2.2.3. 7. СУРІПА

Господарське значення. В насінні суріпи міститься 33 - 42 % сла-бковисихаючої олії, яка подібна до ріпакової, але важче омилюється. Вміст ерукової кислоти знижує її смакові якості, тому для харчових цілей використовують рафіновану олію або олію низькоерукових сортів суріпи. Як технічну олію її використовують у миловарній, ла­кофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості. Макуху суріпи, яка містить до 40 % повноцінного білка, згодовують твари­нам малими дозами, бо в ній містяться шкідливі для організму тва­рин глюкозиди. Для кормових цілей використовують також зелену масу озимих форм суріпи. Суріпа має значення як медоносна рос­лина. За своєчасної і якісної боротьби з бур'янами вона є добрим попередником ярих польових культур.

Суріпу здавна вирощують у країнах Європи, Північної і Півден­ної Америки, Азії, Австралії. В Україні її сіють як олійну культуру і на зелений корм. За сприятливих умов озима суріпа дає врожай на­сіння 25 - 30 ц/га, зеленої маси 300 - 350 ц/га.

Морфобіологічні і екологічні особливості. В культурі поширені озима (Brassica rapa oleifera D. C.) та яра (Brassica campestris L.) форми суріпи. Належить до родини капустяних (Brassicaсеае). Це однорічна перехреснозапильна трав'яниста рослина з дрібним кулястим, коричневим насінням, маса 1000 шт. якого становить 3 — 4 г.

В Україні більше поширена озима суріпа. Характерною особливі­стю її є утворення восени лежачої розетки листків. З настанням по­холодання точка росту здатна втягуватись у ґрунт, завдяки чому підвищується зимостійкість рослин.

Суріпа — культура довгого дня, досить вибаглива до вологи, хо-лодовитривала. Насіння починає проростати при 2 — 3 °С тепла. Рос­лини відзначаються швидким темпом росту. Сім'ядолі набувають оптимального розміру протягом 1 — 2 діб, на 5 — 10-й день після поя­ви сходів формуються перші справжні листки. Через 30 — 35 днів утворюються розетки з 6 — 8 листків. Восени швидко ростуть корені і листки, у яких накопичуються запасні речовини, що дає змогу рос­линам добре витримувати несприятливі умови зимово-весняного періоду й забезпечує високий темп їх росту (8 — 12 см за добу) після відновлення весняної вегетації.

Серед капустяних культур суріпа озима найбільш морозостійка. Рослини витримують температуру повітря до мінус 20 °С при відсут­ності снігу, але гинуть під глибоким снігом, якщо він випав на не­замерзлу землю.

Озима суріпа більш скоростигла, ніж ріпак, і є для тварин най-раннішим весняним кормом. Починає цвісти в Лісостепу в третій, у Степу — в другій декаді квітня. В цей період і настає укісна стиг­лість її посівів.

Як вологолюбна культура поглинає з ґрунту в 1,5 — 2 рази більше води, ніж озима пшениця. Тому піщані й супіщані ґрунти, які слаб­ко утримують вологу, для суріпи малопридатні. Добре росте вона на дренованих нейтральних ґрунтах, погано — на оглеєних, а також на ділянках з близьким стоянням підґрунтових вод.

Районованими сортами в Україні є: Веснянка, Латвійська 4, Ізу­мрудна.

Технологія вирощування озимих і ярих форм суріпи суттєво не відрізняється від агротехніки відповідного озимого і ярого ріпаку. Враховуючи, проте, що в суріпи дрібніше насіння, його треба висі­вати на глибину не більше 2 — 3 см. Норма висіву кондиційного на­сіння 8 — 9 кг/га. Спосіб сівби — звичайний рядковий, а на насіннє­вих посівах — широкорядний з міжряддям 45 см.