Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

17.1.3. Виготовлення закусочних консервів з овочів

Помідори, фаршировані овочами. Консерви виготовляють із свіжих помідорів, фаршированих овочами та обжарених в олії. Го­товий продукт містить близько 20 % сухих речовин, з яких 1,4 % — білки, 6,5 — жири, 8,4 — вуглеводи, 0,4 — органічні кислоти, 2 % — зола, в тому 1,2 % числі натрію хлорид, 6,5 мг% вітаміну С.

Законсервовані плоди мають цілу поверхню, смак і запах, влас­тиві обжареним овочам, бурий або світло-коричневий відтінок.

Технологія виготовлення включає підготовку помідорів та приго­тування фаршу. Відбирають яскраво-червоні плоди пружної консис­тенції, округлої форми, діаметром 40 — 60 мм. Їх двічі миють, сполі­скують, зрізають у них верхівку з боку плодоніжки і загостреним кінцем ножа видаляють частину насінної камери. Співвідношення складових рецептури, %: основна сировина 32 - 38; фарш 27 - 33; томатний соус 29 - 35; рослинна олія — 3. Фарш роблять з корене­плодів та інших овочів, %: морква обжарена — 78; корені обжарені білі — 8; цибуля обжарена — 11; зелені прянощі — 4; сіль — 2. То-мат-соус готують із томат-поре 12 %-ї концентрації: беруть 60 % пю­ре; 32 — води; 5 — цукру; 2,5 - 3 солі; 0,1 — гіркого перцю; 0,02 % перцю запашного.

Підготовка додаткової сировини. Використовують моркву столо­вих сортів з яскравим червоно-оранжевим забарвленням та невели­кою серцевиною. Помиту моркву ріжуть на шматочки завдовжки ЗО - 40 мм з розміром граней від 3 до 7 мм. Обжарюють на розжаре­ній олії при 135 — 140 °С, після чого вони стають м'якими, але пруж­ними. Ступінь ужарювання становить 45 — 50 %. Біле коріння від­бирають за розміром: діаметр кореня селери — не менше 30 мм, ко­реня петрушки й пастернаку — не менше 15 мм. Його миють, очи­щають, ріжуть на шматочки, обжарюють в олії (ужарювання — 43 %). Можна також використовувати сухе коріння. Свіжу цибулю сортують, очищають, миють, ріжуть на кільця завтовшки 3 — 5 мм, обжарюють до золотистого кольору (ужарювання — 63 %). Із зелені видаляють грубі частинки, миють її, подрібнюють на м'ясорубці з діаметром отворів у решітці 3 — 4 мм за 30 хв до використання. Піс­ля підготовки складових рецептури їх дозують і добре перемішують, фарш вкладають у підготовлені плоди. У банки місткістю 0,5 л вли­вають порцію томатного соусу, вкладають фаршировані плоди, до­ливають решту соусу, закупорюють і стерилізують при 120 °С протя­гом 40 хв. Температура продукції при фасуванні не повинна бути нижче 60°C.

Консервовані продукти з баклажанів бувають різних видів: фаршировані овочами, овочами та рисом; нарізані кільцями і обжа­рені; нарізані кільцями та обжарені з овочевим фаршем; бакла­жанна ікра.

Баклажани, фаршировані овочами, в томатному соусі містять у 100 г продукту, %: сухих речовин — 22,2; білка — 1,9; вуглево­дів — 8,7; органічних кислот — 0,3; золи загальної — 2; натрію хло­риду — 1,2 %; жиру — 8 %; вітаміну С — 7 мг%.

Баклажани, нарізані кільцями, з овочевим фаршем у томат­ному соусі містять 29,9 % сухих речовин, у тому числі 1,6 % білка; 15,4 % жиру; 9,1 % вуглеводів, в яких 8,4 % — моно- та дисахариди; 0,3 % органічних кислот; 2 % золи; 3 мг% каротину; 4 мг% вітаміну С.

Підготовка основної і додаткової сировини. Баклажани каліб­рують за розмірами, бракуючи уражені хворобами та перезрілі: мо­лоді плоди (з блискучою фіолетовою шкіркою) діаметром не більше 70 мм використовують для консервування; округлої форми та завдов­жки до 100 мм — для фарширування; плоди з меншим діаметром — для приготування баклажанів, нарізаних кільцями чи шматочками; для баклажанів по-болгарськи беруть плоди завдовжки не менше 120 мм і діаметром 40 мм. Плоди округлої форми використовують переважно для приготування ікри.

Баклажани миють у мийних машинах із щітково-мийними при­строями або вручну за допомогою щіток, очищають, обрізуючи пло­доніжки та чашолистики з частиною м'якоті, але не більше 10 мм.

Плоди для фарширування нарізають уздовж. На кільця завтовшки 15 — 20 мм баклажани ріжуть на машині або вручну, а для ікри — ріжуть на кільця завтовшки 40 - 50 мм або розрізають плоди уз­довж на 2 — 4 частини. Для виготовлення консервів із нарізаних овочів баклажани ріжуть шматочками розміром не більше 25 мм за кожним з трьох вимірів, а для виготовлення консервів «Рагу овоче­ве» бланшовані баклажани ріжуть шматочками розміром не більше 20 мм.

Після нарізання видаляють менші шматочки, використовуючи їх для виготовлення ікри, а шматочки відповідної форми бланшують. При виготовленні консервів «Баклажани по-болгарськи» кільця ви­тримують 5 хв у 12 %-му розчині кухонної солі до вмісту в них 0,8 — 1 % солі та видалення гіркоти.

Для виготовлення баклажанної ікри шматочки обжарюють у прожареній олії при 130 - 140 °С, а для фарширування — при 135 -140 °С. Тривалість обжарювання залежить від розмірів шматочків та якості сировини. Обжарювання вважається закінченим тоді, коли шматочки набувають золотисто-жовтого забарвлення з коричневим відтінком. Ступінь обжарювання баклажанів для фарширування становить 30 — 35 %, для ікри з обжарених овочів — 30 — 32 %.

Після обжарювання баклажани охолоджують до 30 - 40 °С, при цьому зайва олія стікає. Для приготування баклажанів, фарширо­ваних овочами, потрібно 37 — 43 % баклажанів; 22 — 28 % фаршу; 30 - 36 % томатного соусу; 1,6 % олії, а для приготування баклажа­нів кільцями беруть 57 — 63 % баклажанів і 37 — 43 % томатного соусу.

Рецепт томатного соусу для баклажанів, фаршированих і наріза­них кільцями з фаршем такий, %: томатної маси — 89 із вмістом сухої речовини 8 %; цукру — 7; солі — 3; перцю гіркого — 0,02; пер­цю запашного — 0,03; а для баклажанів, нарізаних кільцями без фаршу: томатної маси — 90 із вмістом сухої речовини 8 %; цукру — 6; цибулі обжареної — 3; перцю гіркого — 0,02; перцю запашного — 0,03 %. Для виготовлення соусу в киплячу томатну масу кладуть подрібнені на м'ясорубці зелень і цибулю, потім цукор і сіль, а за 5 хв до кінця кип'ятіння — молоті прянощі. Температура соусу при розливанні має бути не нижче 70 °С.

Виготовлення ікри з обжарених баклажанів. Обжарені бакла­жани подрібнюють на м'ясорубці або протиральній машині з отво­рами решіток діаметром 10 і 3,5 мм. Потім дозують усі складові ре­цептури (зелень, обжарені овочі, прянощі, томат-пюре, цукор, сіль, прожарену олію), ретельно перемішують до однорідної консистенції. Суміш підігрівають до 70 °С і розфасовують.

Баклажани, нарізані кільцями. Спочатку вливають дозу томат­ного соусу, потім щільно вкладають кільця баклажанів, а зверху наливають другу порцію соусу. Температура маси не нижче 70 °С. Її закупорюють у банки місткістю 0,5 л і стерилізують 50 хв при 120 °С. На 1 кг готової продукції потрібно баклажанів 1116 г; томат-пюре із вмістом СР 12 % — 236 г, олії — 145, цибулі свіжої — 30, зе­лені — 3, прянощів — 0,21, цукру — 24, солі — 18.

Ікра з баклажанів. На 1 кг ікри використовують, г: баклажа­нів — 1187; моркви — 105; білих коренів — 27; цибулі свіжої — 82; зелені — 5; солі — 15; цукру — 7; перцю чорного молотого — 0,5; перцю запашного молотого — 0,5; томат-пюре із вмістом СР 12 % — 187; олії—112.

Виготовлення консервів з інших овочів. Фарширований пе­рець. Після миття і сортування у плодів вирізають плодоніжку з на­сінниками. Бланшують 1 — 2 хв у парових бланшувачах. Фарш го­тують, обжарюючи очищені та подрібнені овочі. На 1 кг готової про­дукції беруть 320 г перцю свіжого та 717 г моркви.

Кабачки, нарізані кільцями, в томатному соусі. На 1 кг продук­ції потрібно, г: кабачків — 1840; зелені — 2; цибулі свіжої — 19; олії — 100; прянощів — 0,12; цукру — 13; солі — 18; томату-пюре — 216. Режим стерилізації банок місткістю 0,5 л 25 — 40 — 25 при темпера­турі 116 °С та протитиску 245 кПа.

Гарнірні консерви з моркви, столового буряка виготовляють з очищених та нарізаних моркви, буряків (ріжуть кубиками з розмі­ром граней 8—10 мм чи брусочками з поперечним перерізом 5x5 мм). Дрібні коренеплоди буряків (діаметром менше 70 мм) мож­на консервувати цілими. Різану моркву бланшують у киплячій воді або парою і швидко охолоджують у холодній воді. Заливку у вароч­ному котлі (5 % цукру; 0,5 солі; 0,25 кислоти, для буряків 0,3 %) кип'ятять 3 хв, заливають у банки і закупорюють. Режим стериліза­ції банок місткістю 0,5 л 25 - 25 - 25 при температурі 120 °С та про­титиску 245 кПа.

Мариновані овочі готують з огірків, помідорів, патисонів, перцю, цвітної, біло- та червоноголової капусти, цибулі, часнику, моркви, квасолі та ін. Підготовлену продукцію закладають у банки і зали­вають маринадною заливкою, яку готують у кислотостійкій тарі за одним з наведених нижче рецептів.

Рецепт № 1. Кориця — 0,3 г; гвоздика — 0,2; перець запаш­ний— 0,2; перець гіркий чорний або червоний — 0,15; лавровий лист — 0,4 г/кг; зелень кропу — 8,5 г; насіння кропу — 0,16; зелень селери й петрушки — 3,75 або подрібнений корінь петрушки — 1,8 г.

Рецепт № 2. Перець стручковий червоний або чорний гіркий горошком — 0,2 г; лавровий лист — 0,18; часник — 1,6; естрагон — 0,6 або насіння анісу — 0,16 г. У рецепті можливі заміни: взаємні за­міни зелені селери, петрушки, естрагону; лаврового листя 0,18 г на 4 г свіжих листків смородини; естрагон такою самою кількістю бази­ліку; насіння анісу 0,16 г та 0,6 г подрібнених коренів петрушки.

Підготовлені прянощі кладуть в емальований посуд і додають на 100 г прянощів 0,8 — 1 л води, кип'ятять 1 — 2 хв, витримують закри­тими 12 — 24 год і потім нагрівають до кипіння. Екстракт зливають, фільтрують і після охолодження до 80 °С додають (за рецептом) для даного виду овочів оцтову кислоту (1,5 — 2,8 %).

Рецепт № 3. Суміш прянощів і зелені настоюють 10 днів у 20 %-му розчині оцтової кислоти, який фільтрують і додають до за­ливки наприкінці варіння. Для заливки готують розсіл, спочатку розчинивши сіль і цукор, через 5 — 10 хв кипіння фільтрують, охо­лоджують до 80 °С і додають оцтову кислоту або витяжку з пряно­щів, яка приготовлена з використанням оцтової кислоти. Якщо в банки вкладають сухі прянощі, то доза на банку місткістю 1 л така: гвоздики — 3 шт.; лаврового листя — 3 шт.; перцю чорного гіркого та запашного — по 5 шт.Необхідну кількість оцту для заливки визначають за формулою

m=C1   10 000

де m — необхідна кількість оцту на 100 л заливки; C1 — концент­рація оцтової кислоти в готовому продукті, %; С2 — вміст оцтової кислоти в есенції, %; n — кількість заливки в банці відносно овоче­вої маси (як правило 40 - 50 %).

За зовнішнім виглядом мариновані помідори повинні мати про­зору заливку, цілі не зморщені плоди, однорідні за забарвленням з кислуватим смаком, із запахом прянощів, злегка гіркуваті від пер­цю, з щільною консистенцією; за фізико-хімічними показниками: містити цукру не менше 1 % (в кислих маринадах 3 — 4 %); кухонної солі 1,5 — 2; мати загальну кислотність у перерахунку на оцтову ки­слоту для малокислих маринадів 0,4 — 0,6; для кислих 0,6 — 0,9; міс­тити важких металів не більше 200 мг/кг у перерахунку на олово.

При маринуванні моркви її спочатку бланшують 10—15 хв, потім бланшовані корені подрібнюють на шматочки завтовшки 3 — 4 мм. Буряки відварюють 30 — 40 хв або протягом 10 хв обробляють парою, ріжуть на шматочки, а дрібні маринують цілими. У перцю солодко­го видаляють насінну камеру. Плодові та ягідні маринади готують із груш, слив, вишень, черешень, винограду, чорної смородини, яб­лук, аґрусу та ін. Як і для овочів, плодові маринади бувають слабко-кислі 0,2 — 0,3 % (для аґрусу, кизилу, вишні, винограду, смородини); кислі 0,6 - 0,8 (для винограду, сливи, гарбузів) та середньокислі 0,4 -0,5 % (для груш, черешні, яблук).

Якість маринадів залежить як від складових рецептури (сирови­ни, прянощів), так і від виду оцту. Останній містить 4 — 8 % оцтової кислоти і буває біохімічний (винний) або спиртовий. Біохімічний оцет має кращі аромат і смак. Оцтова есенція містить 80 % оцтової

кислоти, має різко пекучий смак, без аромату. Інколи для марина­дів у заливці використовують до 50 % молочної кислоти. Такі мари­нади мають приємніший смак, ніж приготовлені з використанням есенції.

Сировина для виготовлення інших консервованих продуктів по­винна бути багата на органічні речовини, тобто мати технологічну стиглість. До особливостей підготовки плодових та ягідних марина­дів належать: обов'язкове бланшування груш, яблук, слив, тоді як бланшування терену, вишень, черешень, кизилу не допускається.

Слабкокислі плоди, зокрема груші, часто маринують разом з будь-якими кислими плодами — вишнями, черешнями, кислими сортами винограду.

Середні витрати матеріалів при маринуванні, крім основної си­ровини, кг: оцтової кислоти (80 %-ї) для слабкокислих маринадів на 1 т готової продукції 5,5 — 7; для кислих 9 — 9,5; гвоздики — 0,18; кориці — 0,45; перцю запашного у зернах — 0,2.

Режим пастеризації слабкокислих маринадів 15 — 15 — 25 у бан­ках 0,5 л при 85 °С та протитиску 78 кПа, 25 - 20 - 25 в 1-літрових при 85 °С та протитиску 88 кПа, 25 — 25 — 25 у 3-літрових при 100 °С та протитиску 128 кПа.

До вживання мариновані фрукти та овочі готові через 25 — 30 днів. За цей час рівномірно по всій масі продукту розподіляються ефірні речовини прянощів, сіль, цукор та кислота. У плодових ма­ринадів заливка прозора, плоди цілі, смак кисло-солодкий із влас­тивим для плодів смаком та ароматом прянощів.