2.1. Інтернаціоналізація господарського життя та посилення взаємозалежності національних господарств світу
І. Постіндустріалізація
Постіндустріалізація - Перехід від індустріального суспільства до
постіндустріального.
Суть: швидке збільшення частки третинного і четвертинного секторів (послуг) в економіці за рахунок:
- науки та наукового обслуговування;
- освіти;
- культури та мистецтва;
- охорони здоров'я та фізкультури;
- житлово-комунального господарства та побутового обслуговування;
- соціального забезпечення;
- індустрії відпочинку.
Основні ознаки:
- зміна структури виробництва і споживання (переважно за рахунок зростання ролі послуг);
- зростання рівня освіти (перш за все, за рахунок післяшкільної);
- нове ставлення до праці (творче);
- підвищення уваги до навколишнього середовища (перш за все через перехід до стійкого
розвитку);
- гуманізація (соціалізація) економіки;
- інформатизація суспільства;
- ренесанс малого бізнесу;
- глобалізація.
Проблеми:
- посилення структурного і кваліфікаційного безробіття;
- наростання суперечностей між високо освітньою та мало освітньою частиною суспільства;
- економічна криза;
- тощо.
Вплив на світову економіку:
- змінюється структура виробництва і споживання світового ВВП;
- посилюється рівень використання знань, трудових, а не природних ресурсів;
- швидко зростає міжнародна торгівля інтелектуальною власністю;
- зростає міжнародний рух капіталу.
Спроби подолання розриву в рівнях розвитку
Розрив у рівнях соціально-економічного розвитку - це різниця в рівнях розвитку між розвинутими країнами і всіма іншими країнами.
Розміри розриву:
- за розміром ВВП/ВНП на душу населення між країнами-лідерами та всіма іншими країнами = в 21 раз;
- за індексом людського розвитку між першими 5 країнами і останніми 5 країнами = 5 разів.
Успіхи і невдачі в подоланні розриву
МОДЕЛІ
наздоганяючого розвитку
(наздоганяючий розвиток — економічна стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку)
Імпортозаміщуюча
протекціонізм стосовно до більшості галузей національної економіки, часто підкріплений державною монополією зовнішньої торгівлі і не конвертованістю національної валюти
Переваги: сприяє створенню багатогалузевої економіки, включаючи найсучасніші виробництва.
Недоліки: зростає імпорт інвестиційних товарів, збільшується дефіцит конвертованої валюти, багато галузей є неконкурентоспроможними на світовому ринку.
Переваги: висока конкурентоспроможність, активне залучення до експортного виробництва іноземного капіталу, надання пільг іноземному капіталу тощо.
Експортоорієнтована
орієнтація створюваних галузей на зовнішній ринок. У модифікованому вигляді - орієнтація на експорт, але без свободи доступу конкуруючих товарів і капіталів на внутрішній ринок
Транснаціоналізація господарського життя
ТНК — головний рушій інтернаціоналізації.
Ознаки транснаціоналізації
- Створення системи міжнародного виробництва, що знаходиться різних країнах, але контролюється єдиним центром;
- Висока інтенсивність внутрікорпораційної торгівлі між розміщенні в різних країнах підрозділами;
- Розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури;
- Глобальна структура зайнятості і міжкраїнова мобільність менежерів;
- Відносна незалежність у прийнятті оперативних рішень від країни базування і приймаючих країн;
- Діяльність ТНК перетворює світове господарство в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.
-
Соціально-економічні Механізм організації національного виробництва, зовнішня політика і організація зовнішньоекономічних зв'язків.
Природно-географічні нерівномірність розподілу природних ресурсів, різні грунтово-кліматичні умови і географічне положення, розмір території, вплив історичних традицій.
Економічні Рівень розвитку продуктивних сил, темпи розвитку НТП.
Міжнародний поділ праці (МПП) - вищий ступінь суспільного поділу праці, пов'язаний з виходом останнього за межі господарства окремої країни; це спеціалізація окремих країн на виробництві окремих товарів для обміну ними.
Міжнародна спеціалізація —
форма поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси, в окремі галузі і підгалузі все більше однорідних продуктів праці понад внутрішніх потреб.
Ці процеси приводять до інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами, науково-технічними знаннями.
МПП
Фактори МПП
Міжнародна кооперація -
Заснований на міжнародному поділі праці стійкий обмін між країнами продуктами, виробленими ними з найбільшою економічною ефективністю. Форма усуспільненя праці, при якій праця робітників різних країн безпосередньо з'єднується в повсякденній взаємодії в одному і тому ж або в різних, але взаємопов'язаних між собою процесах виробництва.
Інтернаціоналізація — поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рамках світового господарства.
Головні етапи розвитку інтернаціоналізації
III. Сер. XX - поч. XXI ст.
КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ - тобто охоплює всі підсистеми господарства, поширюючись на всі країни світу, всі галузі.
II. Кін. XIX - сер. XX ст.
Стадія, пов'язана з розвитком СКЛАДНОЇ КООПЕРАЦІЇ, що ґрунтується на міжнародному поділі праці (МПП). Розвиваються всі форми МПП.
І. Кін. XVIII - кін. XIX ст.
Взаємодія національних господарств завдяки ПРОСТІЙ
КООПЕРАЦІЇ.
Найпростіші форми міжнародних економічних зв'язків,
у першу чергу, зовнішня торгівля
Інтернаціоналізація господарського життя - участь країни у світовому господарстві.
Рівень участі вимірюється показниками:
- участі у світовій торгівлі:
а) експортна квота (експорт / ВВП країни);
б) імпортна квота (імпорт / ВВП країни);
в) зовнішньоторговельна квота ((експорт + імпорт)/ВВП країни);
г) питома вага імпорту в роздрібному товарообігу;
д) відношення питомої ваги країни у світовому експорті до її питомої ваги у світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності;
е) абсолютні показники інтернаціоналізації (наприклад, вартісний обсяг експорту товарів і
послуг на душу населення);
- участі у міжнародному русі капіталу:
а) обсяг накопичених зарубіжних капіталовкладень / ВВП;
б) обсяг накопичених в країні іноземних інвестицій / ВВП;
в) питома вага іноземного капіталу у щорічних інвестиціях країни;
г) обсяг зовнішнього боргу / ВВП;
д) обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу/надходження від експорту товарів та послуг.
- участі у міжнародному русі інших факторів виробництва: ,
а) частка іноземної робочої сили в загальній чисельності зайнятих;
б) чисельність зайнятої за кордоном вітчизняної робочої сили;
в) частка іноземних патентів і ліцензій у загальній чисельності зареєстрованих у країні
патентів і ліцензій;
г) розміри експорту та імпорту технології і управлінських послуг.
Інфраструктура інтернаціоналізації
Світова транспортна система
Світова сітка інформаційних комунікацій
Уніфікована система статистичного обліку економічного і соціального розвитку країни
Фактори зростання інтернаціоналізації:
• збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств;
• економічна вигідність крупносерійного і особливо масового виробництва;
•прискорення морального зносу і швидка оновлюваність асортименту промислових товарів;
• розширення діапазону і подрібнення наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.
Регіоналізація та інтеграція світової економіки
Регіоналізація - орієнтація країни на свій і сусідні регіони світу прискорений розвиток регіональних зв'язків при досить високій динаміці зв'язків між регіонами.
Найбільш динамічно міжнародні економічні відносини розвиваються в межах регіонів і між сусідніми регіонами
Рівень прояву рагіоналізації по формах
міжнародних економічних відносин
Міжнародна міграція робочої сили
Зовнішня торгівля
Міжнародний рух капіталу
Валютно- розрахункові відносини
Міжнародна торгівля знаннями
• Регіоналізація - база для міжнародної економічної інтеграції (МЕІ).
Міжнародній економічній інтеграції притаманний регіональний характер.
Міжнародна економічна інтеграція - процес об'єднання економік сусідніх країн в єдиний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їх компаніями.
! Відбувається на базі регіоналізації.
Умови інтеграційного процесу:
• близькість рівнів економічного розвитку країн;
• розвинута інфраструктура для переміщення виробничих факторів;
• спільність вирішуваних макроекономічних завдань;
• географічна близькість країн, що інтегруються.
Інтеграційне об'єднання — господарське угруповання, створене для регулювання
інтеграційних процесів між її країнами-учасницями.
Види інтеграційних об'єднань
Регіональні
Інституціональні
Міжнародні міжурядові організації
Міжнародні неурядові організації
Форми регіоналізму:
• Зона вільної торгівлі
• Митний союз
• Спільний ринок
• Економічний і валютний союз
Регіоналізм
Глобалізація
Погляди на характер взаємозв'язку регіоналізму і глобалізації:
1. Регіоналізм є етапом на шляху до глобалізації
2. Регіоналізм є відповіддю на виклики глобалізації і може зменшити її негативні ефекти
3. Регіоналізм і глобалізація є процеси протилежні (хибний погляд).
• Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія.
• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Ісландія, Швейцарія, Норвегія, Ліхтенштейн.
• Вишеградська група: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія.
• Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА):
США, Канада, Мексика.
• Латиноамериканська інтеграційна асоціація (ЛАІА):
Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.
• Центральноамериканська система інтеграції (ЦАСІ):
Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Панама.
• Спільний ринок країн Південного конусу (МЕРКОСУР):
Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, асоційовані члени - Чилі, Болівія.
• Андський пакт: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор.
• Карибське співтовариство (КАРІКОМ): 14 невеликих острівних держав Карибського басейну (крім Куби, Домініканської Республіки і Гаїті).
• Економічне співтовариство держав Зх. Африки (ЕКОВАС):
17 країн регіону
• Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК): 14 країн регіону.
• Спільний ринок Сх. і Пд. Африки (КОМЕСА): 16 країн.
• Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК): Габон, Камерун, Конго, Чад, Центральноафриканська Республіка, Екваторіальна Гвінея.
• Союз арабського Магрибу: Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс.
• Рада з співробітництва арабських держав Перської затоки:
Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Бахрейн, Оман, ОАЕ.
• Арабська зона вільної торгівлі (АФТА); 18 країн регіону.
• Асоціація держав Пд.-Сх. Азії (АСЕАН); Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, Лаос, Союз М'янма.
• Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС): Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія.
• ГУУАМ: Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова.
Етапи міжнародної економічної інтеграції
(розвиток типів інтеграційних об'єднань)
І. Підписання преференційних торговельних угод.
Країни надають один одному більш сприятливий торговельний режим, ніж третім країнам, наприклад шляхом зниження митних платежів.
V. Створення Єдиного внутрішнього ринку (ЄВР).
Забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Більш досконала діяльність наднаціональних органів контролю і управління в напрямку гармонізації всього спектра економічної політики.
VI. Становлення Економічного і валютного союзу (ЕВС).
Проведення країнами - учасницями єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, що протікають в рамках регіону, що інтегрується. Здійснюється уніфікація національних законодавств, створюється єдиний валютно-фінансовий, інформаційний простір тощо.
III. Формування митного союзу (МС).
Вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповань доповнює єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн. Передбачає створення системи міждержавних органів для проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики.
ІІ. Створення зон вільної торгівлі (ЗВТ).
Країни - учасниці обмежуються відміною митних платежів у взаємній торгівлі, але зберігають національні митні тарифи у відношеннях з третіми країнами
IV. Створення Спільного ринку (СР).
Ліквідовуються бар'єри не тільки у взаємній торгівлі товарами і послугами, але і в переміщенні робочої сили і капіталу. Система регулюючих міждержавних органів стає більш розгалуженою і з більш широкими повноваженнями.
VII. Створення Політичного союзу (ПС). Перехід країн-учасниць до спільної зовнішньої політики і спільної політики безпеки.
Найбільші міжнародні економічні організації:
· Організація Об'єднаних Націй (00Н)
· Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)
· Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) Світовий банк
· Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
· Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
· Світова організація торгівлі (СОТ)
· Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
· Міжнародна організація праці (МОП) та ін.
Лібералізація господарського життя у світі
Лібералізація економічної діяльності - послаблення державного регулювання господарської
діяльності.
Лібералізація
Внутрішньоекономічна
Активно проводиться насамперед в країнах з перехідною економікою (КПЕ) і деяких країнах, що розвиваються.
Суть: перехід від державного регулювання і державної власності до переважно ринкового регулювання і приватної власності.
Особливості: держава відмовляється від прямого володіння і регулювання галузей національної економіки, їх масового кредитування і субсидування, встановлення цін і заробітної плати, а зосереджується на розробці і проведенні в життя ринкового законодавства, боротьбі з економічною злочинністю і збиранні податків, боротьбі з дефіцитом держбюджету й інфляцією, підтриманні курсу національної валюти і помірного рівня заборгованості.
Зовнішньоекономічна
Активно проводиться в розвинутих країнах (РК).
Особливості: у зовнішній торгівлі істотно знижуються митні тарифи, повністю лібералізована ввіз-вивіз капіталу, валютно-розрахункові відносини, а валютний контроль використовується лише переважно з метою отримання статистичних даних про рух валюти і стан розрахунків із зовнішнім світом. Міжнародна передача технології регулюється лише з метою запобігання безконтрольному вивозу військової технології і товарів подвійного призначення. Однак істотні обмеження зберігаються при регулюванні міжнародної міграції робочої сили.
У країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються зберігаються істотні обмеження щодо усіх видів МЕВ.
! У зовнішньоекономічній політиці всіх країн лібералізація поєднується з протекціонізмом.
Відкрита економіка –
результат зовнішньоекономічної лібералізму
Це таке національне господарство, де іноземним господарським суб'єктам відкритий доступ на більшість ринків і в більшість галузей і сфер.
! Однак у світі майже немає повністю відкритих, тобто повністю лібералізованих економік. Тому нерідко кажуть про більш відкриті чи менш відкриті економіки.
Показник відкритості економіки - коефіцієнт еластичності зовнішньоторговельного обороту (імпорту та експорту) по відношенню до ВВП.
• Коефіцієнт еластичності імпорту (Кеі) показує, наскільки зростає імпорт у випадку збільшення ВВП даної країни на 1%.
• Коефіцієнт еластичності експорту (Кее) показує, наскільки збільшиться експорт при збільшенні ВВП країн, що імпортують дану продукцію.
При Кеі, Кее > 1 збільшується відкритість економіки,
при Кеі, Кее < 1 зменшується відкритий характер економіки.
Ознаки відкритості економіки
на макрорівні:
· стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країни, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не через дефіцит чи надлишок продукції всередині країни, а на основі порівнянних витрат виробництва;
· зіставність пропорцій вітчизняних і світових цін на основні товари;
· стабільність валютно-фінансового становища країни
на мікрорівні:
· вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів, послуг і капіталу;
· свобода вибору економічними суб'єктами вітчизняних і іноземних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій.
Постіндустріалізація - Перехід від індустріального суспільства до
постіндустріального.
Суть: швидке збільшення частки третинного і четвертинного секторів (послуг) в економіці за рахунок:
- науки та наукового обслуговування;
- освіти;
- культури та мистецтва;
- охорони здоров'я та фізкультури;
- житлово-комунального господарства та побутового обслуговування;
- соціального забезпечення;
- індустрії відпочинку.
Основні ознаки:
- зміна структури виробництва і споживання (переважно за рахунок зростання ролі послуг);
- зростання рівня освіти (перш за все, за рахунок післяшкільної);
- нове ставлення до праці (творче);
- підвищення уваги до навколишнього середовища (перш за все через перехід до стійкого
розвитку);
- гуманізація (соціалізація) економіки;
- інформатизація суспільства;
- ренесанс малого бізнесу;
- глобалізація.
Проблеми:
- посилення структурного і кваліфікаційного безробіття;
- наростання суперечностей між високо освітньою та мало освітньою частиною суспільства;
- економічна криза;
- тощо.
Вплив на світову економіку:
- змінюється структура виробництва і споживання світового ВВП;
- посилюється рівень використання знань, трудових, а не природних ресурсів;
- швидко зростає міжнародна торгівля інтелектуальною власністю;
- зростає міжнародний рух капіталу.
Спроби подолання розриву в рівнях розвитку
Розрив у рівнях соціально-економічного розвитку - це різниця в рівнях розвитку між розвинутими країнами і всіма іншими країнами.
Розміри розриву:
- за розміром ВВП/ВНП на душу населення між країнами-лідерами та всіма іншими країнами = в 21 раз;
- за індексом людського розвитку між першими 5 країнами і останніми 5 країнами = 5 разів.
Успіхи і невдачі в подоланні розриву
МОДЕЛІ
наздоганяючого розвитку
(наздоганяючий розвиток — економічна стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку)
Імпортозаміщуюча
протекціонізм стосовно до більшості галузей національної економіки, часто підкріплений державною монополією зовнішньої торгівлі і не конвертованістю національної валюти
Переваги: сприяє створенню багатогалузевої економіки, включаючи найсучасніші виробництва.
Недоліки: зростає імпорт інвестиційних товарів, збільшується дефіцит конвертованої валюти, багато галузей є неконкурентоспроможними на світовому ринку.
Переваги: висока конкурентоспроможність, активне залучення до експортного виробництва іноземного капіталу, надання пільг іноземному капіталу тощо.
Експортоорієнтована
орієнтація створюваних галузей на зовнішній ринок. У модифікованому вигляді - орієнтація на експорт, але без свободи доступу конкуруючих товарів і капіталів на внутрішній ринок
Транснаціоналізація господарського життя
ТНК — головний рушій інтернаціоналізації.
Ознаки транснаціоналізації
- Створення системи міжнародного виробництва, що знаходиться різних країнах, але контролюється єдиним центром;
- Висока інтенсивність внутрікорпораційної торгівлі між розміщенні в різних країнах підрозділами;
- Розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури;
- Глобальна структура зайнятості і міжкраїнова мобільність менежерів;
- Відносна незалежність у прийнятті оперативних рішень від країни базування і приймаючих країн;
- Діяльність ТНК перетворює світове господарство в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.
-
Соціально-економічні Механізм організації національного виробництва, зовнішня політика і організація зовнішньоекономічних зв'язків.
Природно-географічні нерівномірність розподілу природних ресурсів, різні грунтово-кліматичні умови і географічне положення, розмір території, вплив історичних традицій.
Економічні Рівень розвитку продуктивних сил, темпи розвитку НТП.
Міжнародний поділ праці (МПП) - вищий ступінь суспільного поділу праці, пов'язаний з виходом останнього за межі господарства окремої країни; це спеціалізація окремих країн на виробництві окремих товарів для обміну ними.
Міжнародна спеціалізація —
форма поділу праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси, в окремі галузі і підгалузі все більше однорідних продуктів праці понад внутрішніх потреб.
Ці процеси приводять до інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами, науково-технічними знаннями.
МПП
Фактори МПП
Міжнародна кооперація -
Заснований на міжнародному поділі праці стійкий обмін між країнами продуктами, виробленими ними з найбільшою економічною ефективністю. Форма усуспільненя праці, при якій праця робітників різних країн безпосередньо з'єднується в повсякденній взаємодії в одному і тому ж або в різних, але взаємопов'язаних між собою процесах виробництва.
Інтернаціоналізація — поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рамках світового господарства.
Головні етапи розвитку інтернаціоналізації
III. Сер. XX - поч. XXI ст.
КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ - тобто охоплює всі підсистеми господарства, поширюючись на всі країни світу, всі галузі.
II. Кін. XIX - сер. XX ст.
Стадія, пов'язана з розвитком СКЛАДНОЇ КООПЕРАЦІЇ, що ґрунтується на міжнародному поділі праці (МПП). Розвиваються всі форми МПП.
І. Кін. XVIII - кін. XIX ст.
Взаємодія національних господарств завдяки ПРОСТІЙ
КООПЕРАЦІЇ.
Найпростіші форми міжнародних економічних зв'язків,
у першу чергу, зовнішня торгівля
Інтернаціоналізація господарського життя - участь країни у світовому господарстві.
Рівень участі вимірюється показниками:
- участі у світовій торгівлі:
а) експортна квота (експорт / ВВП країни);
б) імпортна квота (імпорт / ВВП країни);
в) зовнішньоторговельна квота ((експорт + імпорт)/ВВП країни);
г) питома вага імпорту в роздрібному товарообігу;
д) відношення питомої ваги країни у світовому експорті до її питомої ваги у світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності;
е) абсолютні показники інтернаціоналізації (наприклад, вартісний обсяг експорту товарів і
послуг на душу населення);
- участі у міжнародному русі капіталу:
а) обсяг накопичених зарубіжних капіталовкладень / ВВП;
б) обсяг накопичених в країні іноземних інвестицій / ВВП;
в) питома вага іноземного капіталу у щорічних інвестиціях країни;
г) обсяг зовнішнього боргу / ВВП;
д) обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу/надходження від експорту товарів та послуг.
- участі у міжнародному русі інших факторів виробництва: ,
а) частка іноземної робочої сили в загальній чисельності зайнятих;
б) чисельність зайнятої за кордоном вітчизняної робочої сили;
в) частка іноземних патентів і ліцензій у загальній чисельності зареєстрованих у країні
патентів і ліцензій;
г) розміри експорту та імпорту технології і управлінських послуг.
Інфраструктура інтернаціоналізації
Світова транспортна система
Світова сітка інформаційних комунікацій
Уніфікована система статистичного обліку економічного і соціального розвитку країни
Фактори зростання інтернаціоналізації:
• збільшення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств;
• економічна вигідність крупносерійного і особливо масового виробництва;
•прискорення морального зносу і швидка оновлюваність асортименту промислових товарів;
• розширення діапазону і подрібнення наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.
Регіоналізація та інтеграція світової економіки
Регіоналізація - орієнтація країни на свій і сусідні регіони світу прискорений розвиток регіональних зв'язків при досить високій динаміці зв'язків між регіонами.
Найбільш динамічно міжнародні економічні відносини розвиваються в межах регіонів і між сусідніми регіонами
Рівень прояву рагіоналізації по формах
міжнародних економічних відносин
Міжнародна міграція робочої сили
Зовнішня торгівля
Міжнародний рух капіталу
Валютно- розрахункові відносини
Міжнародна торгівля знаннями
• Регіоналізація - база для міжнародної економічної інтеграції (МЕІ).
Міжнародній економічній інтеграції притаманний регіональний характер.
Міжнародна економічна інтеграція - процес об'єднання економік сусідніх країн в єдиний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їх компаніями.
! Відбувається на базі регіоналізації.
Умови інтеграційного процесу:
• близькість рівнів економічного розвитку країн;
• розвинута інфраструктура для переміщення виробничих факторів;
• спільність вирішуваних макроекономічних завдань;
• географічна близькість країн, що інтегруються.
Інтеграційне об'єднання — господарське угруповання, створене для регулювання
інтеграційних процесів між її країнами-учасницями.
Види інтеграційних об'єднань
Регіональні
Інституціональні
Міжнародні міжурядові організації
Міжнародні неурядові організації
Форми регіоналізму:
• Зона вільної торгівлі
• Митний союз
• Спільний ринок
• Економічний і валютний союз
Регіоналізм
Глобалізація
Погляди на характер взаємозв'язку регіоналізму і глобалізації:
1. Регіоналізм є етапом на шляху до глобалізації
2. Регіоналізм є відповіддю на виклики глобалізації і може зменшити її негативні ефекти
3. Регіоналізм і глобалізація є процеси протилежні (хибний погляд).
• Європейський Союз (ЄС): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія.
• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Ісландія, Швейцарія, Норвегія, Ліхтенштейн.
• Вишеградська група: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія.
• Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА):
США, Канада, Мексика.
• Латиноамериканська інтеграційна асоціація (ЛАІА):
Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.
• Центральноамериканська система інтеграції (ЦАСІ):
Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Панама.
• Спільний ринок країн Південного конусу (МЕРКОСУР):
Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, асоційовані члени - Чилі, Болівія.
• Андський пакт: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор.
• Карибське співтовариство (КАРІКОМ): 14 невеликих острівних держав Карибського басейну (крім Куби, Домініканської Республіки і Гаїті).
• Економічне співтовариство держав Зх. Африки (ЕКОВАС):
17 країн регіону
• Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК): 14 країн регіону.
• Спільний ринок Сх. і Пд. Африки (КОМЕСА): 16 країн.
• Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК): Габон, Камерун, Конго, Чад, Центральноафриканська Республіка, Екваторіальна Гвінея.
• Союз арабського Магрибу: Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс.
• Рада з співробітництва арабських держав Перської затоки:
Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Бахрейн, Оман, ОАЕ.
• Арабська зона вільної торгівлі (АФТА); 18 країн регіону.
• Асоціація держав Пд.-Сх. Азії (АСЕАН); Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В'єтнам, Лаос, Союз М'янма.
• Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС): Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія.
• ГУУАМ: Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова.
Етапи міжнародної економічної інтеграції
(розвиток типів інтеграційних об'єднань)
І. Підписання преференційних торговельних угод.
Країни надають один одному більш сприятливий торговельний режим, ніж третім країнам, наприклад шляхом зниження митних платежів.
V. Створення Єдиного внутрішнього ринку (ЄВР).
Забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Більш досконала діяльність наднаціональних органів контролю і управління в напрямку гармонізації всього спектра економічної політики.
VI. Становлення Економічного і валютного союзу (ЕВС).
Проведення країнами - учасницями єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, що протікають в рамках регіону, що інтегрується. Здійснюється уніфікація національних законодавств, створюється єдиний валютно-фінансовий, інформаційний простір тощо.
III. Формування митного союзу (МС).
Вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповань доповнює єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн. Передбачає створення системи міждержавних органів для проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики.
ІІ. Створення зон вільної торгівлі (ЗВТ).
Країни - учасниці обмежуються відміною митних платежів у взаємній торгівлі, але зберігають національні митні тарифи у відношеннях з третіми країнами
IV. Створення Спільного ринку (СР).
Ліквідовуються бар'єри не тільки у взаємній торгівлі товарами і послугами, але і в переміщенні робочої сили і капіталу. Система регулюючих міждержавних органів стає більш розгалуженою і з більш широкими повноваженнями.
VII. Створення Політичного союзу (ПС). Перехід країн-учасниць до спільної зовнішньої політики і спільної політики безпеки.
Найбільші міжнародні економічні організації:
· Організація Об'єднаних Націй (00Н)
· Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)
· Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) Світовий банк
· Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
· Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
· Світова організація торгівлі (СОТ)
· Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
· Міжнародна організація праці (МОП) та ін.
Лібералізація господарського життя у світі
Лібералізація економічної діяльності - послаблення державного регулювання господарської
діяльності.
Лібералізація
Внутрішньоекономічна
Активно проводиться насамперед в країнах з перехідною економікою (КПЕ) і деяких країнах, що розвиваються.
Суть: перехід від державного регулювання і державної власності до переважно ринкового регулювання і приватної власності.
Особливості: держава відмовляється від прямого володіння і регулювання галузей національної економіки, їх масового кредитування і субсидування, встановлення цін і заробітної плати, а зосереджується на розробці і проведенні в життя ринкового законодавства, боротьбі з економічною злочинністю і збиранні податків, боротьбі з дефіцитом держбюджету й інфляцією, підтриманні курсу національної валюти і помірного рівня заборгованості.
Зовнішньоекономічна
Активно проводиться в розвинутих країнах (РК).
Особливості: у зовнішній торгівлі істотно знижуються митні тарифи, повністю лібералізована ввіз-вивіз капіталу, валютно-розрахункові відносини, а валютний контроль використовується лише переважно з метою отримання статистичних даних про рух валюти і стан розрахунків із зовнішнім світом. Міжнародна передача технології регулюється лише з метою запобігання безконтрольному вивозу військової технології і товарів подвійного призначення. Однак істотні обмеження зберігаються при регулюванні міжнародної міграції робочої сили.
У країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються зберігаються істотні обмеження щодо усіх видів МЕВ.
! У зовнішньоекономічній політиці всіх країн лібералізація поєднується з протекціонізмом.
Відкрита економіка –
результат зовнішньоекономічної лібералізму
Це таке національне господарство, де іноземним господарським суб'єктам відкритий доступ на більшість ринків і в більшість галузей і сфер.
! Однак у світі майже немає повністю відкритих, тобто повністю лібералізованих економік. Тому нерідко кажуть про більш відкриті чи менш відкриті економіки.
Показник відкритості економіки - коефіцієнт еластичності зовнішньоторговельного обороту (імпорту та експорту) по відношенню до ВВП.
• Коефіцієнт еластичності імпорту (Кеі) показує, наскільки зростає імпорт у випадку збільшення ВВП даної країни на 1%.
• Коефіцієнт еластичності експорту (Кее) показує, наскільки збільшиться експорт при збільшенні ВВП країн, що імпортують дану продукцію.
При Кеі, Кее > 1 збільшується відкритість економіки,
при Кеі, Кее < 1 зменшується відкритий характер економіки.
Ознаки відкритості економіки
на макрорівні:
· стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країни, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не через дефіцит чи надлишок продукції всередині країни, а на основі порівнянних витрат виробництва;
· зіставність пропорцій вітчизняних і світових цін на основні товари;
· стабільність валютно-фінансового становища країни
на мікрорівні:
· вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів, послуг і капіталу;
· свобода вибору економічними суб'єктами вітчизняних і іноземних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій.