Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

2.5.8. Легітимність покарання — запорука успіху соціальної роботи з правопорушниками

Д. Бітхем стверджує (користуючись даними Т. Тайлера*), що прагнення до співпраці значною мірою залежить від "морального авторитету" представників влади. Люди співпрацюють лише тоді, коли переконані, що рішення, які матимуть довготри­валий вплив на їх життя, досягнуті легітимно (не упереджено та згідно із законом). Особливий наголос Д. Бітхем робить на про­цесі досягнення таких рішень — легітимним має бути саме процес прийняття рішення. Соціальний працівник має бути щирим і відвер­тим, формуючи свої стосунки з клієнтом, але водночас досить вимог­ливим не тільки до клієнта, а й до своєї поведінки та висловлювань. Опитування довело, що якщо люди вірять у справедливість рішення за законом (легітимність), то така віра позитивно впливає в довго­строковому плані на законослухняну поведінку і значно посилює намір стати на шлях виправлення. Звідси виходить, що принцип Макіавеллі — ціль виправдовує засоби — абсолютно не придатний для розв'язання довгострокових проблем, пов'язаних з попереджен­ням злочинності. Досить представнику влади, а соціальний праців­ник для клієнта є представником влади та носієм суспільної моралі, заплямувати себе прийняттям рішень не за законом або маніпулю­вати законністю "для зручності", то він втрачає авторитет, а закон починає виглядати "як дишло". Це спричиняє дії зовсім іншого механізму у свідомості — закони погані і достатньо спритні люди їх обходять.

Єдиним загальновизнаним методом оцінки успішної реабілітації злочинця є вивчення рівня повторної злочинності. Статистика реци­диву через два роки після завершення дії нев'язничних санкцій

*Т. Тайлер здійснив широкомасштабне опитування американців стосовно їх став­лення до закону та їх практичного досвіду спілкування з людьми влади [21]. Д. Бітхем узагальнив дані соціологічного опитування до філософських висновків щодо механізму публічної влади [3].

свідчить про те, що така міра не веде до зростання рецидивізму, а навпаки, сприяє його зниженню в порівнянні з тими, хто відбув в'язничне покарання. Так, порівняльне вивчення в Данії у середині 90-х років поведінки осіб, котрі отримали як покарання санкцію "громадські роботи", й тих, хто відбув короткотермінове ув'язнення, підтверджує, що повторний злочин упродовж трьох років скоїли 42 % осіб, які пройшли громадські роботи, і 54 % тих, хто відбув ув'яз­нення. Аналогічне дослідження в Норвегії показало, що повторний злочин упродовж двох років скоїли 25 % осіб, які пройшли гро­мадські роботи, 35 % тих, хто мав відстрочку від виконання вироку, і 50-60 % тих, хто відбув в'язничне покарання.

Широке застосування пробації значно скорочує витрати держа­ви на утримання системи виконання покарань. Скористаємось для ілюстрації деякими даними. У Британії в 1998 р. річні витрати на здійснення одного ордеру на пробацію становили 2510 фунтів стерлінгів, а на нагляд за особою, засудженою до суспільних робіт, щорічно витрачається 1840 фунтів стерлінгів. Це слід порівняти із сумою у 26280 фунтів стерлінгів, яка щорічно витрачається на утри­мання особи у в'язниці. Помісячно цей розподіл має такий вигляд (у фунтах стерлінгів):

•       у в'язниці — 2190;

•       у денному центрі для осіб до 21 року — 238;

•       при здійсненні пробації — 209;

•       на громадських роботах — 153;

•       при здійсненні нагляду — 159.

У Швеції (населення — 17 млн), в'язнична система якої визнана найдосконалішою в Європі (через комфортабельність умов утримання засуджених і різноманітні зручності), витрати на утримання одного ув'язненого (близько 4700 осіб, або 62 особи на 100 тис. населення, за даними на червень 2002 р.) в день складають (у доларах США):

•       у закритій в'язниці — 180;

•       у відкритій — 120;

•       у слідчому ізоляторі — 235;

•       при здійсненні пробації — 12.

За даними 2002 року, в результаті широкого застосування про­бації у Стокгольмі на 1,8 млн мешканців реєструється всього 15 тис. злочинів, причому латентний рівень злочинності — один з найниж­чих у світі (12-15 %). До речі, у Стокгольмі всього 4000 поліцейських.

Соціальні виплати з бюджету при 61%-му оподаткуванні (в Україні теж 61 %) протягом останніх років у Швеції складають 85 %, що для України сьогодні в принципі неможливо.

Висновки

1.   Соціальна робота з правопорушниками у суспільстві ефективн­
іша, ніж в умовах в'язниці.

2.   Необхідно враховувати реальні фінансові можливості соціальних
служб і формувати мережу соціальної роботи з правопорушниками,
до якої залучатимуться як державні, так і громадські організації.

3.   Соціальні працівники повинні відігравати активнішу роль в судах
під час розгляду справ правопорушників.

4.   Соціальні працівники мають стати позитивною рольовою мо­
деллю для своїх клієнтів, що висуває підвищені вимоги до їхньої пове­
дінки та етичних поглядів.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+