2.3.1. Характеристика облігацій
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в умовлений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Як бачимо, фіксується і вартісний, і часовий показник, що є найсуттєвішою ознакою облігації як одного з видів боргових інвестиційних паперів. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Випускаються облігації таких видів:
а) внутрішніх республіканських і місцевих позик;
б) облігації підприємств.
Облігації підприємств можуть випускати підприємства всіх передбачених законом форм власності, об’єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Власники таких облігацій не мають права на участь в управлінні. Умови випуску й розповсюдження облігацій підприємств визначаються згаданим Законом, іншими законодавчими актами України і статутом емітента.
Облігації можуть бути іменними і на пред’явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що мають вільний обіг або з обмеженням обігу.
Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються тільки на пред’явника.
Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є точне визначення товару (послуг), під який їх випущено.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім’я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для відсоткових облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника організації-емітента або іншої вповноваженої на це особи, печатку емітента.
Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний листок на виплату відсотків. Він повинен мати: порядковий номер купона на виплату відсотків; номер облігації, на яку виплачуються відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків.
Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), завжди містять купонний листок.
Характерні ознаки облігації найбільш чітко помітні, коли порівнювати її з акцією. Облігація й акція належать до різних видів цінних паперів: акція — це право на власність, а облігація — право на позику. Власник акції бере участь в управлінні акціонерним товариством, а власник облігації — ні. Проте останньому гарантується стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), тоді як дивіденди з акцій можуть бути як великими, так і малими, і навіть певний час взагалі не виплачуватися акціонеру. Акції зв’язані з підвищеним ризиком, але і з надією отримати максимально великий прибуток. Облігації, натомість, гарантують хоч і не дуже великий, але стабільний дохід, що завжди приваблює небагатого інвестора, котрий не любить ризикувати. Відтак кожний інвестор може вибрати такий спосіб капіталовкладень, котрий йому більше «до душі».
Майнові права, що забезпечуються власникові облігацій, визначаються умовами випуску. Згідно з українським законодавством мінімальна номінальна вартість облігацій не може бути меншою за
5 грн. Номінальна вартість облігацій більша за 5 грн. має бути кратною мінімальній вартості (10, 15, 20, 50, 100 і т.д.).
Розрізняють номінальну, викупну й курсову вартість облігацій. Остання складається під впливом попиту й пропонування на фондовому ринку. Курс звичайно виражається у відсотках до номіналу облігації.
Поряд з облігаціями вітчизняних емітентів в Україні можуть обертатися також іноземні облігації, наприклад облігації Міжнародного банку реконструкції й розвитку, Міжнародного валютного фонду та ін. Критерії поділу облігацій на вітчизняні та іноземні такі самі, як і для акцій, — місце реєстрації головного офісу емітента, а також територія, на якій відбувається оборот випущених ним облігацій.
Придбати облігації можуть громадяни та юридичні особи України як за власні кошти, так і за позичкові.
Законодавством України передбачено певну процедуру випуску облігацій. Випуск облігацій зовнішньої позики здійснюється на підставі указів Президента України щодо кожного випуску окремо в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього боргу України, а рішення про випуск облігацій внутрішньої позики приймає Кабінет Міністрів України. Такі укази й рішення дають фінансово-економічне обгрунтування випуску, визначають порядок виплати доходу й погашення облігацій, валюту випуску (для зовнішніх позик) та ін.
Одним з видів державних облігацій є казначейські зобов’язання. Рішення про випуск довготермінових і середньотермінових казначейських зобов’язань ухвалює уряд, а короткотермінових — Міністерство фінансів.
Рішення про випуск місцевих позик приймають органи місцевого самоврядування. Відповідно до Положення «Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.97 р. № 48, облігація місцевої позики — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником відповідних коштів у місцевий бюджет і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в установлений умовами випуску термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).
Емітентом таких облігацій є рада відповідного рівня. Вона може вповноважити інші органи місцевого самоврядування або виконавчі органи здійснити необхідні організаційні заходи, зв’язані з емісією облігацій місцевої позики. Випуск та обіг облігацій місцевої позики Автономної Республіки Крим здійснюється відповідно до вимог цього Положення.
Розміщення облігацій місцевих позик відбувається тільки на добровільних засадах. Їх власниками можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може окремо регламентувати порядок придбання облігацій місцевої позики нерезидентами України.
Облігації місцевої позики випускаються в документарній формі на пред’явника або у бездокументарній формі з урахуванням законодавства про депозитарну діяльність.
Мінімальна номінальна вартість такої облігації не може бути меншою за 1 копійку. Номінальна її вартість, що перевищує 1 коп., має бути кратною мінімальній номінальній вартості.
Забезпечення випуску облігацій місцевої позики здійснюється відповідно до чинного законодавства. Джерелом їх погашення не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Погашення цих облігацій будь-якими іншими цінними паперами або їх конвертація у будь-які інші цінні папери забороняється. Випуск облігацій місцевої позики здійснюється із зазначенням мети випуску.
Максимальний розмір сумарної вартості випусків облігацій місцевої позики не може перевищувати 30% дохідної частини бюджету емітента за попередній рік. У разі, коли основною дохідною частиною бюджету емітента є відрахування, дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску цих облігацій на бюджетний рік погоджується з Міністерством фінансів України.
Емітент має право на опублікування інформації про випуск облігацій тільки після реєстрації майбутнього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Загальний реєстр випуску облігацій місцевої позики ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
В економічно розвинутих країнах світу дохід на облігації звичайно коливається в межах від 6 до 12%. Для того щоб підвищити відсоткову ставку, емітент погоджується на проведення рейтингової оцінки на надійність. За визначення рейтингу облігацій беруться до уваги розміри нематеріальних активів емітента, прогнозні дані розвитку галузі, рівень і перспективи диверсифікації виробництва та портфеля цінних паперів, конвертованість облігацій та інші параметри. Ринкова ціна облігації буде тим більшою, що частіше нараховуватиметься з неї дохід, оскільки в цьому разі сума виплат збільшуватиметься за незмінної річної відсоткової ставки. Такі облігації вважаються цінними паперами високого класу. Якщо емітенти не беруть на себе реальних зобов’язань щодо підтримування надійності облігацій, то державним органам, які контролюють фондовий ринок, доводиться обмежувати коло юридичних і фізичних осіб, котрі матимуть право придбати такі безрейтингові облігації.
Кошти, одержані від реалізації облігацій зовнішніх і внутрішніх позик та облігацій місцевих позик, спрямовуються відповідно у державний і місцеві бюджети та в позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.
Указом Президента України «Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування» встановлено, що:
— розмір випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, а також позик та кредитів, які отримують органи місцевого самоврядування в банківських установах, визначається місцевими радами під час затвердження відповідних бюджетів і може уточнюватися за внесення змін чи доповнень до них (з обов’язковим погодженням із Міністерством фінансів України);
— кошти від випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, позики та кредити, які отримують органи місцевого самоврядування в банківських установах, залучаються лише для фінансування відповідного місцевого бюджету з обов’язковим включенням до нього витрат на обслуговування зазначеного боргу.
24 червня 1998 р. було прийнято Указ Президента України «Про оподаткування операцій з державними цінними паперами», котрий встановлює, що до 1 січня 2003 р. не підлягають обкладанню прибутковим податком доходи від інвестицій у відсоткові та безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішніх державних позик або в казначейські зобов’язання, випущені (емітовані) з рішення Кабінету Міністрів України чи іншого уповноваженого державного органу і продані (розміщені) в Україні, починаючи з 1 червня 1998 р.
До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються виграші, відсотки, дисконти на облігації внутрішніх державних позик та казначейські зобов’язання. Ці суми не враховуються також за визначення бази оподаткування податками і зборами (обов’язковими платежами), котрі нараховуються на фонд оплати праці. За операції з облігаціями внутрішніх державних позик та казначейськими зобов’язаннями, у тім числі біржовими, державне мито не справляють.
Від якісної характеристики облігацій перейдемо до кількісної. Облігації остаточно зайняли перше місце серед інструментів мобілізації фінансових ресурсів: якщо світове фінансове багатство взяти за 100%, то готівка становитиме 14%, акції — 40, а облігації — 46%. Практично в усіх країнах світу зростає внутрішній державний борг. Так, у США в 1992 р. державний борг проти 1946 р. зріс у 16 разів; коли в 60-ті роки щорічний приріст боргу в середньому становив
18 млрд дол., то в 1988 — 1992 рр. — уже 217 млрд дол.
Емісія цінних паперів узагалі характеризується швидкими темпами, а облігацій — особливо. Вартість випущених у США цінних паперів 1986 р. перевищила аналогічний показник 1980 р. майже в
5 разів, причому випуск акцій збільшився в 3 рази, а облігацій — в
7 разів. Це свідчить про високу популярність облігацій в інвесторів.
У країнах з перехідною економікою також зростає випуск облігацій. Наприклад, в Латвії річний обсяг розміщення державних облігацій становить близько 700 млн лат (1 млрд дол. США). 1995 р. в Україні за рахунок реалізації облігацій внутрішньої державної позики одержано 26 трлн крб. неемісійних коштів, котрі були спрямовані на покриття дефіциту державного бюджету. Фактична дохідність облігацій цього виду, придбаних на аукціонах, була на рівні 70% річних.
Належно оцінюючи облігації іноземних емітентів, українські підприємства 1995 р. закупили їх в 3,5 раза більше проти 1994 р., збільшивши їх запаси до 667 млрд крб.
Проте якщо з випуском державних облігацій і купівлею іноземних в Україні все гаразд, то системи інституціональних облігацій у нас практично ще нема.
Слабке місце облігацій у реальних фінансово-економічних умовах України полягає в тім, що фіксована купонна ставка, тобто періодична виплата відсотків через певні проміжки часу, не враховує інфляційних процесів. Уражання облігацій інфляцією значно знижує їхню привабливість. Різницю між облігаціями й акціями можна пом’якшити, якщо поряд з виплатою доходів у вигляді фіксованого відсотка власнику облігацій виплачувати також додатковий дохід у вигляді дивіденда. Крім того, власникові облігацій можна передати право на частину майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Урешті-решт, можна навіть погодитися на встановлення плаваючої відсоткової ставки облігації, принаймні в певних межах.
Тому не випадково ще в кінці 70-х рр. на світовому фондовому ринку з’явилися облігації з плаваючою відсотковою ставкою, котра змінюється зі зміною дохідності й позичкового відсотка. За наших умов можна було б застосовувати облігації з індексованим відсотком. Останній прив’язується вже не до позичкового відсотка, а до індексу цін на певні товари і змінюється відповідно до нього. Такі облігації не погашаються і більш-менш вдало захищають власника від знецінення валюти. У 80-х рр. стали застосовуватися змішані, «гібридні» облігації. Їхня суть полягає в тім, що коли плаваючий відсоток досягає певного рівня, його «заморожують», а облігації починають давати фіксований дохід.
Отже, розвиток системи облігацій передбачає створення облігацій цілком нових різновидів.