2.3.2.1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

Багаторічні трави належать до родини бобових і злакових. З бо­бових багаторічних трав у польовому кормовиробництві поширені конюшина червона (лучна), люцерна посівна й еспарцет, із злако­вих — тимофіївка лучна, вівсяниця (костриця) лучна, стоколос (кост­рець) безостий, житняк, пирій безкореневищний, райграс високий, грястиця збірна та ін. Багаторічні злакові трави висівають у сумі­шах з бобовими травами при створенні культурних сіножатей, пасо­вищ у кормових та ґрунтозахисних сівозмінах на схилах балок.

У північних (поліських) районах країни більш поширена коню­шина лучна, в південних лісостепових і в Степу — люцерна посівна та еспарцет. У Лісостепу добре ростуть конюшина лучна, люцерна посівна, еспарцет, лядвенець рогатий. Найвищі врожаї цих трав збирають у районах достатнього зволоження. На Верхняцькій до­слідній станції (Черкаська область) вихід сіна конюшини лучної при однорічному використанні на один укіс у середньому за 8 років становила 41,7, а при дворічному 105,1 ц/га.

Високі врожаї дає конюшина також на дерново-підзолистих суг­линистих ґрунтах Полісся. Наприклад, на Костопільській сорто­дільниці Рівненської області з двох укосів збирали сіна конюшини червоної по 89, а на Рівненській сортодільниці 71 ц/га.

Бобові трави містять до 200 г на 1 корм. од. перетравного протеї­ну, а також багато кальцію, фосфору та інших зольних елементів. Тому вони є основним джерелом рослинного білка в кормах, заготов­лених на зиму, а також у літніх раціонах. За останні роки валове виробництво грубих і соковитих кормів у цілому задовольняє потре­бу в них. Проте структура грубих кормів, у яких переважає солома, та невисока їх поживність стримують зростання продуктивності ху­доби. Вміст білка в кормах, заготовлених у сільськогосподарських підприємствах, — не більше 95 г при нормі 105 — 110 г. Його постій­ний дефіцит призводить до непродуктивних витрат кормів і здорож-чання м'яса, молока та іншої тваринницької продукції.

Протеїн багаторічних бобових трав характеризується високими показниками. Так, протеїн люцерни містить незамінних амінокис­лот лізину і триптофану в 1,5 раза більше, ніж білок рибного борош­на, відповідає вмісту їх у білку м'ясо-кісткового борошна і набли­жається до вмісту їх у білку організму тварин. У листі люцерни у фазі бутонізації міститься білок, котрий за якостями не поступаєть­ся білку курячих яєць. Крім того, багаторічні бобові трави дають найбільшу кількість протеїну з одиниці площі. Наприклад, при врожаї люцерни посівної або конюшини лучної 500 ц/га одержують близько 1500 кг/га перетравного протеїну найвищої якості, тоді як при урожаї 30 ц/га зерна гороху — близько 600 кг/га (разом з соло­мою приблизно 900 кг/га), при врожайності сої 25 ц/га — 800 кг/га, із соломою — близько 100. Зазначимо, що використання трав у свіжо­му вигляді (на зелений корм), а також у вигляді сінажу дає змогу одержати білка у 1,5-2 рази більше, ніж при заготівлі з них сіна (табл. 34).

Вирощування багаторічних бобових трав має важливе агротехніч­не значення. Вони поліпшують родючість ґрунту, захищають його від вітрової і водної ерозії, залишають у ґрунті сухі корені й пожнив­ні рештки (від 40 до 100 — 120 ц/га). У кореневій системі їх міститься від 2,5 — 3 до 4 % азоту (з розрахунку на суху речовину). Після її відмирання й розкладання запаси азоту в ґрунті збільшуються на 150 - 200, іноді 300 кг/га. За даними Д. М. Прянишникова (1945), 1 га конюшини з хорошим травостоєм може накопичити 160 — 180 кг азоту з повітря. Акумульований у кореневій системі та пожнивних

34. Вихід з 1 га посіву багаторічних трав кормових одиниць і перетравного протеїну*

Люцерни — за 3 укоси, конюшини й еспарцету — за 2 укоси.

рештках бобових культур азот після їх розкладання в ґрунті добре засвоюється іншими культурами сівозміни.

Бобові багаторічні трави позитивно впливають на окультурення орного і підорного шарів ґрунту. За даними Інституту землеробства і тваринництва західних районів України, під впливом багаторічних трав кількість гумусу за ротацію сівозміни збільшилась на 0,3 — 0,4 %. У верхніх шарах ґрунту збільшується також вміст кальцію й інших речовин, які сприяють скріпленню структурних ґрунтових агрегатів. Академік В. Р. Вільямс писав, що після трирічної культури багато­річних трав у ґрунті зникає його шкідлива мікрофауна й розпочи­нається посилений розвиток корисної мікрофлори, що підвищує ро­дючість ґрунту.

В умовах зрошення багаторічні трави запобігають засоленню ґрунтів і вимиванню елементів живлення за межі розміщення основ­ної маси кореневої системи.

У структурі посівних площ кормових культур багаторічні трави мають становити 40 — 60 %. Основний критерій — умови зволожен­ня. Чим вони кращі, тим більша площа багаторічних трав.