2.2.4.4. М'ЯТА ПЕРЦЕВА

Господарське значення. М'яту вирощують для виробництва дуже цінної ефірної (ментолової) олії, яка міститься у всіх надземних ор­ганах рослини: листі (від 2 до 4 %), суцвіттях (4 — 6 %), стеблах (до 0,3 % від маси сухої речовини). В якості сировини використовують усю надземну частину рослин у підв'яленому стані або сухе листя. М'ятна олія містить ментол (41 — 92 %), ментон (9 — 25 %), пінен, лімонен та інші речовини. М'ятну олію і продукти її переробки ви­користовують у фармацевтичній, харчовій, парфумерно-косметичній, миловарній та лікеро-горілчаній промисловості; листя м'яти — у медицині, для квашення овочів, приготування квасу тощо. Відходи переробки м'яти можна використовувати на корм худобі.

Батьківщиною м'яти вважають Англію, де її вирощують з XVI ст. В Україні її стали вирощувати на початку XVIII ст., а нині основні площі її розміщені в лісостеповій зоні — в Чернігівській, Черкаській, Сумській, Полтавській та Київській областях. За високої агротехні­ки кращі господарства збирають на великих площах по 15-20 ц сухого листя, а окремі — по 25 — 30 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. М'ята перцева (Men-tha piperita L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини ясноткових (Lamiaceae). Утворює кореневища, які залягають на глибині 0 —

10 см. Кожне кореневище або його частина здатні давати кілька надземних стебел. Основна маса коренів розміщується в шарі 10 —30 см. Стебло у м'яти гіллясте, досягає висоти 50 — 100 см і більше. Ли­стки вкриті з обох боків дрібними маслянистими залозками, в яких накопичується ефірна олія.

М'ята цвіте рясно, але насіння майже не утворює. Плід складаєть­ся з чотирьох однонасінних червоно-бурих горішків, маса 1000 шт. яких 0,065 г.

У м'яти перцевої виділяють такі фази вегетації: сходи, галужен­ня, бутонізація, початок і масове цвітіння. Остання фаза збігається з технічною стиглістю рослин. Період вегетації 120 — 130 днів. У по­чатковий період розвитку м'ята росте повільно, в період галуження інтенсивність росту посилюється і у фазі бутонізації досягає макси­муму. В період цвітіння приріст сповільнюється.

М'ята перцева невибаглива до тепла. Навесні відростання почи­нається при 3 - 5 °С, оптимальна температура для її росту 18 - 20 °С.

Високі температури в літні місяці стримують галуження, урожай­ність і олійність при цьому знижуються. Кореневища не мають пе­ріоду спокою, що є однією з причин їх загибелі за несприятливих умов перезимівлі (сильні морози без снігового покриву, відлиги, які змінюються похолоданням). Кореневища витримують морози до мі­нус 13 °С, а при наявності снігового покриву до мінус 18 — 30 °С. Сходи м'яти витримують заморозки до мінус 8 °С.

М'ята — світлолюбна рослина довгого дня. Навіть при затіненні і в умовах короткого світлового дня (менше 12 год) урожайність, олійність і вміст ментолу в олії знижуються. Це вологолюбна росли­на. Особливо вибаглива до вологи у період від початку галуження до масової бутонізації. Оптимальна вологість ґрунту для м'яти — близько 80 % НВ, вона добре реагує на поливи.

М'ята дуже вибаглива до родючості ґрунту. Кращими для виро­щування її є наносні заплавні ґрунти в долинах річок при коротко­часному затопленні навесні. Найбільш придатними ґрунтами для неї є легкі за механічним складом чорноземи та окультурені торфо­вища зі слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5 — 7). З уро­жаєм сухої речовини надземної маси в 45 ц/га виносить 98 кг азоту, 34 фосфору і 44 кг калію.

В Україні вирощують кілька сортів м'яти. Найбільш посухостійкі і мало уражуються іржею Заграва, Лікарська 1, Малахітовая, При­луцька 14, Чорнолиста, Українська перцева та ін.

Технологія вирощування. Враховуючи високу вибагливість м'яти до родючості ґрунтів, посіви її розміщують у спеціальних сівозмінах, розташованих на низинних родючих ділянках. Кращими попере­дниками для неї є овочеві культури, багаторічні трави, удобрені озимі. На одному місці її звичайно вирощують 2 — 3 роки підряд, проте рослини при цьому дуже уражуються іржею.

Добрива вносять обов'язково. Під зяблеву оранку слід вносити гній 30 - 40 т/га і повне мінеральне добриво: азоту 60 - 70 кг/га, фос­фору 45 - 50 і калію 60 - 70 кг/га, на окультурених торфовищах вно­сять лише фосфорно-калійні добрива.

Обробіток ґрунтупід м'яту аналогічний обробітку під інші техні­чні культури. При розміщенні її після удобрених озимих проводять лущення, а потім — оранку на глибину 22 — 25 см. Після овочевих культур, багаторічних трав, махорки орють поля відразу після зби­рання врожаю. Рано навесні проводять боронування і передпосівну культивацію ґрунту на глибину 10 — 12 см з одночасним внесенням гербіциду трефлану (6 — 8 л/га) і боронуванням.

Садіння. М'ята перцева майже не утворює насіння, тому роз­множується вегетативно — кореневищами, зрідка — розсадою. На­сінням її розмножують лише в селекції.

При вирощуванні м'яти кореневищами або пагонами (батогами) після весняного обробітку ґрунту нарізають борозни на глибину 8—10 см. Ширина міжрядь 45 — 70 см. Висаджують кореневища або пагони в перші дні весняних робіт водночас із сівбою ранніх ярих вручну або за допомогою машин, укладаючи їх на дно борозни у во­логий ґрунт однією або двома суцільними стрічками і відразу при­сипають вологим ґрунтом. Для механізованого садіння використо­вують культиватор КРН-4,2, обладнаний пристосуванням ПП-6. Висаджують 12 — 15 ц/га кореневищ. Глибина садіння їх навесні 6 — 8 см, восени 10 — 12 см. Відразу після садіння поле коткують.

Садять м'яту також розсадою, яку вирощують на плантаціях ма­точників. Її висаджують у попередньо политі борозни. Ширина між­рядь, як і при садінні кореневищами, 45 — 70 см, відстань між рос­линами в рядку 12 — 15 см.

Догляд за посівами м'яти першого року життя починають у до-сходовий період проведенням 2-3 боронувань. Через 3-6 днів піс­ля садіння і не пізніше як за 5 — 6 днів до появи сходів вносять три-хлорацетат натрію (11 — 17 кг/га), прометрин (6 — 8 л/га), лінурон (3 — 8 кг/га), синбар (1—2 кг/га) та інші гербіциди. В період сходи — повне галуження проводять 2 — 3 міжрядних обробітки і прополю­ють бур'яни в рядках.

Важливим заходом підвищення врожайності м'яти є підживлен­ня її мінеральними добривами. Найефективніші ранні підживлен­ня, проведені під час першої і другої міжрядних культивацій. Вно­сять NРК з розрахунку 10-15 кг/га.

Догляд за плантацією м'яти другого і наступних років життя за­лежить від рівня забур'яненості плантації. На чистих від бур'янів ділянках через місяць після збирання врожаю вносять добрива в дозі N135Р180К135, заробляючи їх боронами. Рано навесні до відрос­тання рослин застосовують один з названих вище гербіцидів і про­водять 1-2 досходових боронування.

При значній забур'яненості плантації м'яти восени, на початку стійкого похолодання, проводять оранку на глибину 16 — 18 см з пов­ним обертанням скиби, а в посушливі роки — рано навесні. Навесні плантації боронують і дискують. За 5 — 6 днів до появи сходів вно­сять гербіциди. Як тільки з'являться сходи, культиваторами з ножо­вими лапами або проріджувачами нарізують міжряддя завширшки 45 — 70 см. У подальшому догляд за дворічними плантаціями такий самий, як і за однорічними.

Найчастіше м'ята пошкоджується м'ятним жуком-листоїдом, м'ятною блішкою, м'ятною попелицею; уражується іржею, борош­нистою росою. Система боротьби проти шкідників передбачає агро­технічні і хімічні заходи. Проти іржі м'яти застосовують цинеб або анілат у дозах 2,5 і 3,0 кг/га препарату; проти попелиць проводять обприскування 0,2 %-м розчином фосфаміду.

Збирають м'яту в період масового цвітіння. Перед збиранням виполюють великі бур'яни, а також засмічувачі м'яти — драголюб, м'яту кучеряву і сизу. Скошують м'яту на низькому зрізі (6 — 8 см). Після прив'ялювання скошену масу згрібають у невеликі валки і залишають на 1 — 2 дні для підсушування. Коли вологість маси до­сягне 30 - 40 %, її підбирають підбирачем-завантажувачем і відправ­ляють на переробку. Висушені рослини обмолочують. При вирощу­ванні високоментолових сортів для добування ефірної олії викорис­товують листя і стебла.

М'яту, вирощувану на листя, просушують у валках до підв'яле­ного стану, потім підбирають і перевозять на тік, де досушують до повітряносухого стану листя і обмолочують.

Маточники. Для вирощування садивного матеріалу закладають маточники. На кожний гектар площі м'яти при садінні кореневи­щами потрібно 0,1 -0,15 га маточників, а при садінні розсадою — 0,1 га. Під маточники залишають площі, де збирають найбільші вро­жаї м'яти і які розміщені в захищених від холодних вітрів місцях.

На маточниках проводять видове прополювання, а врожай зби­рають пізніше, ніж на товарних посівах, — у період повного цвітін­ня. Це сприяє кращому розвитку кореневищ і підвищує їх зимостій­кість. Рослини скошують на висоті 15 см, щоб узимку затримувався сніг. Залишені на зиму маточники укривають соломистим гноєм, торфокришкою, а взимку проводять снігозатримання. Рано навесні плантації розкривають і вибирають кореневища. Для цього викори­стовують коренезбиральний проріджувач КПМ-2 або культивують площу вздовж і впоперек і вичісують кореневища боронами.