16.6. Фіксація результатів огляду місця події
Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Способами фіксації також є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.
Складання протоколу огляду місця події вимагає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.
Вступна частина протоколу містить такі відомості:
а) час і місце складання протоколу;
б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);
в) підстави для проведення огляду;
г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);
ґ) відмітка про роз’яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав і обов’язків;
д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освітлення);
е) час початку і закінчення огляду.
Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об’єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх виявлення.
Щодо виявлених слідів і предметів, у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об’єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.
Заключна частина протоколу повинна містити вiдомості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про додані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці протоколу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.
До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.
При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.
У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».
Протокол повинен відображати своєрідну логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а, отже, й побудувати уявну модель події злочину.
Одним із способів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різних причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.
Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.
Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та відстаней між ними.
Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють приміщення чи значну частину місцевості, та окремими, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчинено злочин).
Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й у розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.
1 — письмовий стіл;
2 — тумбочка;
3, 4, 5 — крісла;
6 — платтяна шафа;
7 — диван;
8 — книжкові стелажі;
9 — труп.
Слідчий
Поняті
(підписи)
Рис. 26. Схематичний площинний план кімнати.
1 — письмовий стіл;
2 — телевізор;
3, 4, 5 — стільці;
6 — сервант;
7 — шафа;
8 — диван;
9 — книжкові полиці;
10 — труп;
11, 12 — кульові пробоїни
у вікні.
Слідчий
Поняті
(підписи)
Рис. 27. Розгорнутий масштабний план кімнати.
План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об’єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об’єкти візують як з початкової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візування. У цьому випадку відрізок між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає місце розташування об’єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань від одного об’єкта до іншого не складно (рис. 28).
Слідчий
Поняті
(підписи)
Рис. 28. Схема викреслювання плану місцевості
за способом подвійних засічок:
А — вихідна точка; Б — перший з об’єктів, що наноситься на план;
1, 2, 3, 4, 5 — об’єкти, на які провадилося візування з точок А і Б.
На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.
При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення (табл. 1). Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.
Таблиця 1. Умовні позначення при складанні схем і планів.
Умовне позначення
Найменування
Умовне позначення
Найменування
Кам’яна будівля
Міст кам’яний (залізобетонний)
Дерев’яна будівля
Шосе
Споруджувана будівля
Грунтовий шлях
Зруйнована будівля
Стежка
Окремий двір
Одноколійна залізниця:
а — насип;
б — полустанок;
в — труба
Кам’яний паркан
Двоколійна залізниця
Дерев’яний паркан
Кілометровий стовп
Одностулкові двері
Автомобіль
Двостулкові двері
Мотоцикли:
а — з коляскою;
б — без коляски
Вікно на 2 рами
Велосипед
Вікно на 1 раму
Труп
Плита газова
Місце злому
Плита електрична
Знаряддя злому
Унітаз
Сокира
Ванна
Ніж
Колодязь
Речові докази
Сходи
Сліди пальців рук
Город
Сліди ніг:
а — поверхневий;
б — вдавлений
Лука
Сліди транспортних засобів:
а — поверхневі;
б — вдавлені
Трав’яне болото
Гільза
Виноградник
Пляма
Окремий кущ
Стіл
Окреме дерево:
а — хвойне;
б — листяне
Шафа
Мішаний ліс
Ліжко
Яма, балка
Диван
Горб, пагорб
Стілець
Ставок
Рояль
Міст дерев’яний
Пляшка