2.3.2.2. Модернізація мотиваційного механізму
Розуміння складної природи мотивації вимагає засвоєння таких зовні простих істин:
1. Мотивація працівників створюється спільними зусиллями пра
цівників і роботодавців за допомогою мотиваційного механізму.
Останній являє собою складну багатоповерхову систему виробничих
відносин, серцевиною якої виступають відносини розподілу.
2. Відносини розподілу в умовах ринкової демократії відіграють
вирішальну роль у створенні ефективної системи виробничих відно
син. Індукція високої енергії трудового ентузіазму відбувається за
принципом економічного синхрофазотрона, або мотиваційного кола.
Це чітко видно на рис. 3.2. Саме відносини розподілу (у формі най
важливіших засобів мотивації) забезпечують запуск всього мотива
ційного двигуна. Маючи чітке уявлення про справедливу систему ком
пенсації за свою працю і володіючи можливістю задоволення основ
них своїх потреб, працівники одержують достатній імпульс до
високопродуктивної праці. Постійне генерування праці такої якості
Рис. 3.2. Мотиваційне коло
забезпечує і розвиток організації, адаптацію її до змін, що відбуваються на ринку, а також її виживання у довгостроковому плані.
Рис. 3.3. Мотиваційна піраміда |
3. Мотиваційний механізм, крім мотиваційного кола, включає і мотиваційну піраміду, яка демонструє основні групи та рівні найважливіших потреб і засобів мотивації (рис. 3.3). При побудові цієї піраміди автор керувався тими ж двома основними критеріями, що й А. Маслоу при створенні своєї. А саме: багатоповерховістю та ієрархічністю потреб і засобів їхнього задоволення. Інакше кажу-
чи, в реальному житті існує достатньо точна залежність між певними групами потреб і засобів мотивації персоналу.
Тому для створення ефективного мотиваційного механізму необхідно:
• побудувати багатоповерхову піраміду засобів мотивації пер
соналу;
• співвіднести цю піраміду з пірамідою Маслоу, тобто поєдна
ти певні засоби мотивації з певними потребами персоналу;
• покласти цю мотиваційну піраміду в основу програми вдо
сконалення мотивації персоналу. Такий підхід, апробований
на практиці, показав свою високу ефективність.
Модель вдосконалення мотивації
Відносини розподілу виявляються переважно у формуванні компенсаційного пакету працівників. На практиці це набуває форми планування процедур організації праці та системи компенсацій. У кінцевому підсумку саме ці процедури забезпечують, з одного боку, задоволення всього спектра потреб працівника, а з іншого — мотивують його до високоефективної праці.
Ось чому пропонована концепція мотивації передбачає формування та реалізацію такої моделі вдосконалення основних, засобів мотивації персоналу (рис. 3.4), яка містила б дві групи мотиваційних чинників:
• базові засоби мотивації, до яких належать такі, що задоволь
нять здебільшого потреби першого рівня;
• додаткові засоби мотивації, що забезпечують можливість реа
лізації духовного та інтелектуального потенціалу працівника.
Базові засоби
• Вдосконалення механізму матеріального заохочення.
• Модернізація системи оцінки праці.
• Формування системи активізації персоналу.
Додаткові засоби
• Розвиток корпоративної стратегії.
• Вдосконалення корпоративного стилю.
• Моральне стимулювання.
• Вдосконалення системи комунікації.
• Поліпшення системи планування професійної кар'єри.
Наочне відображення всього комплексу мотиваційних важелів подано на рис. 3.4.
На базі розроблених концепції та моделі можна сформувати комплексну програму вдосконалення мотивації персоналу.
Місія програми — створення ефективної системи мотивації персоналу, яка забезпечує підвищення ділової активності працівників на основі розкріпачення їхнього особистого потенціалу.
Головна мета програми:
• підвищення зацікавленості персоналу у високопродуктивній
праці;
• розвиток системи компенсаційних виплат і пільг персоналу.
Очікувані результати
У сфері оплати праці
Зв'язок матеріального заохочення працівника з його внеском у кінцевий результат
Слід мати на увазі, що не завжди оплата праці відіграє стимулюючу роль. Дослідження показують, що, на думку 80 % працюючих у США, відсутній будь-який зв'язок між результативністю праці та оплатою її результатів. Лише 13 % працюючих вважають, що вони виграють від вдосконалення організації праці або підвищення загальної результативності компанії. Для порівняння: 93 % японських працюючих упевнені, що вони виграють від таких вдосконалень [2].
Підвищення гнучкості й різноманітності форм матеріальної винагороди працівників насамперед внаслідок розвитку системи додаткових пільг.
У США 35-40 % сукупної винагороди в організаціях становлять додаткові виплати і пільги. 74 % усіх американських працюючих вважають додаткові виплати вирішальним фактором при виборі місця роботи. З усіх пільг перевага надається медичному обслуговуванню (64 % респондентів) [3].
Збільшення частки непрямих компенсацій і нетрадиційних винагород
До таких винагород можна зарахувати такі види:
• додаткові виплати у стилі "кафетерій";
• створення банку вільного часу;
• оплата на основі професійної майстерності;
• участь у прибутках.
У сфері оцінки персоналу
• підвищення ролі керівників лінійних підрозділів у оцінці своїх
підлеглих;
• підвищення рівня об'єктивності оцінки працівників на основі
комплексу методичних засобів;
• підвищення стимулюючої ролі оцінки персоналу.
Стратегічне значення оцінки праці
• поліпшується планування системи робочих місць виходячи з
мети організації;
• підвищується спроможність системи наймати працівників, які
бажають і уміють працювати ефективно;
• надається можливість кожному працівнику отримати інформацію про те, наскільки добре він виконує свої обов'язки порівняно з установленими в даній організації стандартами. У сфері активізації праці
Творче використання найрізноманітніших засобів мотивації може сприяти підвищенню активності працівників, зростанню їхнього інтересу до своєї роботи. Основні засоби активізації наведено в табл. З.6.
Таблиця 3.6 Найважливіші засоби активізації персоналу [3]
У сфері продуктивності праці:
• підвищення якості роботи персоналу;
• зростання відповідальності працівників не лише за результати
індивідуальної, а й колективної праці;
• підвищення ініціативності працівників, розвиток змагання як між
членами одного підрозділу, так і між підрозділами організації.