2.2. Науково-методичні основи менеджменту екологічного туризму
Основою розвитку екологічного туризму є пауково-ме-тодичне забезпечення менеджменту як бази його становлення та розвитку. Насамперед це формування уявлення про конструктивио-географічну спрямованість менеджменту екологічного туризму як дидактичну основу (школу) раціонального природокористування та охорони природи.
Таким чином, основними науково-методичними засадами та завданнями менеджменту екологічного туризму є:
- спрямування на інтелектуальний розвиток екологічної освіти, підвищення культури взаємовідносин туристів та відпочиваючих з природним середовищем шляхом змістовного дидактичного екоосвітнього опрацювання туристстичпих програм (стежок, маршрутів, турів, тренінгів тощо); розробка і впровадження еко-культурних норм поведінки у природному середовищі з поступовим переходом на рівень екокультури спілкування з природою; виховання в туристів і відпочиваючих потреби не тільки насолоджуватись природним середовищем, але й дбати про його майбутнє, а також сприяти збереженню та відтворенню довкілля як основного ресурсу екологічного туризму;
- створення інтеграційної основи для інших видів туризму у використанні рекреаційного потенціалу природного середовища з метою найбільш повного відновлення фізичних і духовних сил людини, забезпечення повноцінного відпочинку. При цьому навколишнє природне середовище розглядається як сфера життєдіяльності людини і як дл<ерело інформаційної, психологічної та емоційної складових туристично-рекреаційної діяльності;
- орієнтування на соціальпо-економічпий розвиток туристично-рекреаційних центрів, насамперед природоохоронних і природних територій, урбокомпенсаційних смуг міст; зростання регіонального та місцевого туристичного підприємництва; підвищення рівня зайнятості населення; збалансування регіональних суспільно-економічних диспропорцій; подолання мовних, соціальних, класових, етнічних та релігійних бар'єрів; зберігання місцевих промислів, звичаїв та традицій;
- упровадження ринково-інформаційних чинників захисту природи на основі екотуристичного геомаркетингу (інколи його називають «зелений маркетинг») - рекламуючи природне середовище, інформуючи туристів про наслідки їх безтурботного ставлення до природи, налагоджуючи ефективні стосунки з адміністраціями ири-родогосподарських та природоохоронних організацій, громадськими природоохоронними організаціями, менеджмент екотуризму має працювати для загального поліпшення екологічного стану та відтворення природного середовища території міст, субурбанізаційних та урбо-компенсаційиих смуг, регіонів, держави загалом;
- поглиблення економічного змісту екотуристичпої діяльності та її природоохоронної функції, створення і реалізація рентабельних турів і послуг, мінімізація витрат на їх виробництво, отримання прибутку, пошук нових можливостей для розвитку екотуризму па сталій економічній основі;
- інновація раціонального природокористування і охорони природи на основі органічної взаємодії суспільно-економічної, конструктивно-географічної та екологічної складових екотуристичної діяльності.
Кожне з вищеназваних завдань має самостійне значення і може бути розгорнуте у відповідну систему напрямків, піднапрямків і задач. Але лише в єдності вони утворюють комплексну цільову основу менеджменту екотуризму, обумовлену його функціями та змістом.
Виходячи з конструктивно-географічної спрямованості менеджменту екотуризму, функції та зміст його
діяльності охоплюють такі основні аспекти: планувальний, організаційний, мотиваційний, контрольний23.
Планувальний аспект реалізується па основі впливу менеджменту екотуризму на природні ресурси. При цьому вони розглядаються як об'єкт організаційно-управлінської діяльності поряд з людськими, матеріальними, фінансовими ресурсами, а не як обов'язкова складова туристсько-рекреаційних ресурсів, що, як відомо, є однією з умов туристичного бізнесу взагалі.
Використання природних ресурсів у екотуризмі передбачає систему їх планомірного та цілеспрямованого формування, регулювання і контролю. Для цього в системі менеджменту створюється відповідний механізм, призначений для управління використанням в екотурис-тичних цілях природних ресурсів з найбільшою економічною та екологічною ефективністю. Отже, реалізація планової функції менеджменту екотуризму передбачає:
- виявлення природоресурспих характеристик (наприклад, зонування території за ступенем її обмеження для туристичної діяльності, екскурсійним значенням екотуристських маршрутів, пейзажними (візуальними, акустичними, ароматичними, кінестетичними і т.ін) та екологічними характеристиками тощо);
- урахування природоохоронних вимог (наприклад, екологічна ємність території, еколого-рекре-аційний пропускний потенціал території, обмеження або повна заборона використання під час подорожей природоохоронними територіями предметів та речовин, що засмічують та завдають шкоди навколишньому середовищу, використання альтернативних джерел енергії, екот-ранспортиих засобів тощо);
- збалансованість природоресурспих характеристик і природоохоронних вимог з іншими основними сферами
23 Дмитрук О.Ю. Сучасні концепції менеджменту в геоекології. - К., 1997.
діяльності менеджменту, наприклад, інноваціями, геомаркетингом, мотивацією тощо.
Таким чином, планова функція менеджменту екоту-ризму наповняється конкретним екологічним змістом, що свідчить про залучення природних ресурсів до загальної системи ресурсного забезпечення екотуризму та їх раціонального використання з максимальною економічною ефективністю екотуристичної діяльності, а також в інтересах раціонального природокористування та охорони природи.
Організаційний аспект менеджменту екотуризму орієнтований на створення якісного продукту та одержання прибутку від його реалізації, що включає розробку і виконання великого комплексу заходів організаційного, економічного, соціально-культурного, психолого-педагогічно-го, матеріально-технічного, кадрового та іншого характеру, призначених для повсякденної орієнтації туристів на активне сприйняття ними екокультури у спілкуванні з природою. Сюди входять: створення різноманітних науково-методичних, нормативних, інструктивних матеріалів; розробка тематичних програм, відеосюжетів; організація пересувних виставок природоохоронної тематики; створення в заповідниках музеїв природи; екохудожня і екодизайнерска розробка маркувальних маршрутних та рекламних ілюстративних матеріалів; створення різноманітних рекомендацій та пам'яток туристам; проведення семінарів, симпозіумів, презентацій, «круглих столів», екотуристських зборів і змагань, скотренінгів, екоігр, екотаборів тощо.
Ефективними напрямками такого роду діяльності є екоінформаційний менеджмент для створення сталого позитивного іміджу екотуризму, моди на екотуризм, а також демонстрація туристам згубних наслідків руйнації ними природи з використанням усіх можливих засобів інформаційного впливу, включаючи сучасні комп'ютерні технології.
Усе це - види організаційної діяльності менеджменту, яка має здійснюватися в тісному контакті з адміністрацією та спеціалістами природогосподарських та природоохоронних організацій за участю громадських природоохоронних організацій, органів державного регулювання туризму й охорони природи.
У менеджменті екотуризму специфічна роль відводиться мотивації, що є однією з найважливіших функцій менеджменту і справляє великий вплив на широкий спектр відносин між людьми, що прямо чи опосередковано залучені до екотуристичної діяльності - мотивація самих працівників турорганізацій, мотивація персоналу природогосподарських та природоохоронних організацій, мотивація населення (відпочиваючих та туристів).
Форма і зміст мотивації можуть бути різноманітними, але її спрямованість в усіх випадках носить загальний характер-. Це насамперед:
¦ формування спонукальних мотивів природоохоронної діяльності в системі «турфірма (турагент, туроператор) - нриродогосподарська або природоохоронна організація - населення (місцеві жителів) - туристи та відпочиваючі» з позиції значущих цінностей раціонального природокористування та охорони природи;
¦:¦ створення моральних і матеріальних передумов для залучення до екоосвітньої та екопросвітницької діяльності працівників природогосподарських та природоохоронних організацій і місцевого населення;
¦ формування сталої екологозберігаючої поведінки людини па основі її участі в екотуристичних програмах.
Функція контролю в менеджменті екотуризму реалізується через пряму відповідальність за дотримання правил і норм поведінки туристів у природному середовищі. Ця відповідальність не делегується на адміністрації природогосподарських та природоохоронних організацій і покладається безпосередньо на менеджерів екологічного
туризму або турфірму (турагентів, туроператорів), що організують екотури. Така відпові-дальність має обумовлюватися в договорах з природогосподарськими та природоохоронними організаціями.
Звідси також випливають підвищені вимоги до забезпечення ефективної коитрольно-наглядової функції при відвідуванні туристами природоохоронних територій, що розробляються і реалізуються науковцями природознавцями (географами, екологами, біологами та ін.), спеціалістами турфірм - менеджерами екотуризму, а також місцевим населенням, туристами та відпочиваючими.
Таким чином, основними науково-методичними засадами та завданнями менеджменту екологічного туризму є:
- спрямування на інтелектуальний розвиток екологічної освіти, підвищення культури взаємовідносин туристів та відпочиваючих з природним середовищем шляхом змістовного дидактичного екоосвітнього опрацювання туристстичпих програм (стежок, маршрутів, турів, тренінгів тощо); розробка і впровадження еко-культурних норм поведінки у природному середовищі з поступовим переходом на рівень екокультури спілкування з природою; виховання в туристів і відпочиваючих потреби не тільки насолоджуватись природним середовищем, але й дбати про його майбутнє, а також сприяти збереженню та відтворенню довкілля як основного ресурсу екологічного туризму;
- створення інтеграційної основи для інших видів туризму у використанні рекреаційного потенціалу природного середовища з метою найбільш повного відновлення фізичних і духовних сил людини, забезпечення повноцінного відпочинку. При цьому навколишнє природне середовище розглядається як сфера життєдіяльності людини і як дл<ерело інформаційної, психологічної та емоційної складових туристично-рекреаційної діяльності;
- орієнтування на соціальпо-економічпий розвиток туристично-рекреаційних центрів, насамперед природоохоронних і природних територій, урбокомпенсаційних смуг міст; зростання регіонального та місцевого туристичного підприємництва; підвищення рівня зайнятості населення; збалансування регіональних суспільно-економічних диспропорцій; подолання мовних, соціальних, класових, етнічних та релігійних бар'єрів; зберігання місцевих промислів, звичаїв та традицій;
- упровадження ринково-інформаційних чинників захисту природи на основі екотуристичного геомаркетингу (інколи його називають «зелений маркетинг») - рекламуючи природне середовище, інформуючи туристів про наслідки їх безтурботного ставлення до природи, налагоджуючи ефективні стосунки з адміністраціями ири-родогосподарських та природоохоронних організацій, громадськими природоохоронними організаціями, менеджмент екотуризму має працювати для загального поліпшення екологічного стану та відтворення природного середовища території міст, субурбанізаційних та урбо-компенсаційиих смуг, регіонів, держави загалом;
- поглиблення економічного змісту екотуристичпої діяльності та її природоохоронної функції, створення і реалізація рентабельних турів і послуг, мінімізація витрат на їх виробництво, отримання прибутку, пошук нових можливостей для розвитку екотуризму па сталій економічній основі;
- інновація раціонального природокористування і охорони природи на основі органічної взаємодії суспільно-економічної, конструктивно-географічної та екологічної складових екотуристичної діяльності.
Кожне з вищеназваних завдань має самостійне значення і може бути розгорнуте у відповідну систему напрямків, піднапрямків і задач. Але лише в єдності вони утворюють комплексну цільову основу менеджменту екотуризму, обумовлену його функціями та змістом.
Виходячи з конструктивно-географічної спрямованості менеджменту екотуризму, функції та зміст його
діяльності охоплюють такі основні аспекти: планувальний, організаційний, мотиваційний, контрольний23.
Планувальний аспект реалізується па основі впливу менеджменту екотуризму на природні ресурси. При цьому вони розглядаються як об'єкт організаційно-управлінської діяльності поряд з людськими, матеріальними, фінансовими ресурсами, а не як обов'язкова складова туристсько-рекреаційних ресурсів, що, як відомо, є однією з умов туристичного бізнесу взагалі.
Використання природних ресурсів у екотуризмі передбачає систему їх планомірного та цілеспрямованого формування, регулювання і контролю. Для цього в системі менеджменту створюється відповідний механізм, призначений для управління використанням в екотурис-тичних цілях природних ресурсів з найбільшою економічною та екологічною ефективністю. Отже, реалізація планової функції менеджменту екотуризму передбачає:
- виявлення природоресурспих характеристик (наприклад, зонування території за ступенем її обмеження для туристичної діяльності, екскурсійним значенням екотуристських маршрутів, пейзажними (візуальними, акустичними, ароматичними, кінестетичними і т.ін) та екологічними характеристиками тощо);
- урахування природоохоронних вимог (наприклад, екологічна ємність території, еколого-рекре-аційний пропускний потенціал території, обмеження або повна заборона використання під час подорожей природоохоронними територіями предметів та речовин, що засмічують та завдають шкоди навколишньому середовищу, використання альтернативних джерел енергії, екот-ранспортиих засобів тощо);
- збалансованість природоресурспих характеристик і природоохоронних вимог з іншими основними сферами
23 Дмитрук О.Ю. Сучасні концепції менеджменту в геоекології. - К., 1997.
діяльності менеджменту, наприклад, інноваціями, геомаркетингом, мотивацією тощо.
Таким чином, планова функція менеджменту екоту-ризму наповняється конкретним екологічним змістом, що свідчить про залучення природних ресурсів до загальної системи ресурсного забезпечення екотуризму та їх раціонального використання з максимальною економічною ефективністю екотуристичної діяльності, а також в інтересах раціонального природокористування та охорони природи.
Організаційний аспект менеджменту екотуризму орієнтований на створення якісного продукту та одержання прибутку від його реалізації, що включає розробку і виконання великого комплексу заходів організаційного, економічного, соціально-культурного, психолого-педагогічно-го, матеріально-технічного, кадрового та іншого характеру, призначених для повсякденної орієнтації туристів на активне сприйняття ними екокультури у спілкуванні з природою. Сюди входять: створення різноманітних науково-методичних, нормативних, інструктивних матеріалів; розробка тематичних програм, відеосюжетів; організація пересувних виставок природоохоронної тематики; створення в заповідниках музеїв природи; екохудожня і екодизайнерска розробка маркувальних маршрутних та рекламних ілюстративних матеріалів; створення різноманітних рекомендацій та пам'яток туристам; проведення семінарів, симпозіумів, презентацій, «круглих столів», екотуристських зборів і змагань, скотренінгів, екоігр, екотаборів тощо.
Ефективними напрямками такого роду діяльності є екоінформаційний менеджмент для створення сталого позитивного іміджу екотуризму, моди на екотуризм, а також демонстрація туристам згубних наслідків руйнації ними природи з використанням усіх можливих засобів інформаційного впливу, включаючи сучасні комп'ютерні технології.
Усе це - види організаційної діяльності менеджменту, яка має здійснюватися в тісному контакті з адміністрацією та спеціалістами природогосподарських та природоохоронних організацій за участю громадських природоохоронних організацій, органів державного регулювання туризму й охорони природи.
У менеджменті екотуризму специфічна роль відводиться мотивації, що є однією з найважливіших функцій менеджменту і справляє великий вплив на широкий спектр відносин між людьми, що прямо чи опосередковано залучені до екотуристичної діяльності - мотивація самих працівників турорганізацій, мотивація персоналу природогосподарських та природоохоронних організацій, мотивація населення (відпочиваючих та туристів).
Форма і зміст мотивації можуть бути різноманітними, але її спрямованість в усіх випадках носить загальний характер-. Це насамперед:
¦ формування спонукальних мотивів природоохоронної діяльності в системі «турфірма (турагент, туроператор) - нриродогосподарська або природоохоронна організація - населення (місцеві жителів) - туристи та відпочиваючі» з позиції значущих цінностей раціонального природокористування та охорони природи;
¦:¦ створення моральних і матеріальних передумов для залучення до екоосвітньої та екопросвітницької діяльності працівників природогосподарських та природоохоронних організацій і місцевого населення;
¦ формування сталої екологозберігаючої поведінки людини па основі її участі в екотуристичних програмах.
Функція контролю в менеджменті екотуризму реалізується через пряму відповідальність за дотримання правил і норм поведінки туристів у природному середовищі. Ця відповідальність не делегується на адміністрації природогосподарських та природоохоронних організацій і покладається безпосередньо на менеджерів екологічного
туризму або турфірму (турагентів, туроператорів), що організують екотури. Така відпові-дальність має обумовлюватися в договорах з природогосподарськими та природоохоронними організаціями.
Звідси також випливають підвищені вимоги до забезпечення ефективної коитрольно-наглядової функції при відвідуванні туристами природоохоронних територій, що розробляються і реалізуються науковцями природознавцями (географами, екологами, біологами та ін.), спеціалістами турфірм - менеджерами екотуризму, а також місцевим населенням, туристами та відпочиваючими.