Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

17.2. Оцінка технічного рівня розвитку підприємства

17.2. Оцінка технічного рівня розвитку підприємства

Як вже зазначалось, технічний розвиток – це процес формування та вдосконалення техніко-технологічного рівня підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на підвищення ефективності виробництва та прогресивність розвитку. Технічний розвиток охоплює різні форми – стадії розвитку виробництва, які характеризують, з одного боку, техніко-технологічну базу підприємства, а з другого – її вдосконалення та нарощування.

Оцінку організацiйно-технічного рівня різногалузевих підприємств потрібно проводити періодично (один раз на рік, кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва тощо.

Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:

інтегральний ефект;

індекс рентабельності інновацій;

норма рентабельності;

період окупності.

Інтегральний ефект (ЕІН) – це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року (як правило, початкового), тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат:

,

де Вр – витрати розрахункового періоду;

     Рt – результати діяльності за t-й рік;

     Вt – витрати на провадження заходу;

     – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.

Індекс рентабельності (Ір) – це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат:

,

де  – дохід за j-й період;

     – розмір інвестицій в інновації за t -й місяць.

У чисельнику формули показано розмір доходів, які приведені до початку реалізацій організаційно-технічного заходу, а в знаменнику – величина інвестицій в останні, дисконтованих до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюється дві частини потоку платежів – доходна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект ЕІН >О, то 1р <1, і навпаки, при 1р >1 проект вважається економічно невигідним, при 1р <1 – неефективним.

В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких Ір найбільший.

Норма рентабельності (Нр ) – являє собою ту норму дисконту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового періоду, тобто:

,

.

Іншими словами, норма рентабельності характеризує рівень доходності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник Нр може мати і інші назви: внутрішня норма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Період окупності (То) – один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняний практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.

Інвестування у ринковій економіці пов'язано зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим довший терміну окупності вкладень. Це дуже актуально для галузей, де високі темпи НТП та поява нових технологій чи виробу швидко знецінює попередні інвестицій.

Показник То використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи, інновації будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Показник розраховується за формулою:

,

де К – початкові інвестиції;

     Д – щорічні грошові потоки.

œ Приклад. Підприємство вкладає 200 тис. грн. у виробничий проект, який щорічно дає чистий прибуток у сумі 50 тис. грн., щорічне надходження амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів – 20 тис. грн., тобто загальна сума грошового потоку за рік – 70 тис. грн. За цих умов термін окупності інвестицій дорівнюватиме:=2,86 років.

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції.

Підприємство вкладає 400 тис. грн. у виробничий проект, який дає чистий прибуток за перші 5 років функціонування відповідно 70, 70, 80, 100, 120 тис. грн., амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів відповідно: 45; 43; 42; 40; 40 тис. грн., грошові потоки по роках: 115; 113; 112; 140; 160 грн. За цих умов у перші 3 роки грошовий потік дорівнюватиме 340 тис. грн. Для повної окупності не вистачає 60 тис. грн., або =42,9% від грошового потоку четвертного року функціонування проекту. Отже, термін окупності інвестиції дорівнює 3+0,429=3,429 року (3 роки 5 місяців).

Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів у планах підприємств повинні враховуватися протягом усього періоду, в якому ці заходи забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення інших завдань (соціальних, природоохоронних та ін.).

Важливим моментом є економічне обґрунтування технічних заходів до їхнього впровадження. Центральне місце в такому обґрунтуванні займає визначення їх економічної ефективності. Воно необхідне для виробу найбільш раціональних заходів, прогнозування їхнього впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, розрахунку премій і винагороди авторам пропозицій, визначення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу.

Необхідно знати, що в залежності від витрат, які враховуються, та результатів інтегральних показників розрізняють такі види ефекту від реалізації організаційно-технічних заходів:

економічний (вартісні показники);

науково-технічний (новизна, корисність, надійність);

ресурсний (споживання того чи іншого виду ресурсу);

соціальний (соціальні результати);

екологічний (шум, випромінювання та інші показники фізичного стану навколишнього середовища).

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи ( наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. До складу поточних витрат необхідно також включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції підчас їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму – організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо, створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень.

Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший період.

Можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формування) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

а) Приріст обсягу виробленої продукції:

,

де Чвв – кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

     – продуктивність праці в розрахункового році (періоді), грн./осіб;

    ВП – обсяг виробленої продукції, тис. грн.

б) Приріст продуктивності праці:

,

де  – загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

    – фактична чисельність персоналу, осіб;

    – продуктивність праці у базовому році (періоді).

в) Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

,

де  – середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році(періоді);

      – загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

г) Приріст рентабельності виробництва:

,

де  – рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді);

    – загальна вартість виробничих фондів.

Для того, щоб довго залишатися життєздатним та стабільно демонструвати свою виражену компетентність і конкурентноздатність, підприємство повинне постійно підвищувати ефективність своєї діяльності, що в першу чергу пов’язано з підвищенням організаційно-технічного розвитку підприємства.