2.2.3.14. ЛЯЛЕМАНЦІЯ

Господарське значення. Лялеманцію вирощують на насіння, в якому міститься, залежно від сорту та умов вирощування, від 23 до 42 % швидковисихаючої олії (йодне число 162 — 202) і до 24 % білка. При вирощуванні лялеманції в умовах північного клімату вона дає більший вихід олії і з вищим йодним числом. Олія з лялеманції йде на виготовлення оліфи та високоякісних лаків. При висиханні вона утворює міцну й еластичну плівку, кращу за льонову. Олію з лялеман­ції використовують також для виготовлення водонепроникних тканин, клейонок, ізоляційного матеріалу для електропроводки та ін. Макуха містить до 31 — 33 % білка, її використовують для годівлі тварин.

Походження поширеної у виробництві лялеманції невідоме. Дикі види її ростуть на півдні України, в Закавказзі та країнах Малої Азії. В Європі вперше її стали вирощувати як олійну культуру в XIX ст., аз 1930 р. — в Україні. Тепер посіви лялеманції в Україні займають обмежену площу. Лялеманція може добре рости в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Середній врожай 10 — 12 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Лялеманція іберійсь­ка (Lallemancia iberica F. et M.) — однорічна трав'яниста рослина родини губоцвітих (Labiatae) (рис. 65).

Утворює прямостояче гіллясте стебло висотою 60 — 70 см.

Невибаглива до тепла. Проростання насіння й ріст починаються при температурі ґрунту 3 — 4 °С, сходи з'являються при температурі повітря 5 — 6 °С. Малочутлива до змін температури в перші фази рос­ту. Сходи витримують заморозки до мінус 6 — 8 °С, хоч розвиток рос­лин при цьому затримується. Навіть у період цвітіння рослини ви­тримують заморозки до мінус 3 °С.

Лялеманція вважається посухостійкою рослиною, але найвищі її врожаї збирають за умов достатнього зволоження. Найбільші вимо­ги її до вологи у період від сходів до початку бутонізації.

До родючості ґрунту лялеманція невибаглива, але найвищі вро­жаї дає на родючих чорноземах, що мають високий запас легкозасвоюваних поживних речовин у верхніх шарах. Для лялеманції по­трібні чисті поля, бо в перший період вона росте повільно й бур'яни часто заглушають посіви.

Лялеманція переважно самозапильна рослина, але можливе і перехресне запилення.

Вегетаційний період лялеманції 65 — 90 днів, у посушливі роки 65 — 70 днів. Сума середньодобових температур від сівби до повного достигання на півдні України 1600 — 1700 °С.

В Україні вирощують такі сорти лялеманції, як ДСС-24, ДСС-2, Донська Л-152, Високоросла 26.

Технологія вирощування. Кращим попередником для лялеманції є озима пшениця. Маючи короткий період вегетації, лялеманція, в свою чергу, є добрим попередником для озимих і післяжнивних культур.

Лялеманція чутлива до вне­сення добрив. Під зяблеву оран­ку вносять гній (20 - 30 т/га) або мінеральні добрива (N45Р45К45).

Основний обробіток ґрунту проводять так само, як і під ранні ярі культури. Навесні зяб боронують, а перед сівбою куль­тивують на глибину 4 — 6 см з одночасним боронуванням, шлей­фуванням та коткуванням

Сівба. Висівають насіння ля­леманції в ранні і максимально стислі строки,  коли  ґрунт на висівати лялеманцію і широкорядним та двострічковим способами з міжряддям 45 см при нормі 18 кг/га. Перед сівбою насіння протрую­ють препаратом ТМТД (3 кг/т) та ін.

Догляд за посівами складається з 2 - 3 боронувань сходів легки­ми зубовими боронами, широкорядні посіви 2 — 3 рази культивують на глибину 5 — 6 і 6 — 8 см, обладнуючи культиватори пристосуван­ням для захисту рослин від присипання ґрунтом.

Збирання. Насіння лялеманції при достиганні легко обсипаєть­ся, особливо в сиру погоду. Збирати високорослі посіви лялеманції краще прямим комбайнуванням на низькому зрізі. Приступають до збирання, коли насіння в чашечках нижніх 3 — 5 ярусів (кілець) го­ловного стебла набуде фіалкового кольору. Низькорослі посіви, коли нижні кільця прикріплені на висоті 12 — 18 см, краще збирати роз­дільним способом. Змочене дощем насіння ослизнюється й швидко загниває.

Після обмолоту насіння очищають і просушують до вологості не більше 9 %.