23.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції

23.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції

Для ринкової економіки, крім ресурсної, притаманна й економічна концентрація, під якою розуміють реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або декількох пов’язаних юридичних (фізичних) осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання чи їх частин.

Економічна концентрація суб’єктів господарювання може здійснюватися такими шляхами:

безпосереднім або опосередкованим придбанням чи набуттям у власність часток акцій (паїв), що забезпечує одержання або перевищення 25 чи 50 % голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання;

безпосереднім або опосередкованим придбанням чи набуттям у власність у інших суб’єктів господарювання цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу;

одержанням в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуттям в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу іншого суб’єкта господарювання;

отриманням двома або більше суб’єктами господарювання нового суб’єкта господарювання, який тривалий час самостійно здійснюватиме господарську діяльність під їх контролем;

обранням або призначенням на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого виконавчого чи наглядового органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька названих посад в інших суб’єктах господарювання;

створенням такої управлінської колізії, за якої більша половина посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні і ті ж особи;

створенням та діяльністю об’єднань суб’єктів господарювання, що призводять до антиконкурентних узгоджувальних дій.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» (січень 2001 р.) передбачено здійснення контролю за концентрацією суб’єктів господарювання, яка формується, крім зазначених шляхів економічної концентрації, і завдяки злиттю суб’єктів господарювання та приєднання одного суб’єкта господарювання іншим. Як бачимо, тут концентрація трактується в більш широкому плані, ніж розглянуті нами ресурсна концентрація та економічна концентрація.

За своєю суттю це — ресурсно-економічна концентрація, цільова функція якої полягає в означенні таких суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відповідно до згаданого закону суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, визнається такий суб’єкт, у якого на цьому ринку немає жодного конкурента або який не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб’єктів господарювання. В результаті здійснення ресурсно-економічної концентрації окремі суб’єкти господарювання можуть займати значну частку в ринку певного товару. В цьому разі з метою захисту економічної конкуренції монопольним вважається становище і такого суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товарів перевищує 35 % (за умови, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції). Суб’єкт господарювання може бути визнаним як такий, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку навіть тоді, коли його частка на ринку товару становить 35 і менше відсотків, але якщо він не зазнає значної конкуренції через невеликі частки в ринку, які займають інші конкуренти.

Монопольне (домінуюче) становище на ринку може бути визнано і стосовно кожного з декількох суб’єктів господарювання за умови, що сукупна частка на ринку товару не більше ніж трьох таких суб’єктів перевищує 50 % і при цьому вони займають перші три місця на ринку цього товару за їх індивідуальною часткою. Це ж стосується і випадку, коли сукупна частка в ринку не більше п’яти суб’єктів господарювання перевищує 70 % і при цьому вони не доведуть, що між ними існує конкуренція.

Проти суб’єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, порушується справа про недотримання законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами її розгляду Антимонопольним комітетом України може бути прийнято рішення про примусовий поділ такого суб’єкта господарювання, накладання штрафів, блокування цінних паперів тощо. Необхідно також пам’ятати, що за певних обставин суб’єкти господарювання зобов’язані брати дозвіл в Антимонопольному комітеті на здійснення ресурсно-економічної концентрації. Зокрема, це стосується випадку, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації за останній фінансовий рік, у тому числі і за кордоном, перевищує суму 12 млн євро і при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг реалізації продукції, в тому числі за кордоном, не менше як у двох учасників концентрації перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро. Це ж стосується випадку, коли вартість активів або обсяг реалізації товарів в Україні хоча б в одного учасника концентрації перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Крім розглянутих видів концентрації, значний інтерес для підприємств представляє концентрація окремих товарних ринків з точки зору ступеня їх монополізованості. Чим вищий він, тим важче виробникові увійти в даний ринок з власним товаром, тим складніше здійснювати власну цінову політику, і навпаки.

У світовій практиці рівень концентрації відповідного товарного ринку визначається за декількома показниками: коефіцієнтом концентрації, коефіцієнтом Херфінделя-Хіршмана, коефіцієнтами Джині та Розенблюта. Найбільш доступними для розрахунку серед них є коефіцієнти концентрації і Херфінделя-Хіршмана. Перший з них характеризує частку сукупних продаж певного товару, що припадає на 4, 8, 20, 50 підприємств-лідерів. Існують також рекомендації, щоб таку частку визначати в іншій послідовності, наприклад 3,6, 10 і т.д.

Коефіцієнт Херфінделя-Хіршмана (Кхх) визначається за формулою:

де S2ai — частка в ринку i-ого суб’єкта господарювання; n — кількість суб’єктів господарювання.

За умов чистої монополії даний коефіцієнт дорівнює 1, або десяти тисячам, коли вказана частота береться у відсотках. Чим більше абсолютне значення даного коефіцієнта, тим монополізованіший ринок, і навпаки. В умовах мінімальної концентрації значення коефіцієнта становить 1/п, або 10000/п.

Із методики визначення коефіцієнта Херфінделя-Хіршмана випливає, що в ньому відображаються відмінності між підприємствами в обсягах продажу товару, а також кількість самих підприємств як суб’єктів даного ринку. Це дає змогу здійснювати аналіз динаміки концентрації ринку товару, визначати її тенденцію і робити обґрунтованіші висновки щодо перспектив зміцнення позиції підприємством на даному ринку.