2.2.3. 4. ЛЬОН ОЛІЙНИЙ

Господарське значення. Льон олійний є сировиною для вироб­ництва технічної олії. Насіння його містить 49 % жиру, який швид­ко висихає (йодне число 175 — 195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію використовують у деяких галу­зях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротех­нічній, автомобільній, суднобудівній та ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка міс­тить 33,5 % білка та близько 9 % жиру і за кормовими якостями пе­реважає макуху інших рослин для годівлі тварин.

У стеблах льону міститься 10 — 15 % волокна, придатного для ви­робництва грубих тканин і шпагату. Солома, яка містить до 50 % целюлози, слугує сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.

Льон увійшов у побут людини таких країн, як Індія, Китай, Єги­пет, а також країн Закавказзя за 4 - 5 тис. років до н. е. Перші слов'янські племена також добре знали цю культуру і вміли виго­товляти з льону прядиво, а з насіння — олію. В XII — XIV ст. льон стає основною технічною культурою в усіх руських князівствах.

Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його стано­вить близько 6 млн га. Середня світова врожайність насіння льону 5 — 6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостепо­вій зонах. Урожайність насіння льону олійного у кращих господар­ствах сягає 10 ц/га і більше.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Льон належить до виду Linum usitatissimum L. (льон звичайний) родини льонових (Linaceae L.), яка об'єднує близько 200 видів як однорічних, так і багаторічних рослин. В межах виду Linum usitatissimum в культуру увійшли виключно однорічні форми з коробочками, які не розтріс­куються.

Найпоширенішим підвидом льону в Європі та Азії є євразій­ський. До нього належать такі екотипи: довгунець, межеумок, куче­рявець та сланкий (рис. 56). Виключно на олію вирощують льон-кучерявець.

Льон-кучерявець — однорічна трав'яниста рослина 20 — 45 см заввишки, в поливних умовах вища, кущиста, з великою кількістю

коробочок. Розгалуженість стебла і кількість коробочок залежно від умов вирощування дуже змінюються. При загущенні посіву рослини можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок.

Льон не дуже вимогливий до тепла. Насіння його починає проро­стати при температурі 3 — 4 °С, а сходи з'являються при температурі повітря 6 °С. Сходи льону витримують навесні заморозки до мінус 3 — 4 °С, а рослини двотижневого віку — навіть до мінус 6 °С.

Для повного розвитку рослин і достигання насіння олійного льо­ну потрібно не менше 80 — 90 безморозних днів. Найбільше тепла і сонячних днів потребує під час достигання. За хмарної та вологої погоди із зниженням температури достигає повільно.

До вологи олійний льон менш вимогливий, ніж прядивний, про­те коефіцієнт транспірації у нього досить високий (420 — 690).

Коренева систему льону розвинена порівняно слабко, але всмок­тувальна її здатність дуже висока. Найбільше вологи використовує з шару ґрунту 0 — 50 см. Характерною ознакою розвитку кореневої системи льону є її невпинний ріст углиб майже до кінця вегетації. Це дає змогу рослинам засвоювати вологу після цвітіння з більш глибоких шарів ґрунту і краще витримувати посуху порівняно з ін­шими ярими культурами.

Найбільший урожай насіння льону буває тоді, коли в період від початку бутонізації до кінця цвітіння за помірних температур ви­падає достатньо опадів або при поливі в період цвітіння з розрахун­ку 500 м3/га води.

Льон дуже вибагливий до родючості ґрунту. На утворення одиниці сухої речовини він витрачає поживних речовин удвічі більше, ніж зернові колосові хліба: на формування 1 ц насіння з відповідною кіль­кістю побічної продукції господарського врожаю льон виносить з ґрунту 7,6 кг азоту, 2,4 кг фосфору і 5,5 кг калію. Елементи мінера­льного живлення він засвоює нерівномірно: спочатку повільно, а у фазі бутонізації посилено. Водночас з посиленням засвоєння пожив­них речовин збільшується приріст органічної речовини за рахунок прискорення росту стебел льону, який іноді досягає 3 - 4 см за добу. Наприкінці цвітіння ріст рослин та засвоєння ними поживних речо­вин уповільнюються, а на початку утворення насіння припиняються.

Кращими ґрунтами для нього є чорноземи і каштанові.

Сорти олійного льону, вирощувані в Україні, належать до рослин середнього світлового дня. Підвищення температури під час цвітін­ня, а також у період наливання і достигання насіння прискорює розвиток рослин.

Залежно від сорту та погоди вегетаційний період льону триває від 73 до 115 днів. У помірно теплу й похмуру погоду він подовжу­ється, а в суху та сонячну — скорочується.

Олійний льон — самозапильна рослина, але за певних погодних умов окремі квітки можуть перехресно запилюватись.

та калійною сіллю (0,7 ц/га). Норми добрив під льон уточнюють у кожному господарстві відповідно до родючості ґрунту і заплановано­го врожаю.

Сівба. Льон олійний належить до культур ранніх строків сівби. Проте в роки з дуже ранньою весною, коли є загроза заморозків, із сівбою треба зачекати, бо можливе зниження температури до мінус 4 — 5 °С може призвести до пошкодження сходів. Перед сівбою насін­ня протруюють ТМТД з розрахунку 2 — 3 кг/т. Висівають кондицій­ний посівний матеріал І — ІІІ репродукції. Норму висіву встановлю­ють з розрахунку 5 — 7 млн/га схожих насінин або 50 — 70 кг при зви­чайному рядковому способі сівби та 3,5 — 4,0 млн/га (35 — 40 кг/га) — при широкорядному.

Сіють льон зерновими сівалками СЗ-3,6, СЗТ-3,6, СЗЛ-3,6 та ін. на глибину 4 — 6 см. Після сівби посіви коткують кільчасто-шпоро-вими котками.

Догляд. Першим заходом догляду за посівами на важких ґрунтах є знищення кірки боронуванням райборінками впоперек напрямку рядків, а на широкорядних — шаруванням міжрядь однобічними лапами-бритвами. За період вегетації на широкорядних посівах льону 2 — 3 рази розпушують міжряддя. Для знищення бур'янів ви­користовують також гербіциди.

У період вегетації льон уражується хворобами (фузаріозом, полі-спорозом, антракнозом, бактеріозом, аскохітозом та ін.).

Серед шкідників найбільше шкодять посівам льону блохи льоно­ві, трипси, листокрутка льонова, гусениці різних совок. Найефектив­нішими засобами боротьби з шкідниками та хворобами є застосу­вання агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.

Збирання. Льон олійний збирають звичайно двофазним спосо­бом. При однофазному збиранні можливі втрати врожаю внаслідок поганого вимолочування недостиглих коробочок та можливого зігрі­вання вороху на токах. При скошуванні льону у валки та обмолоті їх комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції та підвищується продуктивність комбайнів. Скошування у валки по­чинають за 10 - 12 днів до побуріння 50 - 75 % коробочок при воло­гості насіння 25 - 35 %. Висота зрізу 12 - 14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання.

Низькорослий і зріджений льон укладають у здвоєні валки, вико­ристовуючи для цього жатки, наприклад, ЖНС-6-12. Як тільки під­сохнуть валки і вологість насіння зменшиться до 12 %, їх обмолочу­ють. Перед обмолотом перевіряють герметизацію комбайнів, щоб не було втрат насіння. Швидкість руху барабана регулюють у межах 800— 1300 об./хв. При обмолоті валків, які не досить просохли, швид­кість руху барабана збільшують. При використанні комбайнів з дво-барабанним апаратом (СДК-5,СК-6) потрібного вимолоту насіння досягають регулюванням другого барабана, а перший налагоджу­ють на більш м'який режим роботи.

Насіння льону, яке надходить на тік, потрібно негайно очистити, використовуючи ворохоочисники (ОВП-20А) та зерноочисні машини (ОС-4,5А, СМ-4 «Петкус-Гігант», К-531/1, «Петкус-Селектра», К-218, К-546А, К-548А та ін.), оснащені набором відповідних решіт та трієр­ними циліндрами. При використанні зерноочисних агрегатів типу ЗАВ їх переобладнують.

Сушать насіння у шахтній зерносушарці СЗШ-16А або її аналогах. Температура нагріву насіння не повинна перевищувати 35 — 45 °С.

Під час зберігання вологість насіння має бути не вищою 10 — 12 %. Зберігають його в мішках, складених у штабелі, або насипом шаром до 1 м.