Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.2.2. Різновиди акцій

Акції за реквізитами неоднорідні й групуються за певними класифікаційними ознаками. Розглянемо основні засади такого групування.

За способом передавання акцій від однієї особи до іншої або, інакше кажучи, за ознакою персоналізації акцій, вони підрозділяються на іменні та на пред’явника.

Іменною зветься акція, що в ній вказано ім’я її власника. Дві особливості іменної акції: по-перше, ім’я власника обов’язково заноситься до книги реєстрації (реєстр), яку веде або сам емітент, або на його доручення особа (установа), що спеціалізується на цьому (депозитарій, реєстратор); по-друге, іменні акції, як правило, існують у документарній (сертифікатній), а не електронній формі.

За більш розвинутих ринкових відносин користуються здебільшого акціями на пред’явника, тобто без зазначення імені її власника. Вона не реєструється і фактичного володіння нею досить, щоб підтвердити статус акціонера. Ясна річ, що це значно спрощує процедуру обігу таких акцій на фондовому ринку.

Акції на пред’явника можна продавати й купувати на вторинному ринку без реєстрації їхнього нового власника. Емітент, що випустив акції на пред’явника, може навіть не знати, хто в нього є акціонером і якою кількістю акцій його підприємства володіють кон­кретні інвестори. Перехід таких акцій з власності одних інвесторів у власність інших не потребує жодної реєстрації (юридичного оформлення). Їх просто передають з рук у руки.

Акція на пред’явника — на відміну від іменної — може існувати як у документарній (паперовій), так і в електронній (безпаперовій) формі. Нагадаємо, що в документарній формі на бланку ім’я власника не зазначається. Якщо акцію випущено у вигляді комп’ю­терного запису, то в файлі електронного депозитарію проти прізвища власника просто вказується кількість акцій. До акції, випущеної у вигляді документарного цінного паперу на пред’явника, може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. Купон включає такі дані: серійний номер купона, серійний номер акції, назву акціонерного товариства (емітента) і дату виплати. І ще одна деталь акції на пред’явника — вона має бути обов’язково оплаченою інвестором.

Незалежно від групування акцій за вищеназваними класифікаційними ознаками вони групуються також і за цілим рядом інших ознак. Наприклад, за ступенем вільного обігу акції поділяються на відкриті, тобто акції, що можуть вільно обертатися, і закриті, які не мають такої властивості. Коли емітент пропонує свої акції на продаж усім потенційним інвесторам, а не якійсь конкретній групі, то такий випуск є відкритим, а якщо навпаки — то закритим. Акції закритих випусків мають обмежений обіг, або взагалі перебувають поза обігом.

Звичайно акції продаються, тобто є платними, але існують і безплатні акції, котрі емітент просто передає інвестору у власність. Оплачувати вартість акцій можна грошима, майном, майновими і немайновими правами, іншими цінними паперами. Безплатна акція — це вид цінного паперу, що розподіляється серед акціонерів даного акціонерного товариства на безоплатній основі, як правило, пропорційно кількості раніше набутих ними звичайних акцій.

Варто нагадати також і про існування безномінальних акцій (без зазначення номінальної вартості).

Особливе значення мають права власників акцій. Щодо цього акції поділяються на:

1) звичайні (прості);

2) привілейовані.

Звичайна акція засвідчує такі права її власника:

а) на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

б) на одержання дивідендів (не гарантованих і не фіксованих);

в) на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Статутом акціонерного товариства можуть бути передбачені також інші права власника звичайних акцій. Але названі є обов’яз­ковими з тими, однак, застереженнями, що виплата дивідендів цілком залежить від результатів діяльності акціонерного товариства, керівництво якого не дає власникові звичайних акцій будь-яких гарантій щодо термінів і розмірів виплати дивідендів, а за ліквідації акціонерного товариства власник звичайної акції отримує вкладене тільки після задоволення інтересів власників облігацій і привілейованих акцій.

Звичайні акції можуть бути «даровими», тобто розподілятися серед акціонерів пропорційно вартості акцій, які вже є в них на руках. Такі модифікації акцій звичайно обертаються на позабіржовому рин­ку і реалізуються в найзаможнішому прошарку населення (зокрема випуск таких «дарових» акцій широко практикується в Німеччині).

Кажучи про звичайні акції, можна згадати й таку їхню модифікацію, як «обмежені акції». Вони забезпечують власникам звичайні диві­денди, але не дають права голосу або обмежують можливість його здійснення.

Іще різноманітнішими є привілейовані або преференційні акції (preferense — перевага).

Вони можуть бути кумулятивними й некумулятивними, конвертованими й неконвертованими, відкличними й невідкличними, з фіксованою ставкою й нефіксованою, з пайовою участю або без такої.

Привілейована акція засвідчує такі права її власника:

а) на одержання дивідендів, як правило, фіксованих, що виплачу­ються незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства;

б) переважне право (порівняно із власниками звичайних акцій):

на першочергове одержання дивідендів;

на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації (якщо цей пріоритет передбачено умовами випуску акцій).

Виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється в розмірі отриманого акціонерним товариством прибутку. Якщо прибуток у відповідному році був недостатнім, то виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється з резервного фонду, коли ж розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам на прості акції, значно перевищує фіксований розмір дивідендів на привілейовані акції, власникам останніх можуть доплачувати відповідну суму (див. нижче). За ліквідації акціонерного товариства власник привілейованої акції одержує пропорційну частину майна цього товариства в передостанню чергу, тобто після розрахунку емітента з державою, кредиторами і трудовим колективом (власник звичайної акції одержує свою частку останнім).

Отже, привілейована акція передбачає, що дивіденди на неї не залежать від результатів діяльності акціонерного товариства. Вона забезпечує інвесторові фіксований дохід, котрий емітент зобов’я­заний виплатити незалежно від того, чи він отримав прибуток за минулий господарський рік, чи ні.

Цікавими є привілейовані акції з пайовою участю. Вони дають мож­ливість їхнім власникам одержати додаткові дивіденди понад фік­совану суму в тому разі, коли дивіденди на звичайні (прості) акції перевищують цю суму, тобто вони забезпечують участь власників привілейованих акцій у розділі прибутку, що залишився (надприбутку).

У статуті кожного акціонерного товариства звичайно визначається межа розміру дивідендів на звичайні акції, за перевищення якої починають зростати дивіденди на привілейовані акції.

Усі ці переваги врівноважуються тим, що власник привілейованої акції не має права брати участь в управлінні акціонерним товариством, не має права голосу на зборах акціонерів (утім, як виняток, статут акціонерного товариства може визнати за ним таке право). Привілейований статус акції можна розглядати як компенсацію за позбавлення права голосу.

Є ще одне обмеження: привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. І взагалі, порядок переважного права на одержання дивідендів визначається умовами випуску.

За можливістю накопичення невиплачених дивідендів привілейовані акції поділяються на кумулятивні й некумулятивні. Більшість привілейованих акцій мають властивість кумуляції (cumulatio — накопичення) дивідендів, що надає цим акціям підвищеної надійності. Підставою для такого привілею є правило: дивіденди, котрі не були виплачені акціонерам протягом певного періоду (навіть протягом кількох років) все одно накопичуються й нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони отримають дохід у наступному році за пропущеним (пропущеними), і цей дохід складатиметься із суми дивідендів, нарахованих за всі пропущені роки, інакше кажучи, в одній виплаті акумулюються кілька дивідендів. Натомість власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за будь-який час, протягом якого не оголошувалася виплата дивідендів. Некумулятивна акція не дає змоги приєднати невиплачені дивіденди до дивідендів наступних років.

Накопичення коштів з кумулятивних акцій (кумуляція дивідендів) відбувається в так званих аріях (arrears — заборгованість). Усі арії виплачуються акціонерам до оголошення про виплату дивідендів на звичайні акції. Кумулятивні дивіденди надають привілейованим акціям підвищеної надійності і деякої спекулятивності, оскільки з погіршанням фінансового стану акціонерного товариства арії накопичуються, а з поліпшенням — виплачуються у повному розмірі. Відтак на фондовому ринку зі збільшенням прибутків акціонерного товариства зростатиме попит на кумулятивні акції, а арії одержить той, хто купить ці акції перед моментом оголошення про виплату дивідендів (ясна річ, якщо цю виплату буде взагалі оголошено).

Привілейовані акції емітент може випустити як конвертовані (конвертабельні) привілейовані акції. Слово «конвертація» (перетворення) тут означає властивість привілейованих акцій обмінюватися за обумовленою ставкою на певну кількість звичайних акцій чи облігацій даного емітента (і навпаки). Динаміка курсів таких акцій близька до динаміки курсів звичайних акцій і тим відрізняє їх від інших (неконвертованих) привілейованих акцій. Неконвертовані акції не мають можливості змінити свій статус.

Емітент може залишити за собою право відкликання привілейованих акцій, тобто право будь-коли викупити ці акції за номінальною ціною і компенсаційною надбавкою.

На фондових ринках деяких країн трапляється ще один вид привілейованих акцій — це акції з відстроченим дивідендом. Такі акції випускають тільки для засновників даного акціонерного товариства. Дивіденди на них не виплачують доти, доки на звичайні акції не виплачено дивіденди за максимально встановленою квотою. Частина прибутку, що залишилася, частково або повністю розподіляється між власниками згаданих акцій.

Удосконалення привілейованих акцій, поява нових різновидів і нових пільг може розглядатися як типова риса фондового ринку в останні десятиліття. Прикладом розширення пільг може бути можливість коректування ставки дивідендів. Акції з коректованим дивідендом цікаві тим, що сума доходу, який виплачується, збільшується (звичайно щоквартально) з урахуванням змін відсоткових ставок на короткотермінові державні облігації або позичкового відсотка на банківські кредити.

Тому не викликає подиву підвищений інтерес, що його виявляє фондовий ринок до привілейованих акцій. Наприклад, якщо в США вартість привілейованих акцій у загальній вартості всіх акцій 1981 р. становила всього 7%, то вже 1992 р. цей показник зріс до 27%. У чому ж полягає секрет такого успіху привілейованих акцій?

Великі й різноманітні пільги, що уможливлюють отримання підвищеного і стійкого (надійного) доходу, роблять привілейовані акції привабливими для інвесторів. Емітентів привілейовані акції також улаштовують. Річ у тім, що саме привабливістю пільгових акцій емітент може залучити великий капітал, а ціла низка обмежень діяльності власників «безголосих» акцій дає змогу емітентові не допускати «сторонніх» до управління, не розпорошувати статутний фонд, зберігати контрольний пакет акцій. Принцип «візьми своє і не втручайся» багатьох емітентів і багатьох інвесторів цілком влаштовує. А коли обидві сторони задоволені якимось видом акцій, значить, у нього є перспектива.