22.4.2. Подрібнення буряків і одержання соку

З кагатного поля буряки надходять у бурячну, яка являє собою один або кілька довгих наземних чи заглиблених у землю засіків. Місткість її розрахована на дводобову роботу заводу. У бурячну ко­ренеплоди доставляються автомашинами, залізничними або гідра­влічними саморозвантажувальними вагонами, гідроконвеєрами. Бурячні розвантажуються струменем води, який подається гідран­тами під тиском 2-3 атм. Вода змиває буряки в жолоб гідравлічно­го конвеєра, яким вони подаються на переробку.

При транспортуванні буряків гідравлічними конвеєрами витрата води становить 5 — 7 ц на 1ц коренеплодів. Для відокремлення від буряків сторонніх домішок (солома, гичка, каміння, пісок та ін.) на конвеєрі встановлюють різні пристрої (пастки).

При гідравлічному транспортуванні буряки частково відмива­ються від землі. Повне їх відмивання і відокремлення сторонніх до­мішок відбуваються в бурякомийці, куди корені подаються підйом­но-транспортними механізмами (шнек, піднімальне колесо, буряко­вий відцентровий насос).

Останнім часом на цукрових заводах застосовують ефективні бу-рякомийні машини: СМК-3М та струминну АЧ-ПМА-3,0 продуктив­ністю кожної 30 тис. ц переробки буряків за добу. Вимиті корені надходять у буряковий елеватор, який піднімає їх на автоматичні ваги, розміщені над бурякорізками.

Для добування цукру коренеплоди цукрових буряків ріжуть на стружку. Дифузія сахарози відбувається повніше і швидше, якщо стружка має найбільшу поверхню на одиницю маси. Для цього ко­рені ріжуть на спеціальних машинах (бурякорізках) у вигляді сму­жок жолобчастої форми або пластинки прямокутного перетину. Жо­лобчасту стружку отримують завширшки 4 — 6 і завтовшки 0,7—1 мм, а пластинчасту — відповідно 2,5 — 3і 1,2 — 1,5 мм.

Якщо коренеплоди були доброї якості (пружні, з добрим турго­ром) і бурякорізка встановлена правильно, утворюється така струж­ка, що 100 г її при укладанні в довжину в одну лінію займають не менше 24 м. При цьому не менше 45 — 50 % стружки має бути пра­вильної форми, а браку і м'язги (товсті, короткі шматочки неправи­льної форми, шматочки завтовшки менше 0,5 мм) не більше 3 %.

На цукрових заводах застосовують бурякорізки трьох типів: дис­кові, відцентрові та барабанні.

Бурякова стружка надходить на грабельний або стрічковий еле­ватор, який подає її в дифузійний апарат. Цукор із стружки вилуча­ється гарячою водою на дифузійних апаратах безперервної дії або в дифузійних батареях.

Оболонки клітин коренів проникні для цукру та інших водороз­чинних речовин, однак жива протоплазма клітин напівпроникна і майже не пропускає цукор та інші розчинні у клітинному соку речо­вини. Тому відносно повно добути цукор дифузійним способом мож­на тільки після нагрівання стружки до 60 °С, коли відбудеться про­цес коагуляції білків протоплазми. При цьому білки перетворюють­ся на окремі згустки, грудочки, між якими проходять цукор та інші водорозчинні речовини до стінок клітин і крізь них — у навколиш­ній розчин.

Для успішного добування цукру і зменшення переходу нецукрів у дифузійний сік процес дифузії проводять швидко і при слабокис-лій реакції середовища (рН 5 — 6). У дифузійному соку міститься на 18 — 20 % менше нецукрів, ніж у клітинному, тобто доброякісність дифузійного соку вища, ніж клітинного.

На сучасних заводах у нашій країні широко застосовують різні типи дифузійних апаратів безперервної дії. Найбільш поширені з них вертикальні колонні і похилі шнекові дифузійні апарати. В ко­жний з них стружка надходить безперервно, а назустріч їй рухаєть­ся вода, за допомогою якої і відбувається знесолоджування стружки, яка попередньо ошпарюється гарячим соком для плазмолізу клітин у спеціальних ошпарювачах, які додаються до дифузійного апарата або розміщені в ньому.