Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.2.2. Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства

2.2.2. Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства

Структура системи управління трудовим потенціалом є взаємопов’язаними і відносно самостійними підсистемами, поєднаними однією головною метою, яка має забезпечити процес перетворення ресурсів праці в робочу силу та забезпечити ефективне її використання. Як вважає К. Х. Абдурахманов, процес має пройти ряд стадій. На першій стадії ресурси праці існують у вигляді потенційної робочої сили (певної кількості здатних до роботи працівників, які мають необхідну для роботи сукупність фізичних і духовних здібностей), котра перебуває поза трудовим процесом, тобто за межами предметів і засобів виробництва ці ресурси не проявляються. На другій стадії ресурси праці розподіляються по робочих місцях. Починається витрата фізичних та розумових здібностей, і трудовий потенціал стає робочою силою. На третій стадії робоча сила, витрачаючись у часі і реалізуючись у трудовому процесі, утворює споживні вартості. З часу припинення трудової діяльності робоча сила знову стає ресурсами праці. Трудовий потенціал — це конкретні працівники, ступінь можливого використання яких у виробництві відомий [25, с. 37—38].

Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства, як йшлося вище, складається з двох підсистем — керівної та керованої. Кожна з них, у свою чергу, складається з елементів або складових підсистеми. Кожен елемент виконує конкретні, притаманні лише йому функції, які спрямовані на розвиток кожного з них, а за кінцеву мету мають підвищення ефективності використання трудового потенціалу країни. Зупинимося на складі керованої підсистеми (рис. 2.2.1), а склад керівної підсистеми розглянемо окремо.

Рис. 2.2.1. Структура керованої підсистеми
управління трудовим потенціалом:

Розглянемо цю структуру докладніше.

Елемент управління формуванням і розвитком трудового потенціалу має такі завдання.

Управління процесом відтворення населення:

регулювання демографічних процесів;

піклування про здоров’я людини;

поліпшення умов життя жінки та дитини;

поліпшення екологічної ситуації.

Управління процесами підготовки та розвитку робочої сили:

поліпшення загальноосвітньої підготовки;

широкомасштабна професійна орієнтація;

первинна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів.

Управління відтворенням робочої сили:

розвиток соціальної інфраструктури;

управління ціною робочої сили з метою її порівняння з (поставити над) відтворювальними витратами;

поліпшення якості й доцільності використання робочого часу.

Елемент управління розміщенням продуктивних сил має такі завдання:

поліпшення територіальної організації народного господарства;

спрямування розміщення продуктивних сил на зменшення територіальних диспропорцій у ресурсах праці.

Елемент управління використанням ресурсів праці має такі завдання.

1. Управління технічним прогресом:

впровадження новітніх технологій;

впровадження перспективного високопродуктивного устаткування;

підвищення рівнів комп’ютеризації, автоматизації, механізації та енергоозброєності праці;

різке скорочення важкої, шкідливої та ручної праці.

2. Управління продуктивністю:

планування продуктивності і співвідношення темпів приросту продуктивності та темпів приросту заробітної плати;

організація праці і виробництва, поліпшення нормування праці;

управління розвитком персоналу.

Елемент управління ринком праці має такі завдання.

Управління зайнятістю населення:

посилення ролі ланок державної служби зайнятості;

підвищення впливу на розподіл та перерозподіл робочої сили;

міграційна політика;

підвищення рівня активності та мобільності робочої сили;

широкомасштабне втілення єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН) та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) у центрах зайнятості.

Управління активною політикою на ринку праці:

додаткові ефективні робочі місця;

первинна професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації незайнятого населення;

сприяння відкриттю своєї справи та самозайнятості населення;

організація і розвиток державних складних (з використанням висококваліфікованої праці) громадських робіт.

Управління внутрішньофірмовим ринком праці:

внутрішньофірмова диспропорція кадрів;

планування персоналу;

планування, набір, відбір персоналу;

розвиток персоналу;

оцінка та кадровий резерв персоналу.

Під впливом науково-технічного прогресу й соціального розвитку суспільства усі системи повинні постійно розвиватися та вдосконалюватися. Раціональність системи управління так само трудовим потенціалом залежить від того, наскільки ефективно функціонуватиме кожна підсистема і наскільки інтегрована в межах єдиного цілого робота кожної підсистеми. Сучасний рівень вимог у сфері управління трудовим потенціалом у цілому і в окремих її підсистемах вимагає вдосконалення інформації на всіх рівнях управління [5, с. 21]. Для реалізації цієї системи управління є різноманітні методи (див. главу 1.1), основні з яких є економічними, правовими та адміністративно-організаційними.