2.3.7.8. КОРМОВА КАПУСТА
Кормова капуста (Brassica subspontanea Lezg.) — цінна кормова культура в системі зеленого конвеєра, особливо для птиці й овець. Можна висівати її навесні, післяукісно й післяжнивно. За біологічним циклом це дворічна перехреснозапильна рослина. В перший рік утворює стеблоплід. Особливо цінні сорти з тонкими й розгалуженими стеблами (стеблоплодами). Висота рослин до 1,5 м, в післяукісних і післяжнивних посівах 60 — 80 см. На 2-й рік з бруньок у пазухах стеблоплоду виростають квітконосні пагони. Квітки яскраво-жовті, мають 6 тичинок і маточку. Плід— стручок, який розвивається з маточки. Насіння більше, ніж у турнепсу й брукви. Маса 1000 насінин 3 - 5 г.
Кормова капуста дуже холодостійка, завдяки чому в середній смузі її можна збирати і в грудні. Використовують на зелений корм і силос.
Вона є найкращим молокогінним засобом, збільшує також жирність молока, містить багато вітамінів (А, В, С, К, особливо А й С), які добре зберігаються в силосі.
Урожайність за весняної сівби 400 - 700 ц/га, післяукісної 300 - 400, післяжнивної— до 300 ц/га.
Рослина вологолюбна, проте добре витримує періоди недостатнього зволоження. Продуктивно використовує осінні опади й інтенсивно нарощує масу в цей період. Добре реагує на органічні й мінеральні добрива. До ґрунтів менш вибаглива, ніж білоголова капуста. Для кормової капусти непридатні легкі, піщані, глинисті, що запливають, заболочені й солонцюваті ґрунти, кислі ґрунти треба вапнувати. Кормова капуста добре силосується, чому сприяє підвищений вміст у її зеленій масі цукрів.
У виробництві порівняно мало сортів. Найпоширеніші Мозкова зелена Вологодська, Мозкова зелена північна, Вега та ін.
Однією з причин деякого зменшення інтересу до цієї культури є захоплення іншими хрестоцвітими, зокрема ріпаком, редькою олійною, гірчицею білою, хоч одне одного не виключає.