2.3.3. 5. ПИРІЙ БЕЗКОРЕНЕВИЩНИЙ

Пирій безкореневищний (Agropyrum tenerum Vascy.) — багато­річний нещільнокущовий верховий, колосовий, мезофітний, серед­ньостиглий, ярий, переважно сіножатний злак. Поширений здебіль­шого в Степу й Лісостепу, Західному Сибіру, Казахстані. На відміну від пирію повзучого, зернівка його має опушений стрижень. Колос нещільний. Насіння велике (9 — 12 мм), маса 1000 насінин 2,6 — 3 г (рис. 83).

Рослина добре й се-редньо облистнена. При­датна для вирощування у травосумішах з люцерною й еспарцетом, менше, ніж інші злаки, витісняє бо­бові в травостої. Дикі ви­ди у нас не трапляються. Введений в культуру в 1913 р. Досить посухо­стійкий. У травостоях утримується до 5 років, потім потрібне самообсі-меніння; морозостійкий. Його можна вирощувати на солончаках. Дуже доб­ре росте на родючих чор­ноземних ґрунтах, реагує на удобрення й поливи. Продуктивність середня 20 - 30, а при зрошенні 40 - 50 ц/га сіна. Отав-ність задовільна. Кормова цінність висока. Проте внаслідок меншої облист-неності та деякої грубо-стеблості тварини поїда­ють пирій гірше.