2.5.6. Соціальне оточення і соціальні зв'язки

Безумовно, соціальне середовище має важливе значення для пояснення як злочинності, так і умов, що утримують від скоєння злочину. Наприклад, К. Хайнес, аналізуючи літературу, при­свячену реабілітації звільнених з місць позбавлення волі, дійшов ви­сновку, що першочергове значення для чесного життя на волі має оточення, в яке особа повертається: підтримка родини і друзів, спри­ятлива соціально-економічна ситуація [9]. Підкреслюється необхідність реінтеграції особи в суспільне життя — працевлаштування та забез­печення житлом. Саме ці фактори є найвразливішими. Наприклад, якщо людина повертається в місце, де високий рівень безробіття, то місцева громада, як правило, надзвичайно бідна (слабка) і не здатна надати допомогу. У світовій соціології прийнято вважати, що зростан­ня безробіття на 1 % призводить до зростання злочинності в серед­ньому на 6 %. Для порівняння: в Україні зростання безробіття серед молоді на 1 % призводить до зростання злочинності на 11 %*.

Дослідження кримінальної поведінки також виявили залежність між злочинністю та соціальними зв'язками. Згідно із Р. Семпсоном і Дж. Лаубом, стосунки, що формуються у шлюбі та на роботі у статево­зрілих осіб, практично повністю нівелюють антисоціальну поведінку, яка була характерна раніше для цієї особи [20]. Але водночас інші спеціалісти вважають, що зв'язок між зменшенням кримінальної ак­тивності та соціальним розвитком більш комплексний, ніж раніше здавалось. Наприклад: 1) особа може вступити у шлюб з людиною, яка не заохочує соціальний конформізм, іншими словами, законослух-

Україні виникає парадоксальна ситуація — кількість засуджених кожного року зростає, а кількість офіційно зареєстрованих злочинів зменшується. І це при тому, що кількість безробітних офіційно досягла 1,5 млн осіб, а за оцінками експертів — 8 млн. Якщо взяти офіційно зареєстровану кількість злочинів у 1999 p., а це становить 576 тис, і перемножити її згідно із принципом "кримінологічного айс­бергу" на 8, то це дасть мінімально реальну картину.

няну поведінку партнера, а іноді навіть спонукає до злочину; 2) бать­ківство може бути хаотичним, непослідовним; 3) ризикований стиль життя не сприяє виникненню бажання осісти в родинному затиш­ку*. Досліджуючи мотивацію екс-злочинців (через опитування), Дж. Грехем та Б. Боулінг дійшли висновку про необхідність вклю­чення до когнітивних програм етичних аспектів. Останнім часом почали з'являтися досить обгрунтовані докази на користь так званого про-соціального моделювання, суть якого полягає у свідомому засто­суванні спеціально розробленої стратегії для розвитку моральності підопічного.