незмінних масштабах, а й забезпечуючи економічне зростання. А це означає, що відтворення - процес неоднорідний.

Розрізняють два види відтворення: просте й розширене. Просте означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це може відбуватися за умов, коли вся створена додаткова вартість буде використовуватися на задоволення особистих потреб товаро­виробника.

Приклад. К = 1000 грн., з них 800 грн. затрачено на постійний капітал (С), 200 грн. - на змінний (V). т'= =100%. За цих умов "^ = 800С + 200У + 200т = 1200грн. Використавши з виручки (1200грн.) 200грн. додаткової вартості на особисті потреби, підпри­ємець до наступного туру виробництва приходить зі своїм початко­вим капіталом у 1000грн. (1200 - 200), і все продовжується в попередніх розмірах \Ґ = 800С + 200V4- 200т = 1200. Кінцеві обсяги виробництва залишаються незмінними. У першому турі виробництва кінцевий продукт дорівнював 1200грн. і в другому теж 1200грн. і т.д.

Розширене відтворення передбачає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо лише за умови, коли частина додаткової вартості буде використовуватися для нагромадження. Отже, розширене відтворення передбачає розподіл додаткової вартості на дві частини: частина відходить в особисте споживання (фонд споживання), а частина йде на додат­кове придбання засобів виробництва та робочої сиди (фонд нагро­мадження).

Приклад. К = 1000грн., 800грн. - С, 200грн. - V, т'= 100%. \У = 800С 4- 200У + 200т - 1200грн.

100 - фонд споживання (ФС) 200т чґ

^   100 - фонд нагромадження (ФН)

ФН використовується на додаткове придбання факторів вироб­ництва. Припустимо, 80грн. затрачено на придбання додаткових засобів виробництва (С), а на 20грн. наймається додаткова робоча сила (V). Тоді наступний тур виробництва відбувається на розши­реній основі (800+80)С + (200+20)У. Якщо норма додаткової вартості залишиться незмінною - 100%, то буде створено 220грн. додаткової вартості, а АУ = 880С + 220У + 220т = 1320грн. Отже, в результаті нагромадження додаткової вартості відбулося розши­рення виробництва. Кінцевий продукт у першому виробничому акті дорівнює 1200грн., а в другому - 1320грн. Обсяги виробництва зросли на 120грн. (1320-1200). Див. схему 123.

Схема 123 Види відтворення



 

Тільки розширене відтворення забезпечує постійне збільшення обсягів виробництва, а цим самим більш повне задоволення зрос­таючих потреб суспільства. Тому просте відтворення не є характе­рним для людського суспільства. Воно може бути лише як окремий епізод, а не як постійно діюча форма суспільного виробництва.

Постійне зростання обсягів виробництва, яке здійснюється на основі розширеного відтворення, складає зміст економічного

зростання. Розрізняють два типи економічного зростання: екстен­сивний та інтенсивний.

Екстенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбу­вається в основному за рахунок залучення до виробництва все нових і нових ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) при незмінній продуктивній силі праці. Характерною і найбільш специфічною рисою екстенсивного типу є те, що в його умовах коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат виробництва приблизно дорівнює одиниці, тобто для додаткового вироб­ництва одиниці певного результате потрібно збільшити затрати всіх ресурсів виробництва також на одиницю.

Інтенсивний - коли нарощування обсягів виробництва здійс­нюється за рахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів, що неминуче пов'язано зі зростанням продуктивної сили праці. В умовах інтенсивного типу економічного зростання коефіцієнт еластичності більший одиниці. А це означає, що в інтенсивній економіці для виробництва додаткової одиниці певного результату потрібно збільшити затрати ресурсів менше, як на одиницю. Отже, у великих результатах не обов'язково містяться більші затрати виробництва, як це має місце при екстенсивній економіці. Див.схему 124.

Схема 124 Типи й фактори економічного зростання

Аналіз проблем економічного зростання й розвитку, узагаль­нення як світового, так і вітчизняного досвіду господарювання дає підстави виділити й третій тип економічного розвитку, який ми називаємо детенсивним. ("іепсіоп" у буквальному перекладі означає "напруга", а префікс "сіє" вказує на відсутність будь-якої напруги). Детенсивний розвиток є характерним для сучасної вітчизняної економіки й породжується причинами суто специфіч­ного порядку (насамперед макроекономічним дерегулюванням виробництва). В умовах детенсивного економічного розвитку для виробництва додаткової одиниці продукції необхідно обсяги ресурсів додатково збільшити більше, як на одиницю. Тобто, коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат вироб­ництва тут уже менший одиниці.

У детенсивній економіці в рівновеликих обсягах результатів виробництва містяться, як і в інтенсивній, різновеликі обсяги затрат виробництва. Але відмінність полягає в тому, що в більших результатах містяться ще більші затрати (а не менші). Це означає, що в цілому суспільстві приріст обсягів результатів виробництва досягається за рахунок ще більшого приросту затрат усіх ресурсів виробництва. Наочно відмінності між названими типами економіч­ного розвитку показані на рис.5.

Рис.5

Типи економічного розвитку (Затрати ресурсів на одиницю продукції)

Аналіз розвитку вітчизняної економіки за період з 1985 по 1990 рр. свідчить, що деякі елементи детенсифікації виробництва почали проявлятися ще тоді. Але явно й відкрито економіка набула детенсивного характеру в період 1991-94 рр. Саме тоді почали посилено розвиватися кризові та інфляційні процеси: виробництво катастрофічне скорочувалося, а ціни обвально зроста­ли; збільшувались номінальні доходи населення, а гроші знеціню­валися ще в більшій мірі. Це є свідченням хоча й опосередковано­го, але все-таки зв'зку між процесами детенсифікації й розвитку кризи. Вони - взаємно посилюють одне одного й виступають одночасно і причинами, і наслідками одне одного.

Проте головною причиною посилення процесів детенсифікації національної економіки є, як ми собі уявляємо, активне й цілесп­рямоване здійснення практики дерегулювання державного сектора економіки. Ідея економічної свободи державних підприємств теоретично є неправильною, а практично - шкідливою. Ринковими методами повинен регулюватися лише приватний сектор економі­ки або у своїй основі приватизовані державні підприємства. Але приватний сектор (у виробництві) в Україні на той час практично був відсутній, а приватизація державних підприємств тільки розпочиналася. Мова про це піде далі.