20.2. Показники інтенсивності та методика їх визначення
20.2. Показники інтенсивності та методика їх визначення
Із визначення поняття інтенсивності випливає, що інтенсивність з економічної точки зору включає в себе дві складові: матеріально-речову і результативну. Для кожної з них притаманна своя система показників її вимірювання. Важливо пам’ятати, що сільськогосподарське виробництво має складну структуру, тому виникає необхідність кількісно визначати інтенсивність на трьох рівнях його будови: в цілому по підприємству, в цілому по рослинництву і тваринництву і в розрізі окремих галузей. На рис. 20.1 наведені показники матеріально-речової складової інтенсивності та методика їх визначення.
Рис. 20.1. Показники матеріально-речової складової інтенсивності
Інтегральний показник інтенсивності використання землі (Із) визначається за формулою:
де Кр — коефіцієнт розораності; Км — коефіцієнт меліорованості; Кп — коефіцієнт повторного використання землі. Методика визначення цього коефіцієнта і показника питомої ваги інтенсивних культур у структурі посівної площі викладена в темі 8. Щільність поголів’я тварин обчислюється діленням кількості поголів’я тварин певного виду на площу відповідних земельних угідь. Поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів, а також овець розраховується на всю площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зернових.
Для оцінки результативної складової інтенсивності використовуються показники, наведені на рис. 20.2.
Рис. 20.2. Показники результативної
складової інтенсивності та методика
їх визначення
Як правило, за однакових інших умов, чим вищі показники матеріально-речової складової інтенсивності, тим вищих результатів виробництва досягають аграрні підприємства, і навпаки, але за умови, що ці показники не перевищують раціонального рівня. Щоб переконатися, наскільки підприємству було економічно вигідним інвестування ресурсів у виробництво, потрібно кожну групу показників матеріально-речової складової інтенсивності (по підприємству в цілому, рослинництву, по тваринництву і по кожній галузі) розглядати в єдності з відповідною групою показників її результативної складової. Чим вищі ці результативні показники, тим краще підприємство використовує ресурси на стадії виробництва. Детальний аналіз цих двох груп показників по рослинництву, тваринництву і окремих галузях дає змогу виявити, які виробництва справили найбільш істотний позитивний вплив на кінцеві результати господарської діяльності, а які — негативний. Отже, управлінський персонал має змогу приймати обґрунтовані рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства.
Варто зауважити, що множинність показників матеріально-речової і результативної складової інтенсивності нерідко ускладнює аналіз через можливу різнонаправленість їх зміни і в окремих випадках не дає змоги робити однозначний висновок щодо динаміки інтенсивності. Тому є потреба в побудові комплексного показника інтенсивності, який поєднував би у собі основні показники її складових: динаміку зміни авансованого капіталу і спожитих ресурсів та динаміку віддачі авансованого капіталу й окупності виробничих витрат (спожитих ресурсів) за валовою продукцією. Незважаючи на притаманний комплексним (інтегральним) показникам недолік, складність, а інколи і неможливість їх чіткого економічного трактування, все ж указані показники мають одну безперечну перевагу, на яку ми уже звертали увагу — однозначність в оцінці динаміки зміни явища (процесу), для якого характерна багатовимірність.
В розгорнутому вигляді формулу визначення комплексного показника інтенсивності з урахуванням вимог до побудови інтегральних показників на основі формули середньої геометричної, можна записати так:
Після здійснення необхідних математичних перетворень дана формула набуває вигляду:
Як бачимо, економічне трактування інтегрального показника інтенсивності важко здійснити. Проте є очевидним, що за умови, коли Ік > 1, інтенсивність на підприємстві зростає, за Ік = 1 вона залишається незмінною і за Ік < 1 — зменшується, що є негативним явищем в його розвиткові.