16.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості

16.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості

Для партнерів підприємства, а також підприємців, які хотіли б вкласти свій капітал у його розвиток, дуже важливо знати й параметри прибутковості виробництва. Одним з найважливіших таких параметрів, що дає змогу судити про ринкову позицію підприємства, є рентабельність продажу. Вказуючи на частку при­бутку у валовому обороті підприємства, цей показник, як уже зазначалося, водночас свідчить і про його цінову конкурентоспро­можність. Оцінка його динаміки і порівняння з аналогічним показником інших підприємств дозволяє зробити висновок про доцільність вибору даного підприємства як партнера або як об’єкта інвестицій. У США, наприклад, показник рентабельності продажу публікується в середньому за галуззю, що дещо полегшує вирішення проблеми визначення становища фірми на ринку.

Для потенційних інвесторів важливо знати надійність облігацій, які випускає підприємство з позиції одержання на них гаран­тованого процентного доходу. Ступінь такої надійності визначається за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за облігаціями (КПо) прибутком:

де ОП — операційний прибуток; Д — дивіденди, що одержує підприємство; ПД — процентні доходи підприємства; СКв — сума коштів, що виплачується власникам облігацій у вигляді процентного доходу. Чим більший цей коефіцієнт, тим вищий ступінь забезпечення виплати процентів за облігаціями за рахунок поточних прибутків підприємства. Практика роботи фірм Заходу дає підстави стверджувати, що за умови, коли КПо дорівнює 3—4, забезпеченість виплати процентів за облігаціями вважається надійною.

Для інвесторів, що орієнтуються на придбання привілейованих акцій, важливо знати ступінь їх надійності. Про нього судять за допомогою коефіцієнта покриття процентного доходу за привілейованими акціями (КПпа) чистим річним прибутком підприємства. Цей показник визначають за формулою:

де ЧРП — чистий річний прибуток підприємства; СПа — сума обов’язкових виплат за привілейованими акціями. В даному випадку, як бачимо, розрахунок ведеться за чистим річним прибутком, оскільки дивіденди за цими акціями виплачуються лише піс­ля сплати всіх передбачених законодавством податків.

Для власників і потенційних покупців звичайних акцій дуже важливим є показник їх надійності (КЗА):

де ФВ — фіксовані виплати за привілейованими акціями; КЗА — кількість звичайних акцій, що знаходяться в обігу.

Кожний з потенційних інвесторів при прийнятті остаточного рішення про придбання відповідного типу цінних паперів підприємства обов’язково враховує їх співвідношення в його капіталі. Про необхідність такого врахування можна судити з такого прикладу. Допускаємо, що підприємство випустило облігації на суму 1500 тис. грн з гарантованим доходом 8 % річних. За результатами господарського року одержано 665 тис. грн прибутку. Звідси сума виплати процентів власникам облігацій становитиме 120 тис. грн (1500 · 0,08). Інші платежі й витрати підприємства складають 300 тис. грн. Таким чином, решта прибутку в сумі 245 тис. грн (665 – 120 – 300) може бути направлена на виплату дивідендів власникам простих акцій підприємства. Якщо, скажімо, дохід підприємства зросте на 10 %, за цих самих умов дохід влас­ників звичайних акцій збільшиться на 66,5 тис. грн, або на 27 % (66,5 : 245), тим часом як дохід власників облігацій залишиться незмінним. Але в разі зниження прибутку за граничну межу 120 тис. грн підприємству потрібно буде шукати кошти для обов’язкової виплати процентів власникам облігацій.

Як бачимо, висока частка облігацій і привілейованих акцій небез­печна не тільки для самого підприємства, а й для потенційних інвесторів у прості акції та для їх фактичних власників, оскільки при цьому вони мають мало шансів одержати на них високі дивіденди.

Особливо велике значення для оцінки ринкової позиції підприємства має показник співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною. Він визначається відношенням біржової ціни однієї акції на річний дивіденд. Якщо, наприклад, ціна акції становить 150 грн, а річний дивіденд — 18 грн, коефіцієнт співвідношення дорівнюватиме 8,33. Якщо цей коефіцієнт у динаміці збільшується, це є свідченням зростання довір’я покупців до його акцій і досить міцного становища підприємства на ринку.

Даний показник реально може підвищуватися за таких умов:

ціна акції збільшується за тих же дивідендів;

ціна акції зростає швидшими темпами, ніж дивіденди;

ціна акції залишається незмінною за менших дивідендів.

Незважаючи на різні причини зростання коефіцієнта співвідношення, в усіх випадках він, начебто, відбиває громадську думку про майбутнє підприємства як суб’єкта ринку. Порівняння цього показника з аналогічним показником інших фірм як у динаміці, так і за останній рік дає можливість підприємцям зробити правильний вибір об’єкта здійснення своїх інвестицій.

Слід звернути увагу і на такий важливий момент. Коефіцієнт надійності звичайних акцій, як це випливає з раніше наведеної фор­мули його визначення, вказує, скільки чистого прибутку за мінусом фіксованих виплат за привілейованими акціями припадає на одну таку акцію. Але це ще не означає, що така величина прибут­ку буде насправді виплачена власникам даних акцій. Підприємство резервує частину прибутку, тобто не розподіляє його у звітному році з метою використання в майбутній період. Щоб реаль­но судити про механізм розподілу прибутку підприємства на цій стадії, визначають коефіцієнт оплати дивідендів як результат від ділення фактично виплачених дивідендів на акцію на коефіцієнт надійності звичайних акцій. Якщо, скажімо, цей показник становить 45 %, це означає, що 55 % залишку чистого прибутку залишилось не розподіленою. Він відображається у балансі підприємства і використовується в наступні періоди для інвестицій, виконання інших комерційних операцій.