Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.4.1. Економічні закономірності та особливості розвитку Японії

Японія — одна з найрозвиненіших індустріальних країн світу, частка якої у світовому ВВП становить майже 16 %, 3 1960 до 1993 pp. вона була лідером серед 10 економік світу, що зростали: ВВП на душу населення у Японії (скоректований на відмінності у відносних цінах) зріс з ЗО % від аналогічного показника США у 1960 р. до 82 % — у 1994 р.

Японія посідає перше місце у світі з виробництва легкових авто­мобілів*, побутової електронної апаратури, металообробного облад­нання, робототехніки, синтетичних волокон і деяких інших видів продукції. На Японію припадає більше ніж половина світового тон­нажу спущених на воду суден. У суднобудуванні Японія також є світовим лідером, причому деякі види спеціальних суден вироб­ляються лише тут. 60 % продукції галузі експортується.

Три чверті японського експорту — це продукція машинобуду­вання, яку характеризує висока якість і технічна новизна.

У 90-тІ роки за часткою видатків на науку в розрахунку на душу населення Японія вийшла на перше місце у світі, а за загальною

* З1990 р. Японія випередила традиційного лідера у цій галузі — США. Японські компанії виробляють щорічно майже 9,9 млн легкових авто, американські — 6,5 мли. За вантажними автомобілями цифри відповідно такі — 3,5 млн шт. у Японії, 3,7 млн шт. у США.

 

кількістю наукових працівників випередила ФРН, Великобританію та Францію, разом узятих. Причинами економічних успіхів країни є деякі історичні особливості розвитку Японії та певні закономірності сучасної моделі стимулювання японської економіки.

Історичні особливості розвитку японської держави значною мірою пов'язані зі специфікою японського менталітету. Його основ­ними рисами є: гнучке запозичення у інших цивілізацій (конфу­ціанство у Китаї, буддизм у Індії, зброя та кораблі у Португалії та Нідерландів) зі збереженням японської індивідуальності. У системі цінностей японців на першому місці стоїть японська духовність, на другому — китайська ученість і на третьому — європейські знання.

Друга риса, або складова японського психологічного типу, — це ієрархічна свідомість, що впливає на взаємовідносини між робітни­ками та керівниками. І третя, остання риса — це колективна, гру­пова свідомість японців, що й зумовила знамениті японські праце­любність, старанність та відданість своїй фірмі.

Зазначені психологічні складові були дуже вдало "вписані" у макроекономічну модель керування країною. Найважливішими з погляду остаточного результату характеристиками цієї моделі роз­витку Японії протягом останніх майже п'ятдесяти років є такі;

•   відносно незначні (довгий час до 1 % ВВП) військові витрати
країни і можливість альтернативного використання коштів для роз­
витку висококонкурентних цивільних галузей І підгалузей;

•   штучне заниження протягом майже ЗО років курсу японської
єни, що, безумовно, сприяло стимулюванню японського експорту та
активному "проштовхуванню" японських товарів на світові ринки.
За підрахунками, зниження валютного курсу єни на 10 % спричи­
няє зростання ВВП країни на 0,75 %;

•   традиційно високий рівень заощаджень в економіці Японії.
У 1997 р. обсяг заощаджень тут складав 10 трлн дол. США під 0,3
% річних. А це — безперечний позитивний фактор для значних
внутрішніх капіталовкладень в національну економіку;

•   традиційно значна роль держави в економічному житті краї­
ни. Держава контролює тут третину економіки (це більше, ніж у
Росії). Для США цей показник становить 7 %. Хоча важливо зау­
важити, що державне регулювання в Японії не передбачає прямого
втручання уряду в економічні процеси або будь-яку регламентацію
діяльності підприємств. Йдеться про широке використання непря­
мих важелів, наприклад, японці сплачують високі податки. А пода­
ток з доходу тут становить 65 % і є найвищим у світі. До того ж,
держава в Японії активно вживає неявні інструменти регулювання
економіки, які взагалі не вимірюються кількісними параметрами
(лобіювання рішень, зв'язки чиновників і підприємців, так звані

поради з боку керівників вищих інстанцій, регулювання економіки тощо).

Велику роль у швидкому економічному зростанні Японії відігра­ли також І певні особливості організації виробничого процесу на японських фірмах. Найважливішими серед них є:

•    висока продуктивність праці робітників;

•    висока інтенсивність праці;

•    система всебічного контролю якості продукції;

•    система постачання "точно у строк" (у сфері постачання зайнято
від 20 до ЗО % працюючих залежно від галузі. Така організація
виробництва дає змогу суттєво знизити собівартість японських то­
варів);

•    широка автоматизація та роботизація виробництва;

•    застосування японськими компаніями новітніх технологій і
передових досягнень науки для виробництва масової продукції.
Японську економіку характеризує висока здатність до структурних
перетворень. Передумовою цього вважають оптимальне поєднання
в економічному житті великих компаній (6 основних промислово-
фінансових груп "Міцубісі", "МІцуі", "Сумітомо", "Дайіті-Кангін",
"Фудзі", "Санво" контролюють усі сфери національної економіки)
та дрібного і середнього за розмірами виробництв (вже згадані суб­
підрядники, якими є третина зайнятих японців).

Загалом модель розвитку японської економіки можна визначи­ти як експортоорієнтовану. Експорт використовувався спочатку для оплати імпорту. Загальновідомою є залежність японської економіки від ввезення мінеральної сировини та палива, за рахунок яких вона забезпечує 90 % власних потреб у цих товарах. Але з часом експорт­на стратегія дала змогу країні зайняти провідні позиції у світово­му господарстві. Умовою ж забезпечення таких провідних позицій стала реіндустріалізація, проведена в Японії у 70—80-ті роки.

Початкова післявоєнна індустріалізація, що відбувалася у країні з 50-х до 70-х років, була спрямована на відтворення традиційних галузей і провадилася еволюційним шляхом. РеіндустрІалізація промисловості 70—80-х років здійснювалася на основі впровадження мікроелектроніки, робототехніки, біоіндустрії, космічної техніки. Економіка Японії була зорієнтована на розвиток новітніх науко­вих галузей. Можливості для цього були створені завдяки цілеспря­мованій політиці уряду в галузі розвитку власних НДДКР і знач­ним закупкам іноземних патентів і ліцензій.

Сьогодні Японія сама стала світовим лідером у розвитку галузей, що пов'язані з електронікою та інформатикою, з оптикою та опто­електронікою, лазерною технікою та виробництвом новітніх сучас­них матеріалів.

Розвиток японської промисловості на новій науково-технічній основі потребував відповідної перебудови способів організації виробництва. Починаючи з другої половини 70-х років, на зміну традиційному великому серійному виробництву прийшла його ди­версифікація та конгломерація, переважання дрібносерійності у технологічних процесах з одночасним впровадженням енерго- та матеріалоощадних технологій. Найпотужніші японські компанії у результаті перетворилися у багатогалузеві комплекси, як, наприк­лад, "Міцубісі", у підрозділах якої виконуються десятки абсолютно не пов'язаних між собою видів діяльності.

Зазначені економічні успіхи забезпечили Японії наприкінці 80-х років лідерство у світі за конкурентоспроможністю. Перше місце у цьому країна зберігала протягом 6 років — до середини 90-х років (сьогодні лідерство знову повернули собі США).

Оцінка конкурентоспроможності будь-якої країни складається з 378 різноманітних критеріїв. Насамперед, це дохід на душу насе­лення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс. До уваги також беруться засоби комунікації, інфраструктура, корисні копа­лини та ряд інших чинників. Окрім об'єктивних чинників, класи­фікація враховує результати опитування 21 тис. керівників відо­мих у світі підприємств.

З позицій кінця 90-х років є підстави зазначити, що довготрива­ле і значне економічне зростання Японії (навіть у несприятливому для економіки країни 1997 р. темпи росту становили 3,6 %), окрім позитивних, мало й негативні наслідки, що призвело до виникнен­ня економічної та фінансової кризи в країні у середині 90-х років.

Під час економічного зростання у Японії наприкінці 80-х років значно зросли ціни на нерухоме майно. Цей факт, а також успішна експортна діяльність японських компаній забезпечували останнім часом отримання кредитів у величезних розмірах. Подальше зни­ження цін на нерухомість відчутно зменшило заставну вартість кре­дитів японських банків. Світова дефляція кінця 90-х років та по­слаблення позицій зовнішніх ринків Японії у Південній Азії при­звели до зниження доходів від експорту японських компаній і відпо­відно до погіршення їх фінансової платоспроможності. Це негатив­но відобразилося на японських банках, складне становище яких по­гіршувалося ще й тим, що свого часу вони надавали значні позики Південній Кореї й іншим державам лівденноазіатського регіону, що самі сьогодні переживають важку фінансову скруту. Отож, для япон­ських банків настали складні часи. За даними японських експертів, сума прострочених кредитів у банках країни дорівнює 550 млрд дол. США (іноземні економісти називають цифру — 670 млрд дол.). Ще 500 млрд дол. недорахують страхові компанії країни.

Додатковими негативними факторами впливу на економіку Японії стали високі податки та значне державне втручання в еко­номічні процеси. Урядова політика була спрямована на підтримку усіх японських банків, зокрема тих з них, що були фінансово не­спроможними. За два роки кризи лише один банк був оголошений банкрутом. Очевидно, за конкурентних умов в аналогічній ситуації протриматися змогли б найсильніші та найпотужніші банки з ви­щими доходами та більшими можливостями для виживання. Для прикладу можна зазначити, що у конкурентнішому американсько­му фінансовому середовищі прибутковість банків у 4,5 раза вища за японську.

Сучасну економічну кризу в Японії за масштабами негативних економічних наслідків порівнюють з кризами, що їх пережила країна у 20-ті pp. та після Другої світової війни. Тоді вихід був знайдений завдяки зниженню курсу єни та збільшенню експорту. Вважають, що аналогічні заходи зможуть забезпечити подолання економічної кризи сьогодні. Очевидною є й потреба змінити економічну політику японського уряду. Подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, відкритість економіки, прозорість діяльності банків — це складові, що зможуть повернути Японії частково втрачені нею позиції у світовій економіці.

Для подолання кризи японський уряд виділив до 1998 р. 214 млрд дол. США із запланованих 250 млрд дол. для підтримки банків. З млрд дол. з них вже витрачені на активізацію злиття банків. Інші кошти призначені для викупу урядом найслабших з банків.

Нагляд за банками доручено новому Агентству фінансового на­гляду.

Окрім фінансової підтримки банків та реформування грошово-кредитної системи країни, японський уряд надає також значну фінан­сову допомогу малим і середнім компаніям, частка яких становить 80 % ВВП країни. Основний аргумент на користь цього заходу полягає у тому, що підвищення внутрішнього попиту в Японії спо­нукатиме малі та середні фірми і далі розширювати своє виробни­цтво, створюючи нові робочі місця. Останнє особливо актуально те­пер, коли показник безробіття в Японії на рівні майже 5 % є най­вищим за всі післявоєнні роки. У результаті надання потужних державних субсидій в японську економіку обсяг державного боргу країни на кінець 1999 р. сягнув значення 128 % від обсягу ВВП, що вдвічі перевищує цей показник 1990 р. На сьогодні уряд Японії є найбільшим позичальником із урядів Індустріальних країн світу. При цьому однак важливо враховувати той факт, що Японія одночасно є й найбільшим у світі кредитором: її зарубіжні інвес­тиції становить 1,2 трлн дол. США. До того ж країна вже два

десятиріччя має позитивне сальдо торгівельного балансу. Разом з тим більшість економістів-аналітиків вважають, що за умов по­дальшого нарощування державного боргу фінансова ситуація в Японії може стати неконтрольованою.

Про ефективність зазначених урядових заходів, спрямованих на подолання тривалої рецесії в Японії, свідчить той факт, що еконо­мічна ситуація в країні помітно поліпшилася. Зміна обсягу ВВП Японії демонструє поступальну динаміку, темпи його зростання протягом 2000 р. перевищують 2 %. Обсяг виробництва постійно збільшується, що відображає зростаючу впевненість ділових кіл Японії у сприятливих перспективах економіки.

Отож, хід економічних реформ в Японії на сьогодні є досить успішним. На думку більшості експертів, важливою проблемою для країни ще залишається високий курс ієни щодо долара. Дорога Ієна спричиняє зменшення надходжень від експорту. Враховуючи недостатньо високий рівень внутрішнього попиту в Японії, така ситуація може значною мірою нейтралізувати позитивні складові реформування. Тут усе залежатиме від майбутніх дій Центрально­го Банку країни, який, очевидно, повинен вжити потрібні заходи для зниження курсу ієни.

Позитивні зміни в економічній ситуації Японії важливі не лише для самої країни, а й для всього світового господарства. Це підтвер­джують деякі з висновків, зроблені учасниками Всесвітнього еко­номічного форуму в Давосі у 1999 р. Ними зокрема сформульована думка про те, що одним з найважливіших чинників оздоровлення світової економіки є покращення економічної ситуації в Японії. Позитивна динаміка розвитку Японії зумовлює суттєве зростання економік найбільш розвинених країн, без чого неможливим є ста­більне, тривале зростання економік країн, що розвиваються.