18.3. Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження (підвищення) якості продукції

18.3. Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження (підвищення) якості продукції

Із викладеного матеріалу випливає, що між якістю продукції і ціною на неї існує прямий зв’язок. Продукція кращої якості реалізується за вищою ціною, і навпаки. Отже, ті підприємства, які реалізують свою продукцію нижчими категоріями якості несуть втрати, нерідко досить значні, а які реалізують її вищими категоріями — одержують додатковий ефект. Методика визначення таких втрат полягає в наступному.

Втрати від нижчої якості продукції рослинництва викликані головним чином різницею в ціні на продукцію вищих і нижчих категорій якості з урахуванням витрат, необхідних для забезпечення виробництва більш якісної продукції. Величину цих втрат (Вт) можна визначити за формулою:

           (18.11)

де Qі — обсяг реалізації продукції і-ої нижчої категорії якості; Цв — ціна за одиницю ваги продукції вищої категорії якості, яка досягнута на підприємстві (перший варіант розрахунку) або яка існує на більш високу категорію якості порівняно з досягнутою на підприємстві; Ці — ціна за одиницю ваги (кг, ц, т) продукції і-ої нижчої категорії якості; Вя — витрати, які необхідно понести (або ж уже понесені) підприємству для досягнення вищої категорії якос­ті продукції обсягом Qі. Зауважимо, що ці витрати за відомих обставин можуть бути невеликими або навіть дорівнювати нулю. Показник Вт трансформується у додатковий ефект (прибуток) в разі, коли підприємство у звітному році реалізувало продукцію вищих категорій якості порівняно з минулим періодом. Це ж стосується й інших показників, що розглядаються далі (Втм, Вд, Вмт).

По окремих видах продукції рослинництва підприємство може нести втрати навіть за умови її реалізації за якістю, що відповідає діючим стандартам (продукція кондиційна), але коли певний визначальний показник якості, що економічно стимулюється покуп­цем, менший за нормативний. Це, насамперед, стосується цук-
рового буряку. Ми уже зазначали, що ціна на нього корегується на коефіцієнт, величина якого залежить від того, наскільки фактична цукристість відхиляється від базисної. За такого механізму ціноутворення на цукровий буряк втрати підприємства від реалізації цієї продукції цукристістю, нижчою від нормативної, можна визначити за формулою:

де Qф — фактичний обсяг реалізації цукрового буряку, т; Цб — базова ціна реалізації 1 т цукрового буряку; Кпц — коефіцієнт перерахунку ціни, що встановлюється залежно від величини відхилення фактичної біологічної цукристості від базисної.

Якщо, наприклад, підприємство реалізувало 6000 т цукрового буряку біологічною цукристістю 15 %, то втрати підприємства за базисної ціни 160 грн за 1 т коренів становитимуть 79 680 грн (6000 · 160 – 6000 · 16 · 0,917 = 79 680). В даному випадку величина Вя може дорівнювати нулю, якщо зниження цукристості викликане порушенням технології або несприятливими погодними умовами. Якщо ж причиною стало, скажімо, недостатньо якіс­не насіння (менш ефективний сорт, низька репродукція), то ве-
личина Вя складатиме різницю між вартістю більш якісного насіння і вартістю фактично використаного насіння.

Величину втрат від реалізації продукції тваринництва нижчих категорій якості потрібно визначати з урахуванням фактичних якісних характеристик її окремих видів і умов матеріального заохочення споживачами виробників за вищі кондиційні якості цієї продукції. Так, ціна на молоко диференціюється залежно від його сортності — вищий сорт, перший , другий і несортове молоко. Тому втрати сільськогосподарського товаровиробника від реалізації цієї продукції першим, другим сортами і несортовим можна визначити за формулою 18.11. Водночас згідно з діючим стандар­том у 2001 р. виробники стимулюються за реалізацію молока вищої жирності порівняно з базовою (3,4 %) шляхом перерахунку фізичної маси реалізованого молока в залікову, за яку і будуть випла­чені кошти[1]. Такий перерахунок здійснюється за формулою 18.1.

З логіки даної формули випливає , що реалізація молока жирністю, вищою за базисну, принесе підприємству економічну вигоду, а нижчою за неї — призведе до втрат. Величину цих втрат (Втм) можна розрахувати з виразу:

Втм = (Фм – Зм) · Цс – Вя,              (18.13)

де Цс — середня ціна реалізації молока, що склалася на підприємстві у звітному періоді. Якщо підприємство реалізовало молоко вищою жирністю порівняно з базисною, то економічну вигоду (Ем) підприємства можна обчислити так:

Ем = (Зм – Фм) · Цс – Вя. (18.14)

У відгодівельному скотарстві категорії якості живої маси тварин ідентифіковані, як уже зазначалося, відповідно до їх вгодованості: вища, середня, нижчесередня і худа. Потрібно також враховувати, чи це реалізується молодняк великої рогатої худоби, чи доросла худоба (вибраковані корови). Оскільки велика рогата худоба може реалізуватися не лише різною вгодованістю, а й різною вагою, то цією обставиною зумовлюється необхідність визначати два види втрат. Перший вид втрат — це прямі цінові втрати, що виникають через реалізацію тварин різної вгодованості. Величину їх можна розрахувати за допомогою формули 18.11. Другий вид втрат виникає через реалізацію тварин нижчими ваговими кондиціями.

Для визначення цих втрат по дорослій худобі (Вд) може бути використана формула:

     (18.15)

де Жвк — середня жива вага однієї голови дорослої худоби вищих вагових кондицій, ц; Жjн— середня жива вага однієї голови дорослої худоби j-ої категорії нижчих вгодованих кондицій, ц; Пнj — поголів’я худоби j-ої нижчої категорії вгодованості; Цв — ціна за 1 ц живої маси тварин вищої вгодованості; Вяж — витрати, які мало б понести підприємство для досягнення вищих вагових кондицій поголів’ям, що мало нижчі вагові кондиції.

Для розрахунку другого виду втрат по молодняку великої рогатої худоби доцільно враховувати ту обставину (про неї йшлося в під­розділі 18.2), що держава стимулює продаж сільськогосподарськими товаровиробниками молодняка великовагових кондицій — 375 кг і більше. Величину таких втрат можна визначити за формулою:

Вмт = (375 кг – ЖМjн) · Пмнj · Цм – Вяж,   (18.16)

де 375 кг — нижня межа живої маси великовагового молодняка, за реалізацію якого держава починає здійснювати доплату за кож­ний кілограм живої маси, кг; ЖМjн — середня жива вага однієї голови реалізованого молодняка, що була меншою за 375 кг; Пмнj — кількість поголів’я молодняка великої рогатої худоби, що був реалізований живою масою менше за 375 кг; Цм — ціна за 1 кг живої маси важковагового молодняка з надбавкою.

Викладені методичні підходи можуть бути використані для обчислення величини втрат від реалізації продукції птахівництва і свинарства нижчими категоріями якості.

На підставі одержаних даних про величину втрат від реалізації продукції нижчих категорій якості розраховується загальний коефіцієнт якості по окремій галузі рослинництва (тваринництва), а також в цілому по підприємству. Для цього використовується формула:

Кя = ГВф : (ГВф – Вт),      (18.17)

де ГВф — фактична грошова виручка від реалізації певного виду продукції; Вт — величина втрат від реалізації продукції нижчих кондицій якості.

Чим менше загальний коефіцієнт якості відхиляється від одиниці, тим раціональніше підприємство використовує фактор якос­ті для зміцнення свого фінансового стану.