20.3. Основні напрями формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств і забезпечення його екологічності

20.3. Основні напрями формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств і забезпечення його екологічності

Процес формування інтенсивного типу розвитку є досить складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох факторів — зовнішніх, притаманних мікро- і макросередовищу функціонування аграрних підприємств, і внутрішніх, які діють і регулюються самим підприємством. У реальному житті спостеріга­ється тісне переплетіння зовнішніх і внутрішніх факторів, а тому сформувати інтенсивний тип розвитку можуть лише ті підприємства, які раціонально і швидко впроваджують у життя сучасні досягнення науково-технічного прогресу, що є результатом змін у макросередовищі і, зокрема, в такій його ланці, як науково-тех­нічне середовище. Тому кардинальне прискорення НТП і впровадження його досягнень у практику розглядаються як один з найважливіших напрямів формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств.

Зауважимо, що напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсив­ності й інтенсифікації мають різний економічний зміст Інтенсивність характеризує якісний і кількісний стан виробництва і визначається за методикою, викладеною в підрозділах 20.1 і 20.2. Інтенсифікація — це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотех­нологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення його раціональної концентрації (рис. 20.3).

Рис. 20.3. Напрями інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва

При інтенсифікації виробництва слід брати до уваги її двоїстий характер. Майже кожний напрям інтенсифікації, насамперед механізація й автоматизація, хімізація і меліорація, крім позитив­ного, справляє негативний вплив на агроекологічну систему, особ­ливо за їх необґрунтованого використання. Цей негативний вплив проявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйнуванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, нагромадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин і тварин, зниженні їх стійкості до різних хвороб, порушенні біологічної рівноваги і водного балансу тощо. Якщо взяти до уваги й наслідки Чорнобильської катастрофи, стає очевидним, наскільки може негативно відбитися на здоров’ї людей і тривалості їх життя не продумана і не виважена інтенсифікація виробництва.

При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов’яз­ково враховувати ту об’єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потрібно вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний. Наприклад, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі рослин вмісту нітратів. Максимальний рівень внесення цих добрив повинен перебувати на межі, за якою забруднення продукції нітратами переходить через гранично допустимий рівень, передбачений стандартами.

Отже, підприємства, формуючи інтенсивний тип розвитку, по­винні забезпечити його екологічність. Основні ознаки такої еко­логічності наступні:

забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту, яке супроводжується збереженням і підвищенням вмісту в ньому гумусу і забезпеченням оптимального рівня розораності земельних угідь;

виробництво екологічно чистої продукції, недопущення перевищення встановлених рівнів її забрудненості;

додержання встановлених правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища і продуктів харчування;

недопущення порушень екологічної безпеки і забезпечення відтворення повітря й води;

максимальне використання природних засобів боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур і тварин, а також з бур’янами;

недопущення порушень екологічних вимог при проектуванні, розміщенні і будівництві, реконструкції і введенні в дію нових будівель та споруд, насамперед тваринницьких комплексів, меліоративних систем.

Необхідно пам’ятати, що згідно із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено плату за забруднення навколишнього середовища на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів сільськогосподарського, будівельного і промислового виробництва. Платежі підприємств за забруднення навколишнього природ­ного середовища в межах ліміту відносять на витрати виробництва, а за перевищення лімітів — стягуються з прибутку, що залишається в їх розпорядженні.

Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях — державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.