2.3. Оцінка основних засобів

Собівартість об’єкта основних засобів складається є ціни придбання, включаючи імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються, а також витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням активу у робочий стан для його використання. При цьому з ціни придбання основних засобів вираховуються надані торговельні знижки.

Розглянемо формування собівартості об’єкта основних засобів на конкретному прикладі:

Фірма „Юкс” придбала устаткування, купівельна вартість якого, включаючи ПДВ, була визначена постачальником у сумі 36000 у. о.

Постачальник надав фірмі „Юкс” знижку у розмірі 1% від купівельної вартості без ПДВ.

Витрати на придбання і приведення устаткування у робочий стан склали:

- на транспортування і страхування 500 у. о.

- на монтаж                                         800 у. о.

Розрахуємо собівартість придбаного устаткування та її елементи:

1. Сума ПДВ = (36000*20%)/120%=6000 у. о.

2. Купівельна вартість без ПДВ = 36000 у.о. - 6000 у. о.=30000 у. о.

3. Сума знижки = (30000*1%)/100%=3000 у.о.

Отже собівартість придбаного устаткування дорівнює 36000 у.о. – 6000 у.о. – 3000 у. о.+500 у. о. + 800 у. о. = 31000 у. о.

Придбання устаткування у обліку відображається такими записами:

Дебет рахунку „Основні засоби” – 34000

Дебет рахунку „Розрахунки з ПДВ” – 6000

Кредит рахунку „Розрахунки з кредиторами” (або „Грошові кошти”) – 37000

Адміністративні та інші загальні накладні витрати не включаються у собівартість основних засобів, якщо вони безпосередньо не пов’язані з їх придбанням або приведенням у робочий стан.

Початкові операційні збитки, понесені перед досягненням активом планової продуктивності, визнаються витратами відповідного періоду.

В той же час витрати на відсотки за кредит використаний для оплати активу:

- включаються у собівартість кваліфікованого активу. Кваліфікованим вважається  актив, який потребує суттєвого періоду часу для його підготовки до використання за призначенням або реалізації;

- включаються у витрати відповідного періоду у всіх інших випадках.

Собівартість активу, створеного власними силами, визначається на рівні собівартості його виробництва без включення у неї внутрішніх прибутків або понаднормових відходів матеріалів, праці та інших ресурсів.

Собівартість об’єкту основних засобів, придбаного у результаті обміну або часткового обміну на інший неподібний об’єкт визначається на рівні справедливої вартості отриманого активу, скоригованої на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, яку було передано.

При цьому подібними вважаються об’єкти, які відповідають двом критеріям:

- виконують подібну функцію в аналогічному виробництві;

- мають однакову справедливу вартість.

Наприклад, фірма придбала автомобіль в обмін на верстат.

Первісна вартість верстата – 1500 у. о.

Накопичена амортизація – 2000 у. о.

Справедлива вартість автомобіля – 14000 у. о.

Фірма доплатила постачальнику автомобіля – 3800 у. о.

Собівартість автомобіля склала: 14000 у.о. + 3800 у. о. = 17800 у. о.

При обміні подібних об’єктів основних засобів справедлива вартість отриманого об’єкта є балансова вартість переданого об’єкта.

Балансова вартість основних засобів – це вартість, за якою вони наведені у балансі. МСФО 16 „Основні засоби” передбачає два варіанти оцінки основних засобів у балансі:

- базовий, при якому балансова вартість визначається за формулою:

- Собівартість (первісна вартість) - Накопичена амортизація – втрати від зменшення корисності основних засобів;

- альтернативний, при використанні якого балансова вартість дорівнює:

Переоцінена вартість – Подальша накопичена амортизація – Втрати від зменшення корисності основних засобів.