Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.5. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

2.5. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

Аудиторська діяльність є різновидом підприємницької діяльності — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, діяльність з перевірки достовірності фінансової звітності, звітності щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та торгівлі суб’єктами господарювання з метою одержання прибутку.

У вітчизняній практиці у загальному вигляді відповідальність поділяється на адміністративну та карну, що обумовлюється такими законодавчо-нормативними кодексами:

Цивільний кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Кодекс про адміністративні правопорушення.

Передбачена відповідальність для юридичних та для фізичних осіб:

для юридичних осіб — у вигляді фінансових санкцій;

для фізичних осіб — у вигляді штрафів, позбавлення права займатися відповідним видом підприємницької діяльності, позбавлення права займати відповідну посаду певний строк, позбавлення волі з (без) конфіскацією майна.

Що стосується аудиторів, то за неналежне виконання своїх зобов’язань згідно зі ст. 25 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори несуть цивільно-правову відповідальність у вигляді майнової чи іншої відповідальності, визначеної у договорі відповідно до чинного законодавства. Причому розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог вищенаведеного Закону.

Відповідальність аудиторів (аудиторських фірм) за неналежну якість наданих аудиторських послуг

За неодноразове некваліфіковане проведення аудиторських перевірок чи некваліфіковане надання інших аудиторських послуг аудитор (аудиторська фірма) може бути виключений із Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» (ст. 27) припинення чинності сертифіката або свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:

— виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

— систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

Розгляд питань про застосування стягнень здійснюється (як правило, у присутності аудитора) на підставі рішення суду та у випадку порушення нормативів аудиту чи Кодексу професійної етики аудитора України.

Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката можуть бути оскаржені в суді (ст. 27).

На підставі повноважень, передбачених ст.ст. 26—27 Закону України «Про аудиторську діяльність», п. 2.2.7 Статуту Аудиторської палати України, та відповідно до Положення про сертифікацію аудиторів (розділ 4) за неналежне виконання своїх професійних обов’язків Аудиторська палата України може застосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, призупинення дії сертифіката на термін до одного року або анулювання сертифіката.

Розгляд питань щодо застосування стягнень здійснюється АПУ, як правило, в присутності аудитора на підставі рішення суду та у разі порушення нормативів аудиту чи кодексу професійної етики аудитора.

Попередження оформлюються рішенням Аудиторської палати України з письмовим повідомленням аудитора. Повторне порушення є підставою для призупинення дії або анулювання сертифіката.

Призупинення чинності сертифіката на термін до одного року означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторських послуг на визначений рішенням АПУ термін.

Призупинення чинності сертифіката здійснюється у разі:

систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та нормативів аудиту;

встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

невиконання аудитором у визначений термін попереджень Аудиторської палати України.

Анулювання сертифіката здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України шляхом відкликання сертифіката та заборони цій особі проводити аудиторську діяльність на території України протягом п’яти років у випадках:

систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, нормативів аудиту;

невиконання вимог Аудиторської палати України з усунення тих порушень, на підставі яких було зроблене попередження або призупинено дію сертифіката терміном до одного року;

рішення суду, яким заборонено аудитору займатися аудиторською діяльністю;

встановлення фактів подання недостовірної інформації в документах, що подавались для видачі сертифіката;

з ініціативи аудитора (особистого повернення сертифіката, позбавлення громадянства);

через інші підстави, передбачені чинним законодавством України та нормативними документами Аудиторської палати України.

Анульований сертифікат аудитор зобов’язаний у 10-денний термін з моменту отримання витягу з рішення АПУ та з моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ.

Аудитор (аудиторська фірма) за рішенням суду відшкодовує замовнику понесені ним збитки у повному обсязі, а також витрати на проведення повторної перевірки тільки в тому разі, коли суд чи арбітражний суд визнає якість проведеної перевірки незадовільною.

Проблеми якості аудиторських послуг повинні бути обумовлені в договорі або вимогами, визначеними для робіт відповідного виду. З метою запобігання недолікам у роботі аудитор може передбачити в договорі умови, за яких аудиторська перевірка розпочнеться. Це, наприклад, проведення замовником інвентаризації активів і розрахунків перед складанням бухгалтерського звіту. Доцільно обумовити також необхідність перевірки аудитором початкового сальдо балансу.

Заняття аудиторською діяльністю без державної реєстрації або спеціального дозволу

За здійснення аудитором (аудиторською фірмою) аудиторської діяльності, що не передбачена виданим йому сертифікатом, аудитор (аудиторська фірма) може бути виключений із Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності. В таких випадках на підставі рішення суду (арбітражного суду) аудитор (аудиторська фірма) повертає доходи в межах понесених замовником витрат на аудиторську перевірку, що виникли в результаті незаконної діяльності — уведення в оману економічного суб’єкта-замовника. Причому орган, уповноважений видавати свідоцтво на здійснення аудиторської діяльності, має право звернутись до арбітражного суду з позовом про ліквідацію суб’єкта господарювання в органах держадміністрації.

Анулювання сертифіката аудитора передбачається також у випадках порушення принципу незалежності аудитора чи аудиторської фірми в цілому. Існують також випадки, коли порушення принципу незалежності приховується не аудитором від клієнта, а аудитором у змові з клієнтом — економічним суб’єк­том від користувачів фінансової звітності. Аудиторський висновок за цих обставин вважається недійсним. Крім вищеназваного, таке порушення передбачає ще й відповідальність згідно з Цивільним кодексом України за укладання договору, що суперечить чинному законодавству. У разі наявності умислу з обох сторін дохід, одержаний за такою угодою, стягується у дохід державного бюджету.

Конфіденційність одержаної інформації

Етичні норми аудиторської практики передбачають повне й безумовне дотримання конфіденційності всієї інформації, що стала відома аудитору в процесі здійснення перевірки. Тому неодмінним обов’язком аудитора є збереження конфіденційності інформації клієнта. До конфіденційності інформації можна віднести:

результати роботи економічного суб’єкта за рік, що відрізняються від прогнозів брокерів;

коливання коефіцієнта дохідності;

прогнози продажу і кошториси на нову продукцію;

витрати на рекламу, маркетинг і підготовку спеціалістів;

витрати на оплату праці;

процедури захисту електронної інформації.

Крім того, аудитор може бути обізнаний із фінансовими труд­нощами підприємства, про які мало кому відомо, та про потенційні поглинання (у найближчому майбутньому) чи можливий (ще не оголошений) продаж підприємства. Правила професійної етики та поведінки також зобов’язують аудитора зберігати конфіденційність у разі порушень і незаконних дій клієнтів і третіх осіб. Єдиним винятком з правила є обов’язок аудитора надати за рішенням судових органів чи за санкцією прокурора конкретну інформацію (документацію), вказану в рішенні суду (санкції прокурора), відповідним судовим чи правоохоронним органам.

Чітке визначення комерційної таємниці дає ст. 231 Кримінального кодексу України, згідно з якою «комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам». Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційну таємницю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 232 Кримінального кодексу України навмисне розголошення комерційної таємниці аудитором без згоди на те її власника, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися аудиторською діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Слідство з цієї категорії справ провадять слідчі прокуратури та органів внутрішніх справ.

Існує багато протиріч, пов’язаних із питанням конфіденційності, і тому притягнути аудитора до відповідальності за її розголошення майже неможливо.

Зговір про фіксування цін

Такий вид злочину поки що не є характерним для аудиторів і аудиторських фірм, оскільки конкуренція на ринку аудиторських послуг приводить до встановлення реальних цін, тобто таких, які, з одного боку, враховують витрати аудиторів, а з іншого — інтереси клієнтів. А встановлення монопольних цін призводить до обмеження конкуренції і порушення прав клієнтів.

Зговір окремих суб’єктів підприємницької діяльності (зокрема аудиторів і аудиторських фірм) про встановлення монопольних цін на свої послуги з метою усунення конкуренції за наявності попередньої домовленості (угоди) відноситься до кримінальної відповідальності (ст. 228 Кримінального кодексу України).

Зговір про фіксування цін карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата податків

Аудитори (аудиторські фірми), як і будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, зобов’язані сплачувати податки до бюджету. За ухилення від сплати податків, навмисне неподання податкових декларацій та розрахунків або приховування (заниження) об’єктів оподаткування, вчинене посадовою особою, передбачається відповідальність у вигляді:

застосування фінансових санкцій;

сплати пені;

адміністративної або кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність передбачена у випадках, якщо ці дії завдали шкоди державі у значних розмірах (сума, що перевищує 17 000 грн) ст. 212 Кримінального кодексу України.