2.2.4.6. ТРОЯНДА ЕФІРООЛІЙНА

Господарське значення. Ефіроолійну троянду вирощують для одержання квіток, у яких міститься від 0,14 до 0,22 % ефірної олії. Основними компонентами трояндової олії є фенілетиловий спирт (40 - 50 %), цитранелол (30 - 35 %), гераніол (10 - 15 %), нерол (2 — 3 %). Трояндова олія і її компоненти широко використовуються у виготовленні вищих сортів парфумерно-косметичних виробів, у харчовій, фармацевтичній та лікеро-горілчаній промисловості.

Батьківщиною троянди ефіроолійної вважають Іран, де її ще в давні часи вирощували для одержання пахучих речовин. У нашій країні вирощування промислової (ефіроолійної) троянди почалося з 1930 р. в Криму, де й тепер розміщені основні її плантації. Середній врожай квіток — близько 25 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Троянда ефіроолійна — багаторічний гіллястий кущ родини розоцвітих (Rosaсeae). У культурі поширені два види троянди: червона (французька, прован­ська) (Rosa gallica L.) і рожева (казанликська, дамаська) (Rosa dam-ascena Mill.). У нашій країні вирощують троянду червону і гібриди з трояндою рожевою.

Утворює численні дерев'янисті галузисті стебла 1,5 — 2,5 м зав­вишки і великі квітки червоного, рожевого або білого забарвлення, залежно від сорту. Квітки розміром 7-8 см, складаються з 30-60 пелюсток, зібрані по 7 — 13 шт. у зонтикоподібні суцвіття. На кущі буває 800 - 1000 квіток.

Залежно від виду, сорту та умов вирощування кущ ефіроолійної троянди може жити до 30 — 50 років. За цей період його гілки періо­дично замінюються. На кущі, залежно від віку, розрізняють два ти­пи багаторічних гілок — основні (або маточні) і гілки із закінченим ростом та окремо виділяють однорічні ростові або вегетативні паго­ни. Основні, або маточні, гілки віком до 5 — 6 років несуть на собі добре розвинені ростові й генеративні пагони. Гілки із закінченим ростом — це старі маточні гілки, на яких розміщені середньо- і слаб-корозвинені генеративні пагони та майже повністю відсутні ростові пагони. Ростові пагони — це гілки, які виросли з бруньок цьогоріч­ного ростового пагона завдовжки до 0,5 м і більше. Ті однорічні рос­тові пагони, які виростають з прикореневої частини куща і досяга­ють висоти 1,5 — 2 м, мають назву жирових пагонів, або вовчків. Ге­неративні пагони, або квіткові гілочки, — це короткі (20 — 30 см) пагони, на вершині яких утворюються квітки.

У троянди визначають такі фази росту: початок весняного відро­стання, поява листя, поява квіткової зав'язі, цвітіння, скидання листя.

Характерною біологічною особливістю троянди є наявність неста­більного зимового спокою, що визначає нестійкість рослин під час перезимівлі. При різкій зміні температури від плюсової до мінусової спостерігається підмерзання молодих пагонів, а іноді й загибель рос­лин. У період спокою рослини витримують морози до мінус 20 — 25 °С.

Ростові процеси у троянди відновлюються при температурі 5 — 7 °С. За такої температури бруньки бубнявіють уже на 5 — 6-й день. В умо­вах Криму сума ефективних температур (понад 5 °С), необхідна для вступу рослини у фазу цвітіння, становить 860 — 900 °С, а кількість днів з початку бубнявіння бруньок до цвітіння коливається від 50 до 80. Звичайно троянда зацвітає наприкінці травня і при середньодобо­вій температурі приблизно 20 — 21 °С цвіте протягом 15 — 20 днів.

Троянда ефіроолійна — світлолюбна рослина, яка не витримує затінення, внаслідок якого зменшуються кількість квіток і їх розміри.

Троянда вибаглива до ґрунтової вологи, особливо в період розгор­тання листків — бутонізації та в середині літа, коли формується біль­шість приросту пагонів і закладаються бруньки під урожай наступ­ного року. Разом з тим троянда погано витримує надлишкове зво­ложення ґрунту, особливо восени.

Найкраще росте троянда на середньосуглинистих чорноземах, погано — на важких глинистих, карбонатних мергелистих ґрунтах. Троянду садять на слабкокарбонатних ґрунтах тоді, коли вона при­щеплена на шипшину, сприятливою реакцією ґрунтового розчину для троянди є слабколужна або нейтральна.

При вирощуванні троянди ефіроолійної високого врожаю сиро­вини досягають при достатньому внесенні органічних і повних мі­неральних добрив. Доведено, що з річним приростом квіток, листя і пагонів троянда виносить з ґрунту близько 50 кг азоту, 10 кг фосфо­ру і 80 кг калію з гектара.

В Україні районовано два сорти троянди ефіроолійної — Лань і Радуга.

Технологія вирощування. Під троянду відводять запільні висо-кородючі, низинні та рівнинні ґрунти з невисоким рівнем ґрунтових вод. Плантація повинна бути добре захищена від східних і північ­них вітрів і мати невеликий уклон південної експозиції.

Основний обробіток ґрунту залежить від його забур'яненості. На ділянках, чистих або слабкозасмічених одно-, дворічними бур'янами, період підготовки ґрунту становить 1,5 року. В перший рік після збирання попередника поле дискують на 8—10 см, потім через 2 — 3 тижні лущать на глибину 12 — 14 см, а у вересні орють на глибину 20 — 22 см. На другий рік навесні по відростаючих розетках коренепаросткових бур'янів вносять гербіцид 2,4Д (амінна сіль) у дозі 2 кг/га. В травні після внесення 40 — 50 кг/га гною і 0,5 — 0,6 т/га суперфосфату поле орють плантажним плугом на глибину 60 — 70 см з наступним вирівнюванням ґрунту чизель-культиватором. До са­діння троянди ґрунт культивують 3 — 4 рази на глибину 10 — 12 см з одночасним боронуванням.

На ділянках, засмічених багаторічними бур'янами, період підго­товки ґрунту збільшується до 2,5 року. У перший рік після збирання попередника ділянку орють на глибину 25 см і до осені не борону­ють. Восени сухі бур'яни вичісують культиваторами, боронами і спалюють. Після цього проводять передпосівний обробіток ґрунту і сіють жито. На другий рік після збирання жита поле обробляють за технологією обробітку чорного пару. На третій рік ґрунт обробляють так само, як на чистих і слабкозабур'янених полях, тобто вносять гербіцид, основне добриво і проводять плантажну оранку не пізніш як за 4 - 5 місяців до садіння троянди.

Перед садінням ділянку розбивають на виробничі квадрати площею 1 - 2 га. Між квадратами залишають дороги 4 м завширш­ки. Потім поле розбивають маркером за схемами 2,5 х 1; 2,5 х 1,25 і 2,5 х 1,5 м, залежно від сорту троянди і зони вирощування. На міс­цях перетину рядків викопують ямки розміром 40 х 40 х 40 см. На дно ямки вносять 2 — 3 кг перегною і 50 — 60 г суперфосфату.

Садіння. У виробничих умовах троянду розмножують тільки ве­гетативним способом, найчастіше старостебловими живцями і оку­ліруванням на шипшину. Живці 25 — 30 см завдовжки нарізують у жовтні—листопаді з гілок віком старше двох років, на кущах віком не молодше 3 і не старіше 10 років. Однорічні пагони і квіткові гі­лочки видаляють. Живці укладають у борозни завглибшки 12 — 15 см двома суцільними стрічками, засипають землею і поливають. Ши­рина міжрядь у розсаднику 70 см. Протягом весни і літа наступного року за розсадником доглядають — проводять боротьбу з бур'янами, розпушування ґрунту, поливи, пінцирування. Перед садінням са­джанці викопують і сортують.

Кореневласну троянду можна розмножувати кореневими жив­цями. Їх заготовляють пізно восени на плантаціях, що ліквідуються. Корені завтовшки понад 1 см розрізають на живці завдовжки 12 - 15 см і висаджують у розсадник так само, як і стеблові живці.

Окулірування троянди проводять у серпні—вересні так само, як і плодових дерев. Сплячу бруньку беруть з однорічного пагона сорту, що розмножується, і прищеплюють на кореневу шийку шипшини або нижче неї.

Саджанці троянди садять восени вручну або лісосадильними машинами. Кореневу шийку саджанця заглиблюють на 5 — 7 см нижче рівня ґрунту, ущільнюють ґрунт і підгортають.

Догляд за плантацією починається рано навесні і включає розго­ртання саджанців, обрізування гілочок на 3 - 5 бруньок, міжрядні розпушування ґрунту, систематичне обривання бутонів до їх роз­криття.

На другий рік догляд за плантацією включає ранньовесняне об­різування пагонів на 1/2 — 1/3 довжини, видалення ослаблених і за­гиблих пагонів, міжрядні розпушування ґрунту, боротьбу з бур'яна­ми, поливи та інші заходи. На добре розвинених кущах другого року вегетації троянду допускають до цвітіння.

Промислова експлуатація троянди починається на третій рік веге­тації. Догляд за плантацією включає міжрядні обробітки ґрунту, мульчування, обрізування, внесення гербіциду симазину (3 — 5 кг/га), осіннє переорювання міжрядь на глибину 12 — 18 см.

Важливим заходом догляду за плантаціями є своєчасне обрізу­вання рослин — формувальне й на квітування.

На другий рік після садіння рослини обрізують, щоб надати ку­щеві відповідної форми і забезпечити утворення міцних основних пагонів. Із усього приросту залишають звичайно не більше 6 міцних симетрично розміщених пагонів, а решту вирізають. Залишені 1 — 2 центральних пагони з 6 — 7 бруньками обрізують на висоті близько 25 см від поверхні ґрунту; інші пагони — периферичні з 4 — 5 брунь­ками обрізують на висоті 20 см.

Плантації з насадженнями від 3 років і старше щороку обрізують на квітування для вирощування великих, повновагих, купчасто розміщених на кущі квіток і одержання стабільних високих урожаїв. При щорічному обрізуванні на квітування повністю видаляють на­самперед слабкі, старі гілки із закінченим ростом, які складаються майже повністю з дрібних квіткових гілочок із сухими квітконіжка­ми. Потім обробляють складні гілки, які мають ростові пагони і великі квіткові гілочки. Складну гілку спочатку вкорочують на 1/4 — 1/3 розгалуженої частини, при обрізуванні переводять гілку на сильний пагін. Ростові пагони, якщо вони йдуть уздовж рядка, вкорочують на 1/5 — 1/4 частини, а якщо йдуть у бік міжряддя, — на 1/3 — 1/2 частини. Квіткові гілочки вкорочують на 1 — 3 бруньки залежно від їх довжини, аналогічно обрізують гілки із закінченим ростом. Жи­рові пагони на 6 — 7-річних плантаціях повністю вирізують, на старі­ших — залишають і обрізують на висоті 100 — 120 см. Обрізують та­кож ростові пагони, які відходять від основи куща.

У період експлуатації плантації рекомендується один раз у 2 — 3 роки під осіннє переорювання міжрядь вносити перегній 20 — 30 т/га. Щороку під час осіннього або весняного обробітку ґрунту рослини підживлюють мінеральними добривами у дозі 50 кг/га NРК.

Троянда дуже чутлива до зрошення. Основний спосіб поливу — по борознах. У кожному міжрядді нарізають по дві борозни на відстані 50 — 60 см від ряду кожна. З урахуванням неоднакової потреби троян­ди у воді протягом вегетації поливи проводять: перший — під час бу­тонізації, другий — після цвітіння, третій — у період посиленого рос­ту однорічних пагонів. Поливна норма становить 450 — 500 м3/га.

Троянда ефіроолійна найбільше ушкоджується трояндовою по­пелицею, павутинним кліщиком, а із хвороб — іржею, чорною пля­мистістю і борошнистою росою. Проти шкідників і хвороб троянди проводять своєчасно протягом року комплекс заходів.

Збирають квітки троянди вручну щодня протягом усього періоду цвітіння. Максимальний вміст ефірної олії у квітках після їх розпу­кування — о 5 — 6 год ранку. Після 12 год дня вміст олії зменшуєть­ся на 30 %. Тому збирати квітки треба вранці, з 5 до 10 год. Переро­бляють їх у свіжому вигляді.